СТРЕПТОЗОТОЦИНОВИЙ ТЕСТ РЕЗИСТЕНТНОСТІ БЕТА-КЛІТИН ЯК ОБ’ЄКТИВНИЙ ПОКАЗНИК АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ІНСУЛІНОЦИТІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ

Анотація

Останнім часом головним завданням досліджень стає перехід від діагностики діабету до його попередження та раннього виявлення. Для цього необхідна розробка не тільки нових ефективних препаратів, що гальмують деструкцію бета-клітин, збільшують утилізацію глюкози тканинами й стимулюють секрецію інсуліну, але й нових діагностичних тест-систем, що дозволяють здійснити ранню діагностику патологічного процесу. Метою дослідження було дослідити статеву залежність та патогенетичну значущість стрептозотоцинового тесту для визначення ступеня резистентності та адаптаційних можливостей бета-клітин підшлункової залози в щурів самців та самиць лінії Wistar. Дослідження проведено на 60 самцях та самок щурів лінії Wistar по 30 тварин у групі, віком 6-11 місяців, вагою 240-270 г. За результатами проведеного стрептозотоцинового тесту встановлені діагностичні критерії та розподілені групи тварин за ступенем резистентності бета-клітин панкреатичних острівців до пошкоджуючого впливу стрептозотоцину. За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки: 1. Серед щурів лінії Вістар відмічається неоднорідна резистентність до бета-тропного пошкоджуючого фактора стрептозотоцину, відповідно всіх тварин можна розподілити на три групи: високо-, середньо- та низькорезистентні. 2. Вища резистентність бета-клітин панкреатичних острівців виявлена в самиць. 3. Більш низька резистентність до стрептозотоцину в самців, ймовірно, пов’язана з особливостями гормонального статусу та реактивністю імунної системи.