ТОКСОКАРОЗ У НЕМОВЛЯТ (КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ТА СЕРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ)

Анотація

Токсокароз зазвичай передається при проковтуванні інвазійних яєць із ґрунту, проте
останні повідомлення показують, що збудник також може передаватися при
вживанні сирого м'яса зараженої курки, кролика або ягняти. Також наразі досить
актуальним є зараження немовлят через молоко матері та трансплацентарно.
Мета роботи – визначити стан клініко-лабораторних показників при інвазії
Toxocara canis у дітей грудного віку, оптимізувати принципи діагностики та
профілактики токсокарозу в немовлят на підставі вивчення епідеміологічних,
клінічних та імунологічних особливостей перебігу інвазії, оцінки тяжкості
загального стану і природної резистентності організму.
Матеріал і методи. Обстежено 38 дітей (24 хлопчики і 14 дівчаток) віком від
6 до 12 місяців. При клініко-лабораторному обстеженні дітей застосовувалися
клініко-епідеміологічні, біохімічні, серологічні, імунологічні методи дослідження.
Проби ІФА з титром антитіл 1:800 і вище вважалися діагностично позитивними.
Крім анамнезу життя і захворювання, велика увага приділялася епідеміологічному,
алергічному та акушерському анамнезу.
Результати. З метою аналізу частоти та характеру клініко-лабораторних
проявів, їх співвідношення з результатами серологічних досліджень всі хворі
були розподілені на три групи. Першу групу склали 16 дітей із серопозитивною
реакцією і сумою балів 28,94±1,2 (від 24,5 до 34). До другої групи увійшли 17 дітей
із серонегативною реакцією і сумою балів 6,91±3,1 (від 2 до 11,5). Третя група
складалася з п’яти дітей із серонегативною реакцією, але сумою балів 19,5±1,4
(від 15,5 до 23). Аналіз отриманих результатів та порівняльна оцінка частоти
прояву виявлених порушень у кожній групі дозволили встановити, що такі клініколабораторні показники, як гіпергаммаглобулінемія, гіпоальбумінемія і лейкоцитоз
достовірно частіше (у 5, 8 і більше разів) спостерігалися у дітей 1-ї групи.
Однаково часто у всіх трьох групах траплялися анемія і збільшення печінки. Не
виявлено достовірних відмінностей частоти прояву у дітей 1-ї і 3-ї груп таких
клініко-лабораторних показників, як рецидивна гарячка, ШОЕ, легеневий синдром,
рентгенологічні ознаки ураження легенів, абдомінальний синдром, неврологічні
порушення, лімфаденопатія, еозинофілія, які траплялися достовірно рідше або
не були виявлені взагалі у дітей 2-ї групи. Що стосується еозинофілів у крові, то
при однаковій частоті більш стійка і висока еозинофілія відзначалася у дітей із
токсокарозом (від 20 до 42%), ніж з харчовою алергією (11-20%). Подібні результати
отримані при оцінці клініко-лабораторних показників у балах за Глікманом. У всіх
дітей із токсокарозом і з харчовою алергією сума клініко-лабораторних показників
перевищувала 12 балів і достовірно відрізнялася від результатів 2-ї групи. У той
же час, сума балів у дітей 1-ї групи становила 28,94±3,1 (від 24,5 до 34), а у дітей
3-ї групи вона дорівнювала 19,5±2,3 (від 19,5 до 23). Що стосується шкірних
проявів, то вони частіше виявлялися при харчовій алергії, ніж при токсокарозі.
Висновки. У дітей грудного віку можлива інвазія личинками токсокар. Крім
звичайних шляхів зараження, існує можливість трансплацентарної інвазії від
зараженої токсокарозом матері. Для своєчасного виявлення токсокарозу діти
грудного віку з гіпергаммаглобулінемією, гіпоальбумінемією, лейкоцитозом зі
стійкою еозинофілією вище 20% і сумою балів вище 20 (за Глікманом) повинні
бути обстежені на токсокароз. Для уточнення діагнозу і виключення токсокарозу
як у дитини, так і в матері необхідно проводити серологічні дослідження на
токсокароз.