Клінічна та експериментальна патологія

ЗМІНИ ОПТИЧНОЇ ГУСТИНИ ПЛАЗМИ ВЕНОЗНОЇ КРОВІ У ХВОРИХ НА МЕХАНІЧНУ ГОСТРУ ТОНКОКИШКОВУ НЕПРОХІДНІСТЬ

2025-11-20T14:34:00+02:00

Мета дослідження – оцінити зміни оптичної густини плазми венозної крові у
хворих на механічну гостру тонкокишкову непрохідність.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 60 хворих на механічну гостру
тонкокишкову непрохідність віком від 21 до 75 років, серед яких було 42 (70%)
чоловіків і 18 (30%) жінок. Критерієм включення в дослідження була
верифікована гостра механічна тонкокишкова непрохідність, критерієм
виключення – верифікована паралітична непрохідність і товстокишкова
непрохідність. Прооперовано 50 хворих, решта 10 проліковані і виписані без
операції. Повна непрохідність діагностована у 37 оперованих хворих,
часткова – у 13 прооперованих хворих і всіх непрооперованих. У 12 хворих під
час операції виявлений некроз ураженої кишкової петлі, через що виконана
резекція. У решти – некрозу не було. У хворих під час госпіталізації у
стаціонар забирали венозну кров із ліктьової вени для проведення
стандартних лабораторних досліджень, з якої відбирали 5 мл для визначення
оптичної густини. Оптичну густину (D) плазми крові вимірювали на
спектрофотометрі Agilent Cary 100/300 Series UV-Vis в області довжин хвиль
λ=200-800 нм. Отримані дані зіставляли з клінічними висновками і
результатами лікування хворих. Статистичне обчислення результатів
досліджень проводили з використанням електронних таблиць Microsoft®
Office Excel (build 11.5612.5703). Перевірку закону розподілу вибірок на
нормальність проводили за допомогою критерію Shapiro-Wilk. Для перевірки
гіпотези про рівність середніх використовували критерій Wilcoxon-MannWhitney, оскільки розподіл даних у вибірках відрізнявся від нормального.
Відмінності між показниками вважали статистично істотними за p<0,05.
Представлене дослідження було проведено згідно з етичними рекомендаціями
щодо медичних досліджень. Інформована згода пацієнтів на діагностичні й
лікувальні процедури була отримана після надання їм вичерпної інформації про
ці процедури і потенційні результати, що засвідчено у медичній документації.
Інформовану згоду на публікацію не було отримано, оскільки представлені дані
є анонімними.
Результати. Спектральна залежність оптичної густини плазми венозної
крові від довжини хвилі вимірювання суттєво відрізнялася у хворих на повну і
часткову непрохідність. У хворих на часткову непрохідність не спостерігали
максимуми оптичної густини на довжинах хвиль λ = 220, 235-270, 285-350,
380-385, 410, 450, 570, 580, 585, 605-655, 670 нм. У хворих на повну
непрохідність максимуми були відсутні на довжинах хвиль λ = 460 і 485 нм.
Значення оптичної густини у хворих на повну непрохідність на довжинах хвиль
λ = 230, 280, 365, 415, 575, 660 нм були істотно більшими (p<0,05), порівняно
з хворими на часткову непрохідність. У хворих без некрозу кишки максимуми
були відсутні на довжинах хвиль λ = 215 і 335 нм. Кількість максимумів у
хворих із некрозом кишки була значно меншою. Попри це, виявлені відмінності
параметрів оптичної густини. Зокрема, на довжинах хвиль λ = 230, 260, 400
нм показники у хворих із некрозом були статистично істотно (p<0,05)
більшими, а на довжинах хвиль λ = 415, 530, 575 нм – навпаки.
Висновки. 1. Спектральна залежність оптичної густини венозної плазми
суттєво відрізняється у пацієнтів із повною і частковою тонкокишковою
непрохідністю, як за довжинами хвиль, що демонструють максимальні
значення, так і за абсолютними параметрами цих максимумів. 2. Кількість
довжин хвиль із виявленими максимумами показників оптичної густини у
хворих із некрозом ураженої кишки значно менша, ніж у хворих без нього, зі
значними відмінностями в абсолютних значеннях на кількох довжинах хвиль.
3. Для напрацювання інформативних діагностичних критеріїв, заснованих на
визначенні оптичної густини, доцільно використовувати параметри на основі
співвідношень, що може підвищити діагностичну надійність.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ ЗА УМОВ РІЗНИХ СТАДІЙ КАРДІОРЕНАЛЬНОГО МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ

2025-11-21T18:46:15+02:00

Роль печінки та її функціональний стан залишаються недооціненими за умов
кардіоренального метаболічного синдрому (КРМс).
Мета – оцінити функціональний стан печінки залежно від стадії КРМс та
визначити асоціації маркерів функціонального стану печінки зі структурнофункціональними параметрами серця.
Матеріали і методи. Oбстежено 100 пацієнтів із гострими формами ішемічної
хвороби серця, яких розподілили на групи залежно від стадії КРМс: Г0, Г1, Г2, Г3.
Дослідження проводили з дотриманням Гельсингської декларації прав людини, під
контролем комісії з біоетики ДНП«ЛНМУ» (протокол №2 від 21.2.2022) та
інформованою згодою пацієнтів. Функціональний стан печінки оцінено за рівнями
трансфераз, індексу де Рітіса, білірубіну та гамма-глютамілтранспептидази
(ГГТП); стан вуглеводного метаболізму – за пероральним глюкозотолерантним
тестом. Додатково розраховані швидкість клубочкової фільтрації за MDRD та
Cockcroft-Gault; тригліцеридоглюкозний індекс (ТГГІ); показники чутливості
печінки до інсуліну – індекси McAuley та QUICKI, чутливості периферійних
тканин до інсуліну Matsuda та Avignon; індекс сумарної секреції інсуліну
Drivsholm. Статистичну обробку проводили за допомогою програми «Statistica
6.0», величини представлені як середнє арифметичне з похибкою (M±m),
кореляційний аналіз проведено за Спірменом-Пірсоном (r), відмінності оцінені за
t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05.
Результати. Низький рівень білірубіну <10 мкмоль/л спостерігали у 19%
пацієнтів 2-ї стадії КРМс та не реєстрували у пацієнтів із 3-ю стадією, у
четвертини яких він, навпаки, зростав понад норму. Зменшення білірубіну за умов
КРМс корелювало з метаболічною дисфункцією зі збільшенням ТГГІ і зменшенням
індексу чутливості печінки до інсуліну McAuley. У міру погіршення
функціонального стану нирок спостерігали незначні підвищення активності
трансаміназ та зменшення рівня ГГТП, що корелювало з умістом креатиніну,
метаболічними показниками, активністю запалення. За умов відсутності КРМс
та при 1-й його стадії зростання трансаміназ і ГГТП не супроводжувалось
змінами серця, тоді як за умов 2-3-ї стадій КРМс погіршення функціональної
здатності печінки асоціювалося з гіпертрофією міокарда та дилятацією лівого
передсердя.
Висновок. Функціональний стан печінки погіршувався у міру прогресування КРМс.
За умов 2-3-ї стадій КРМс погіршення функціональної здатності печінки
асоціювалось із гіпертрофією міокарда та дилятацією лівого передсердя.

МЕДСЕСТРИНСЬКИЙ СУПРОВІД ПІДЛІТКІВ ІЗ КАРДІОЛОГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

2025-11-21T19:28:51+02:00

Медичні сестри, як координатори команд у забезпеченні ведення кардіологічних
пацієнтів, довели свою здатність впливати на фактори ризику розвитку та
прогресування патологічних станів.
Мета роботи – вивчити обізнаність медичних сестер щодо чинників розвитку
серцево-судинної патології у підлітків та їх роль у профілактиці кардіологічної
патології.
Матеріал та методи. Упродовж 2023-2024 років проведено анкетування 35
медичних сестер педіатричних відділень м. Чернівці та 57 підлітків за
розробленими опитувальниками щодо чинників розвитку серцево-судинної
патології. У всіх підлітків підраховували пульс, вимірювали артеріальний тиск та
проводили функціональну пробу Руф’є. За необхідності застосовували:
кардіоінтервалографію з кліноортостатичною пробою для оцінювання
вегетативного гомеостазу, електрокардіографію для визначення електричної
активності серця, ехокардіографію для аналізу морфометрії серця та серцевої
діяльності. Усі дослідження проведені за інформованою згодою учасників
дослідження, із дотриманням засад Гельсингської декларації прав людини та за
ухвалою комісії з біоетики БДМУ (протокол № 6 від 15.04.25 р.). Статистичну
обробку одержаних результатів проводили за допомогою стандартної
статистичної комп’ютерної системи «Microsoft Excel» (2007): обчислення
середнього арифметичного (М), похибки середнього арифметичного (m),
стандартного відхилення (д), оцінка достовірності показників (р), обчислення
критерію Стьюдента (t). При p < 0,05 – різниця між показниками вважалася
достовірною.
Результати. Функціональні резерви серцево-судинної системи у 12 (21,6%)
підлітків достатні та високі, у 31 (56,1%) – у нормі та у 14 (24,5%) – знижені.
Ризики відхилень у роботі серцево-судинної системи встановлено у 12,2%
обстежених підлітків та ще у такої ж кількості осіб виявлено незадовільний
функціональний стан серцево-судинної системи. Медичні сестри педіатричних
відділень у переважній більшості знають модифіковані фактори ризику розвитку
серцево-судинних захворювань у підлітків та можуть бути задіяні для
профілактичної роботи. Обізнаність підлітків щодо суті здорового способу
життя є дуже низькою. Частину обмежень із наведеного переліку вони визначили
як не корисні, більшість підлітків відзначили обмеження як такі, що мають
слабку або помірну користь. При цьому 70,1% підлітків вважають застосування
опитувальника емоційної напруги взагалі не корисним.
Висновки. 1. Обізнаність, усвідомленість і готовність підлітків здійснювати
доказові скринінгові обстеження є низькою. 2. Медичні сестри достатньо
поінформовані та можуть оцінювати потенційні ризики розвитку кардіологічної
патології в підлітковому віці, проводити скринінг факторів ризику у підлітків,
виділяти групу ризику. 3. Через персоналізоване керівництво медичні сестри
можуть супроводжувати та заохочувати підлітків до дотримання режиму
раціонального харчування, виконання фізичних вправ, відмови від шкідливих
звичок, застосування ефективних методів боротьби з емоційним стресом,
забезпечуючи довготривалі позитивні зміни. 4. Пропонується створення
навчальної програми для підлітків щодо ймовірних модифікованих ризиків
розвитку серцево-судинної патології.

КЛІНІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАМИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІЗ МЕТАБОЛІЧНИМИ МАРКЕРАМИ

2025-11-21T19:58:36+02:00

Мета дослідження – об'єктивізувати аналіз кількісних показників
електрокардіограми (ЕКГ) з урахуванням віку, статі, параметрів ліпідного
обміну та різних рівнів сечової кислоти.
Матеріали і методи. У дослідження включено 19 пацієнтів із ХКС (попередньо
підтвердженим діагнозом стабільної стенокардії напруження ІІ-ІІІ ФК) з
наступним розподілом на групи залежно віку, статі, аналізів крові (рівні сечової
кислоти (СК), загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїнів високої
(ХС ЛПВЩ) і низької щільності (ХС ЛПНЩ), показників ехокардіографії
(фракція викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ)).
Досліджували концепт графічного аналізу ЕКГ, що включав 19 параметрів хвиль
та інтервалів, у тому числі: 1) площа хвилі зубця Р (під кривою до ізолінії від
початку до вершини зубця Р, мм2
), 2) амплітуда зубця Р (мм), 3) мінімум Р зубця
(найкоротша Р хвиля серед усіх відведень, мс), 4) дисперсія P-хвилі (розбіжність
між найдовшою і найкоротшою Р хвилями, мс), 5) максимум зубця Р (найдовша
Р хвиля серед усіх відведень, мс), 6) середня тривалість хвилі Р (в усіх
відведеннях, мс), 7) інтервал PQ (інтервал від початку зубця Р до початку
комплексу QRS, мс), 8) амплітуда зубця R (мм), 9) амплітуда хвилі S (мм), 10)
тривалість інтервалу QRS (мс), 11) амплітуда зубця Т (мм), 12) інтервал TpTe
(мс), 13) мінімум зубця Т (мм), 14) дисперсія хвилі Т (мс), 15) максимум зубця Т
(мм), 16) інтервал QTc коригований, максимум (мс), 17) інтервал QTc
коригований, мінімум (мс), 18) дисперсія QTc (мс), 19) тривалість інтервалу QTс
коригованого (мс).
Статистичну обробку даних здійснювали з використанням електронних
таблиць, застосовували параметричні та непараметричні методи порівняння.
За умови нормального розподілу даних використовували метод Стьюдента (дані
представлені як середнє значення (M) та похибка середнього значення (m)), тоді
як за ненормального розподілу – критерій Манна-Уїтні. Для аналізу кореляційних
зв'язків використовували коефіцієнти кореляції Пірсона та Спірмена. Також
аналізували відношення шансів і відношення ризиків (співвідношення ймовірності
події до ймовірності її ненастання / ймовірність події, OR/RR). Критичний
рівень статистичної значимості було встановлено при p<0,05, а тенденцію –
при p<0,1. Роботу виконували з дотриманням основних положень GCP (1996 р.),
Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1997 р.), Гельсінської
декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення
наукових медичних досліджень за участі людини (1964-2008 рр.), наказу МОЗ
України № 690 від 23.09.2009 р. (зі змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства охорони здоров'я України № 523 від 12.07.2012 р.). Дослідження
відбувалось в межах ініціативної науково-дослідної роботи кафедри
внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини на тему:
«Прецизійний підхід до лікування гострого та хронічного коронарних синдромів
– сучасний менеджмент і терапевтичні перспективи» (2025-2029 рр.).
Результати. При аналізі двох груп стосовно рівнів СК (368,1±18,97 ммоль/л
проти 510,6±7,77 ммоль/л, р<0,001) встановлено достовірне зменшення
амплітуди зубця R при вищому рівні СК (10,89±1,00 мм у групі з нижчим рівнем
СК проти 7,1±0,72 мм у групі з вищим рівнем СК, р<0,02, Δ%1-2=-35,00%, при
визначенні за 100% показника амплітуди зубця R у групі з нижчим рівнем СК). У
гендерному та віковому розподілах виявлено кореляцію між амплітудою зубця Т
і рівнем холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Аналіз впливу на
показники ЕКГ фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ, в розподілі ≥56<%, що
становило 62,0±1,13% проти 50,11±1,31%, р<0,001) показав значущі
відмінності у тривалості комплексу QRS зі збільшенням тривалості QRS при
нижчих значеннях ФВ ЛШ (155,6±14,05 мс проти 108,9±11,11 мс, р<0,02, Δ%1-
2=-30%, при визначенні за 100% показника тривалості QRS у групі меншої ФВ). Аналіз залежно від рівня загального холестерину (ЗХС, в розподілі ≥5,46<
ммоль/л, 6,36±0,12 ммоль/л проти 3,91±0,22 ммоль/л, р<0,001) виявив значущі
відмінності у дисперсії зубця Т з її зменшенням в групі зростання ЗХС
(80,0±14,96 мс проти 43,33±4,66 мс, р<0,05, Δ1-2=45,8%, при визначенні за 100%
показника у групі меншого ЗХС).
Висновок. Ключові відмінності кількісної оцінки ЕКГ залежно від віку, статі,
параметрів ліпідного обміну та рівня СК встановлено за показниками амплітуди
зубців T і R, дисперсії зубця Т і тривалості комплексу QRS.

КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПММА-ЦЕМЕНТУ В ЛІКУВАННІ ВОГНЕПАЛЬНИХ ПЕРЕЛОМІВ ІЗ ДЕФЕКТАМИ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ

2025-11-21T20:56:47+02:00

Мета дослідження – охарактеризувати клінічну ефективність використання
ПММА-цементу в лікуванні пацієнтів із вогнепальними переломами трубчастих
кісток, враховуючи анатомо-морфологічні характеристики кісткового дефекту.
Матеріал і методи. Проаналізовано результати лікування 39 поранених із
вогнепальними переломами трубчастих кісток із кістковими дефектами, яким
застосовували ПММА-цемент. Середній вік – 38,77±9,31 років. Клінічні
результати оцінювали з використанням шкали Neer-Grantham-Shelton.
Аналізували розмір дефекту, його тип визначали за допомогою класифікацій
дефектів довгих кісток при бойовій травмі кінцівок та за Tetsworth. Дослідження
виконували з дотриманням біоетичних норм відповідно до принципів Гельсінкської
декларації Всесвітньої медичної асоціації (Сьомий перегляд, редакція 2013 року),
Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1997 рік), а також
чинних національних і інституційних етичних стандартів, що підтверджено
Комітетом з біоетики КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної
допомоги», м. Вінниця (протокол №3 від 02.06.2025 року). Усі пацієнти належно
поінформовані щодо мети дослідження та умов його проведення. Письмові
інформовані згоди на участь у дослідженні отримано. Особисті дані обстежених
знеособлені. Статистичну обробку даних виконували за допомогою програмного
засобу IBM SPSS Statistics 27.0.1. Кількісні параметри наведено у форматі
середнього вибіркового значення та стандартного відхилення (M±SD).
Категоріальні змінні представлено у вигляді абсолютної кількості випадків (n) та
відповідного відсоткового значення (%). Для порівняння показників між
незалежними групами застосовували непараметричний критерій КраскелаУолліса, а для оцінки функціонального зв’язку між змінними – коефіцієнт рангової
кореляції τ-Кендала. Прогностичну цінність досліджуваних характеристик
кісткового дефекту щодо клінічного результату застосовування ПММАкісткового цементу визначали за допомогою моделі бінарної логістичної регресії,
розраховуючи відношення шансів (OR) та 95 % довірчі інтервали (CI).
Статистично значущими вважали відмінності встановлені при рівні
ймовірності р≤0,05.
Результати. Середній результат лікування становив 74,51±14,24 балів. В 11
(28,20 %) обстежених встановлено відмінні показники, у 14 (35,90 %) – хороші, у
9 (23,08 %) – задовільні, у 5 (12,82 %) – незадовільні. Фактором, пов’язаним із
достовірно гіршими результатами, є більший розмір дефекту (τ=-0,48,
р=0,00002), у тому числі понад 5 см (τ=-0,29, р=0,009), дефекти типу С2 (τ=-0,22,
р=0,05), С3 (τ=-0,39, р=0,0004), D3 C (τ=-0,45, р=0,00007). Значущо кращі
результати встановлено у пацієнтів із дефектами розмірами до 3 см (τ=+0,31,
р=0,006), типу В3 (τ=+0,24, р=0,03), С1 (τ=+0,40, р=0,0003), D3 A (τ=+0,44,
р=0,00008). Аналізуючи прогностичну цінність характеристик, вищі шанси
формування незадовільних результатів доведено у пацієнтів із дефектами
розміром понад 5 см (OR=2,79, CI (1,34-13,34), p=0,001), типу С3 (OR=11,25, CI
(1,32-95,73), р=0,02), D3 С (OR=30,00, CI (2,44-368,83), p=0,002). Натомість вищі
шанси відмінних результатів встановлено у пацієнтів із дефектами типу С1
(OR=5,25, CI (1,12-24,67), р=0,03), D3 А (OR=8,00, CI (1,56-40,92), р=0,006).
Висновок. Доведено високу клінічну ефективність використання ПММА-цементу
в лікуванні пацієнтів із вогнепальними переломами трубчастих кісток та
доцільність аналізу анатомо-морфологічних характеристик кісткового дефекту
при виборі оптимального методу лікування.

ОСОБЛИВОСТІ КОНТРОЛЬОВАНОЇ ОВУЛЯТОРНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ ТА ЕМБРІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ПРИ БЕЗПЛІДДІ У ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

2025-11-21T21:23:08+02:00

Безпліддя, пов’язане із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ), особливо при
поєднанні з метаболічним синдромом (МС), є складною клінічною проблемою
сучасної репродуктивної медицини. Метаболічні порушення зумовлюють
резистентність до гонадотропінів, зниження якості ооцитів і погіршення
ембріонального розвитку навіть за умов застосування допоміжних
репродуктивних технологій.
Мета – проаналізувати особливості перебігу контрольованої овуляторної
стимуляції, показників запліднення та ембріонального розвитку у пацієнток із
синдромом полікістозних яєчників у поєднанні з метаболічним синдромом.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 120 циклів
екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) у жінок із безпліддям, які проходили
лікування в медичному центрі «Клініка професора Стефана Хміля» у 2013-2023
рр. Дослідження виконано з дотриманням положень Гельсінської декларації
(2013), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1997) та Наказу
МОЗ України №690 від 2009 р. (зі змінами №523 від 2012 р.). Рішенням комісії з
питань біоетики Тернопільського національного медичного університету імені І.
Я. Горбачевського (протокол №75 від 01.11.2023 р.) дослідження схвалено.
Пацієнток розподілено на три порівнювані групи: основна група (n=46) – СПКЯ
+ МС, група порівняння (n=44) – СПКЯ без МС, контрольна група (n=30) –
трубний фактор безпліддя. Діагноз СПКЯ встановлювався за Роттердамськими
критеріями (ESHRE/ASRM, 2003), а МС – згідно з International Diabetes Federation
(IDF, 2005). До дослідження включали жінок віком 24-36 років із первинним або
вторинним жіночим безпліддям, показаннями до проведення ЕКЗ із власними
ооцитами та повною медичною документацією щодо всіх етапів стимуляції,
пункції, запліднення і культивування ембріонів. Критеріями виключення були вік
понад 37 років, наявність інших факторів безпліддя, протипоказання для
застосування лікувальних програм ДРТ, визначені Порядком застосування
допоміжних репродуктивних технологій в Україні (Наказ Міністерства охорони
здоров’я України 09.09.2013 № 787); використання донорських гамет або
сурогатного материнства. Протокол ЕКЗ містив контрольовану стимуляцію
суперовуляції, трансвагінальну пункцію фолікулів, запліднення методом ICSI,
культивування ембріонів до стадії бластоцисти та їхню кріоконсервацію.
Оцінювали тривалість стимуляції, сумарну дозу гонадотропінів, кількість і
якість ооцитів, частку нормально запліднених (2PN), рівень бластуляції та
кількість отриманих бластоцист. Обробку результатів проводили за допомогою
Microsoft Excel та Statistica. Для перевірки нормальності розподілу застосовували
критерій Шапіро-Вілка, міжгрупові відмінності оцінювали за тестом КраскелаВолліса, а динаміку показників у межах груп – за критерієм Вілкоксона. Рівень
статистичної значущості встановлено при p<0,05.
Результати. У жінок із СПКЯ та МС спостерігалася більша тривалість
стимуляції (11,5 ± 2,1 днів) і вища сумарна доза гонадотропінів (2875 ± 780 МО)
при нижчому індексі чутливості яєчників (7,68 ± 2,1). Кількість отриманих
ооцитів (22,1 ± 6,2) не корелювала з подальшою результативністю запліднення.
Частота нормального запліднених (2PN) була зниженою (76,1 %), як і рівень
бластуляції (39,0 %), порівняно з іншими групами. Ймовірно, це пов’язано з
метаболічними порушеннями мікрооточення фолікулів, підвищеним рівнем
інсулінорезистентності та оксидативного стресу, що негативно впливає на
якість ооцитів і подальший ембріональний розвиток.
Висновки. Поєднання СПКЯ та метаболічного синдрому супроводжується
зниженням якості гамет та ембріонального розвитку при збереженому
оваріальному резерві. Це підтверджує необхідність персоналізованих протоколів
стимуляції та метаболічної корекції на етапі прегравідарної підготовки.

ДИНАМІКА КЛІНІЧНИХ СИНДРОМІВ, ПОКАЗНИКІВ САТУРАЦІЇ КИСНЮ ТА ОКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ ПІД ВПЛИВОМ ЕТИЛМЕТИЛГІДРОКСИПІРИДИНУ СУКЦИНАТУ У ХВОРИХ НА НЕГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ ЗА КОМОРБІДНОСТІ ЗІ СТЕАТОТИЧНОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ, АС

2025-11-22T13:01:56+02:00

Актуальність проблеми полягає в значному зростанні показників захворюваності
на негоспітальну пневмонію (НП) в популяції та значною частотою тяжкого її
перебігу на тлі коморбідного ожиріння та стеатотичної хвороби печінки,
асоційованої з метаболічною дисфункцією. Зростання ступеня тяжкості НП
зумовлене синдромом взаємообтяження, що містить кілька складових, зокрема,
гіпоксичне пошкодження органів, ацидоз, індукція оксидативного та
нітрозитивного стресу, зростання інтенсивності системного запалення,
енергетичне голодування клітин, пов’язане з мітохондріальною дисфункцією, та
вторинні метаболічні розлади, що також сприяє прогресуванню стеатотичної
хвороби печінки, асоційованої з метаболічною дисфункцією.
Мета дослідження – встановити ефективність застосування
етилметилгідроксипіридину сукцинату у комплексній терапії негоспітальної
пневмонії середньої тяжкості за коморбідності зі стеатотичною хворобою
печінки, асоційованою з метаболічною дисфункцією, у хворих на ожиріння.
Матеріали та методи. Обстежено 75 хворих на вторинну негоспітальну
пневмонію вірусно (SARS CoV2)-бактеріальної етіології середньої тяжкості (ІІІ
група) зі стеатотичною хворобою печінки, асоційованою з метаболічною
дисфункцією, на тлі надлишкової маси тіла (43 особи) та ожиріння І ступеня (32
особи). Перша група (38 хворих, контрольна) отримувала емпіричну
антибактеріальну терапію. Друга група (37 хворих, основна) отримувала
аналогічну емпіричну антибактеріальну терапію негоспітальної пневмонії та,
додатково, засіб, який містить етилметилгідроксипіридину сукцинат. Діагноз
неалкогольної жирової хвороби печінки встановлювали за наявності критеріїв
виключення хронічного дифузного захворювання печінки вірусного, спадкового,
автоімунного чи медикаментозного генезу. Діагноз негоспітальної пневмонії
підтверджували за допомогою рентгенографії органів грудної клітки (ОГК) у
двох проекціях або комп’ютерної томографії ОГК. Аналіз клінічних та
біохімічних синдромів, показників індексу тяжкості пневмонії (PSI), сатурації
кисню та показники оксидантно-антиоксидантного гомеостазу проведено з
урахуванням загальноприйнятих та спеціальних методів дослідження.
Дослідження виконували з дотриманням основних положень GCP (1996 р.),
Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1997 р.), Гельсінської
декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення
наукових медичних досліджень за участі людини (1964-2008 рр.), наказу МОЗ
України № 690 від 23.09.2009 р. (зі змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства охорони здоров'я України № 523 від 12.07.2012 р.). Отримано
схвалення Комісії з питань біоетики Буковинського державного медичного
університету (Протокол № 1 від 15.09.2022 р.). Пацієнти надавали добровільну
письмову інформовану згоду на участь у дослідженні. Статистичний і графічний
аналіз проводили з використанням Statistica 8.0 (StatSoft Inc., США) та Microsoft
Excel 2007 (Microsoft, США). Статистичні величини визначено з урахуванням
середнього (М) ± стандартного відхилення (S), медіани (Me) та квартилів (Q25;
Q75), з використанням t-критерія Стьюдента, F-критерія Фішера, медіанного
тесту, U-критерія Манна-Уїтні, Т-критерія Вілкоксона.
Результати. Динаміка показника PSI на 10-й день терапії у контрольній групі
полягала у зниженні в 1,3 раза, у основній групі PSI знизився у 4,9 раза. Динаміка
показників SpO2 у групі контролю проявилася їх підвищенням на 3,0 %, тоді як у
основній групі показник зріс на 7,5 %. Аналіз маркерів інтенсивності ПОЛ вказує на потужний антиоксидантний ефект терапії у 2-й групі. Вміст у крові
відновленого глутатіону зріс після лікування лише у 2-й групі хворих в 1,4 раза.
Аналіз показників частоти клінічних синдромів після лікування у 2-й групі хворих
показав їх істотне зниження у порівнянні з 1 групою.
Висновок. Призначення етилметилгідроксипіридину сукцинату що володіє
антиоксидантними, антигіпоксантними, мембранопротекторними
властивостями, упродовж 10 днів лікування призвело до істотного перевищення
ефективності емпіричної терапії.

ВІДДАЛЕНІ СЕРЦЕВО-СУДИННІ НАСЛІДКИ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ COVID-19: АНАЛІЗ ПРЕДИКТОРІВ ТА БІОМАРКЕРІВ

2025-11-22T13:33:19+02:00

Пандемія COVID-19 спричинила значне навантаження у вигляді довготривалих
ускладнень для здоров’я, особливо в серцево-судинній сфері. Розуміння
предикторів і механізмів, що лежать в основі цих ускладнень, є критично
важливим для покращення догляду за пацієнтами після COVID-19 та їхніх клінічних результатів.
Мета роботи – оцінити довготривалі серцево-судинні (СС) наслідки у пацієнтів,
які перенесли COVID-19, визначити ключові біомаркери та предиктори, а також
розробити прогностичні моделі для стратифікації ризику.
Матеріали і методи. У дослідження включено 328 госпіталізованих пацієнтів із
підтвердженим COVID-19 і пневмонією середнього або тяжкого перебігу, яких
спостерігали протягом 12-ти місяців після виписки. Критеріями виключення були
летальні випадки під час госпіталізації, наявність в анамнезі серцево-судинних
подій (інфаркт міокарда, інсульт) та тяжких декомпенсованих супутніх
захворювань. До вибірки увійшли чоловіки та жінки віком 42-71 років (середній вік
56,6 ± 0,5 року). Після періоду спостереження пацієнтів поділено на дві групи: із
серцево-судинними ускладненнями та без них. Проаналізовано клінічні,
лабораторні й інструментальні показники, зокрема С-реактивний білок (CRP), Dдимер та співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів (NLR). Статистичний
аналіз включав описову статистику, t-тест Стьюдента для кількісних змінних,
критерій χ² для категоріальних показників, логістичну регресію для виявлення
незалежних предикторів та ROC-аналіз із розрахунком площі під кривою (AUC)
для оцінки точності прогностичних моделей. Попередньо проводили
стандартизацію кількісних змінних і виключення неповних записів. Аналіз
виконували з використанням Python та Google Sheets; статистично значущими
вважалися результати при p < 0,05. Дослідження схвалене Комісією з біоетики
Буковинського державного медичного університету (Протокол № 1 від
15.09.2022) та проведене відповідно до Гельсінської Декларації. Перед
включенням до дослідження всі учасники надали письмову інформовану згоду.
Результати. Протягом періоду спостереження у 31,4% пацієнтів виявлено
серцево-судинні ускладнення, зокрема аритмії (5,2%), інфаркт міокарда (8,2%)
та MACE (16,5%). Чоловіча стать і вік були значущими демографічними
предикторами СС-наслідків (ВШ = 1,95 та ВШ = 1,04 на рік відповідно). Аналіз
біомаркерів показав суттєво вищі рівні NLR і D-димеру в пацієнтів із ССускладненнями (p < 0,001). NLR виявився найпотужнішим індивідуальним
предиктором (ВШ = 18,18; AUC = 0,72). Прогностичні моделі, що поєднували
біомаркери та демографічні чинники, досягли AUC = 0,93 для СС-ускладнень, що
засвідчує про значно вищу ефективність порівняно з окремими предикторами.
Висновки. 1. У пацієнтів після COVID-19 відзначається висока частота
віддалених серцево-судинних ускладнень, зокрема MACE, аритмій та інфаркту
міокарда. 2. Підвищені рівні NLR та D-димеру є ключовими предикторами
несприятливих серцево-судинних подій. 3. Використання предиктивних моделей із
включенням біомаркерів покращує оцінку ризику та стратифікацію пацієнтів. 4.
Комплексна постковідна допомога потребує регулярного кардіологічного
скринінгу та мультидисциплінарного підходу. 5. Довгостроковий кардіологічний
моніторинг і предиктивні підходи є ключовими для поліпшення результатів
лікування та стійкості системи охорони здоров’я.

ВПЛИВ РІЗНОГО РЕЖИМУ ОСВІТЛЕННЯ ТА УВЕДЕННЯ МЕЛАТОНІНУ НА ЩІЛЬНІСТЬ МЕЛАТОНІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ У НЕЙРОНАХ ПРИШЛУНКОВОГО ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ

2025-11-22T13:55:36+02:00

Мета роботи – кількісно охарактеризувати щільність мелатонінових
рецепторів у суб’ядрах пришлуночкового ядра гіпоталамуса щурів за різного
режиму освітлення та уведення мелатоніну.
Матеріал та методи. Експерименти проводили на самцях білих щурів віком 24-
27 місяців. Тварини першої групи (інтактні) перебували протягом 14 днів за
нормальних умов освітлення (світло-темрява протягом 12 годин, світлова
депривація, освітлення з 08.00 до 20.00 за допомогою люмінесцентних ламп,
рівень освітлення в камерах із тваринами становив 500 люкс). Тварини другої
групи перебували в постійній темряві протягом такого ж періоду (світлова
депривація, індукція гіперфункції шишкоподібної залози). Щурів третьої групи
утримували в умовах постійного світла протягом семи днів (індукція гіпофункції
епіфіза). Тварини четвертої групи перебували в тих же експериментальних
умовах, що й щурі третьої групи. Їм вводили мелатонін (Sigma, США, рівень
чистоти – 99,5%) внутрішньочеревно у дозі 1,5 мг/кг в 1,0 мл розчинника (0,9%
розчин етанолу у фізіологічному розчині). Після закінчення 14-денного періоду
тварин виводили з експерименту о 14:00 та о 02:00 наступного дня). Усі етапи
експерименту проводили відповідно до основних вимог Європейської конвенції про
гуманне поводження з тваринами. Протокол наукового дослідження
затверджений Комісією з питань біомедичної етики БДМУ 24.02.2019 року, №2.
Рецептори мелатоніну 1A у медіальних дрібноклітинних суб’ядрах
пришлуночкового ядра гіпоталамуса щурів ідентифікували імуногістохімічним
методом із використанням поліклональних антитіл (Abcam, Велика Британія) та
системи візуалізації стрептавідин-біотину LSAB2 (пероксидазна мітка +
діамінобензидин) (Chemicon International Inc., США). Для додаткового
фарбування ядер використовували гематоксилін Майєра. Кількісні дослідження
інтенсивності фарбування проводили за допомогою комп'ютерної
мікроденситометрії. Інтенсивність специфічного фарбування (індекс "Оптичної
щільності") ідентифікували зі ступенем щільності рецепторів мелатоніну.
Враховуючи необхідність проведення багаторазових статистичних порівнянь
середніх значень у статистичних вибірках, для визначення відмінностей між
популяціями використовували критерій Ньюмена-Кеулса.
Результати. Щільність рецепторів мелатоніну 1А у досліджуваних нейронах
гіпоталамуса щурів за стандартного режиму освітлення відзначалася чіткими
добовими коливаннями. Зміна режиму освітлення призвела до вираженого їх
порушення. За умов постійного освітлення щільність досліджуваних структур
вірогідно менша, ніж при світловій депривації. При застосуванні мелатоніну
імуногістохімічний аналіз о 02.00 год показав вірогідне зростання оптичної
щільності специфічного забарвлення у медіальних дрібноклітинних суб’ядрах
пришлуночкового ядра гіпоталамуса щурів щодо до такої у тварин, яким не
проводили ін’єкції мелатоніну на фоні світлового стресу (0,252±0,0023 і
0,188±0,0025 в.о.опт.щільності відповідно). Водночас, при корекції мелатоніном
змін, спричинених світловим стресом у латеральних великоклітинних суб’ядрах
пришлуночкового ядра гіпоталамуса щурів, спостерігали тенденцію до
нормалізації показника, який вночі становив 0,253±0,0026 в.о.опт. щільності, а
вдень вірогідно знижувався і перебував у межах – 0,226±0,0021 в.о.опт.
щільності.
Висновки. 1. Щільність рецепторів мелатоніну 1А у медіальних дрібноклітинних суб’ядрах пришлуночкового ядра гіпоталамуса щурів у нормі підпорядкована
чіткій циркадіанній організації. Найвищі показники щільності рецепторів
мелатоніну відмічали о 02.00 год доби, водночас о 14.00 год вона вірогідно
знижується. 2. За модифікації фотоперіоду спостерігали виражений
десинхроноз коливань щільності рецепторів мелатоніну впродовж доби.
Порівняно як з контрольним показником, так і з таким при світловій депривації,
при тривалій експозиції світлом оптична щільність специфічного забарвлення
вірогідно стабільно нижча. 3. При застосуванні мелатоніну за умови тривалого
експозиції світлом відзначали вірогідне збільшення показника порівняно з таким у
тварин, яким на фоні світлового стресу не уводили мелатонін, водночас
спостерігали тенденцію до нормалізації показника.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ МОДЕЛІ СТРЕСУ: МОЖЛИВОСТІ, ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-11-24T18:24:01+02:00

Розлади, пов’язані зі стресом, становлять серйозну проблему громадського
здоров’я, оскільки негативно впливають на окремих людей, систему охорони
здоров’я та суспільство загалом. Розуміння біологічних механізмів, що лежать в
основі стресових і тривожних реакцій, є важливою умовою для створення
ефективних профілактичних і терапевтичних підходів. Експериментальні моделі
є незамінним інструментом для вивчення нейробіологічних та поведінкових
наслідків стресу у тварин, оскільки дають змогу відтворити окремі аспекти
реакцій організму людини в контрольованих лабораторних умовах.
Мета роботи – узагальнення, класифікація та порівняння основних
експериментальних моделей стресу, що застосовуються у дослідженнях на
тваринах, з визначенням їх переваг, недоліків та відповідності умовам,
наближеним до людського стресу.
Висновок. Моделювання стресу на тваринах, зокрема, іммобілізація, вплив холоду,
примусове плавання, електрошок та ізоляція новонароджених, є цінним засобом
для дослідження фізіологічних та поведінкових адаптацій до гострого та
хронічного стресу. Кожна з них відтворює певні аспекти стресових реакцій
людини, однак жодна не здатна повністю охопити складність психологічного
стресу. Тому поєднання різних моделей і вдосконалення експериментальних
підходів є важливим для підвищення їх наукової достовірності та ефективності
досліджень.

СИНДРОМ КЛАЙНФЕЛЬТЕРА: СУЧАСНІ ПІДХОДИ, КЛІНІЧНИЙ СПЕКТР І РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

2025-11-22T15:30:29+02:00

Синдром Клайнфельтера (СК) є найпоширенішою статевою хромосомною
анеуплоїдією серед чоловіків, яка часто залишається недіагностованою до
підліткового віку.
Мета дослідження – узагальнити сучасні наукові дані щодо клінічного перебігу
СК та здійснити аналіз власних спостережень пацієнтів із підтвердженим
каріотипом 47,XXY з акцентом на фенотип, гормональний статус, когнітивноповедінкові особливості та ефекти тестостеронозамісної терапії.
Висновки. Синдром Клайнфельтера характеризується широким клінічним
спектром із залученням ендокринної, соматичної та когнітивно-поведінкової
сфер. Рання діагностика, комплексний медичний супровід, включаючи
тестостеронотерапію та психологічну підтримку, є ключовими чинниками
покращення якості життя таких пацієнтів. Подальші дослідження мають бути
спрямовані на оцінку довготривалих наслідків замісної терапії тестостероном.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК МАЛЯРІЇ НА БУКОВИНІ

2025-11-22T16:05:57+02:00

Описано випадок малярії на Буковині у пацієнтки, яка повернулася з відпочинку на
одному з островів Занзібару (автономна територія у складі Танзанії), який
розташований у тропічній зоні Індійського океану.
Висновки. Наведене спостереження вкотре підтвердило, що малярія належит
до хвороб мандрівників. Усі випадки малярії в Україні пов’язані з інфікуванням за
кордоном, найчастіше серед мандрівників та іноземних студентів.

РОЛЬ ТЕСТОВОГО КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ПРИ ОЦІНЮВАННІ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ «РАДІОЛОГІЯ»

2025-11-24T17:32:55+02:00

У зв’язку із широким застосуванням у медичній практиці сучасних методів
діагностики захворювань внутрішніх органів, радіологія стала однією із
важливих дисциплін, яка формує у студента необхідні вміння та навички вибору
оптимальних методів променевого обстеження, черговості їх виконання,
розуміння інтерпретації отриманих даних для встановлення або уточнення
діагнозу.
Мета – порівняти рівень оволодіння практичними навичками студенів за
допомогою тестового комп’ютерного контролю (ТКК) та усного опитування
під час заключного модульного контролю з дисципліни «Радіологія».
Матеріал і методи. Для реалізації поставленої мети нами у 183 студентів
прийнято практичні навички з дисципліни «Радіологія» за допомогою ТКК та
усного опитування. ТКК включав 10 малюнків – рентгенограм, комп’ютерних та
магнітно-резонансних томограм, а також ультразвукових сканограм.
Зображення містили запитання щодо анатомічних структур, а також
патологічних змін, спричинених різноманітними захворюваннями. Студент
повинен був дати відповідь на 10 запитань упродовж семи хвилин. Усне
опитування включало відповіді на запитання щодо вищезазначених зображень
представлених на рентгенограмах, комп’ютерних та магнітно-резонансних
томограмах, а також ультразвукових сканограмах, де викладач за допомогою
указки показував студентам різноманітні структури.
Результати. Отримані результати засвідчують про відсутність вірогідної
різниці відсотка студентів, що отримали оцінку «2», тобто не склали, та
найвищу оцінку – «5» при порівнянні результатів застосування зазначених
методів оцінювання. Існуюча невідповідність між оцінками «3» та «4» не має
істотного значення, оскільки не впливає на абсолютну успішність студентів.
Отже, складання практичних навичок з дисципліни «Радіологія» за допомогою
ТКК за своєю ефективністю не поступається усному опитуванню та має безліч
переваг, як-от: вища об’єктивність оцінки та більший банк запитань, менша
тривалість часу оцінювання.
Висновки. 1. Складання практичних навичок із дисципліни «Радіологія» за
допомогою тестового комп’ютерного контролю та усного опитування не
впливає на абсолютну успішність студентів. 2. Тестовий комп’ютерний
контроль має ряд переваг порівняно з усним опитуванням, що дає змогу таку
форму оцінки широко застосовувати при складанні практичних навичок із
дисципліни «Радіологія».

СУЧАСНА МЕДИЧНА ОСВІТА: ВИКЛИКИ, ПОТРЕБИ, МОЖЛИВОСТІ

2025-11-24T17:55:04+02:00

Основне завдання медичного університету – підготувати кваліфікованого та
конкурентоспроможного лікаря. Для досягнення цієї мети використовуються як
класичні методи навчання, так і інноваційні освітні технології.
Мета роботи – проаналізувати методи викладання у вищій медичній школі та
їх вплив на формування професійних компетентностей.
Основна частина. Набуття практичних навичок спілкування з пацієнтом,
об’єктивного обстеження та інтерпретації результатів лабораторноінструментальних досліджень відбувається під час вивчення всіх клінічних
дисциплін. Сучасні студенти активно використовують різноманітні джерела
інформації (відеоуроки, майстер-класи, освітні платформи), не обмежуючись
лише підручниками. У навчальному процесі широко застосовуються різні форми
симуляційного навчання. Робота у тренінгових центрах дає змогу студентам у
комфортних та безпечних умовах самостійно удосконалювати навички.
Особливо продуктивними є симуляційні заняття з моделюванням клінічних
випадків, включно з міжфаховими. Студенти у ролях «пацієнта», «лікаря» та
«експерта» в умовах, наближених до реальних, опановують вирішення типових
професійних завдань, командну роботу та проявляють лідерські якості, що
передбачають відповідальність, раціональну організацію діяльності та
пріоретизацію завдань. Попри всі переваги симуляційного навчання, воно ще не
забезпечує формування комунікативних навичок та розвиток емпатії.
Зберігається необхідність навчання «біля ліжка хворого», де студенти,
спостерігаючи за своїм викладачем-лікарем, засвоюють психологічні аспекти
взаємодії з пацієнтами. Розвиток багатопрофільних університетських клінік
сприятиме якісному навчанню студентів-медиків. У сучасних умовах також
важливим є набуття знань і практичних умінь у сфері ментального здоров’я,
що дасть змогу майбутньому лікарю надавати високоякісну професійну
допомогу.
Висновки. Сучасний освітній процес у медицині створює виклики як для
викладачів, так і для студентів, потребуючи постійного самовдосконалення.
Симуляційне навчання є дуже ефективним методом набуття практичних
навичок. Клінічне навчання «біля ліжка хворого» залишається важливим,
оскільки формує комунікативні вміння та сприяє розвитку емпатії.