Клінічна та експериментальна патологія

ПРЕНАТАЛЬНА ДИНАМІКА МОРФОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ШЛУНКА ЛЮДИНИ

2025-01-22T15:59:28+02:00

Мета дослідження – з’ясувати динаміку морфометричних змін шлунка
в пренатальному періоді онтогенезу людини. Матеріал і методи. Досліджено 18 препаратів зародків і передплодів людини
віком 4-12 тижнів, 36 плодів віком 4-10 місяців із використанням комплексу
методів морфологічного дослідження. Морфометрію шлунка плодів здійснено за
допомогою ультразвукового дослідження вагітних (100 спостережень) у терміни
від 9 до 40 тижнів гестації. Результати. З 20-го тижня шлунок плодів набуває округлої або овальної форми
з рідким вмістом. Орган проектується у правий верхній квадрант передньобічної
стінки живота. У 4-6-місячних плодів шлунок переважно веретеноподібної форми, а велика кривина знаходиться вентральніше малої. В органі розрізняються тіло
та воротарна частина, проте не диференціюються дно і воротарна печера. На
7-му місяці ВУР складки слизової оболонки воротарної частини шлунка набувають
переважно поздовжнього або косопоперечного напрямку. Висновки. 1. Поздовжній і поперечний розміри шлунка достовірно корелюють із
віком плода (r = 0,76, r = 0,44 відповідно), як і окружність живота та окружність
грудей плода (r = 0,97 та r = 0,99 відповідно). 2. Шлунково- дванадцятипалокишковий
сегмент у перинатальному періоді онтогенезу характеризується такими
співвідношеннями: найбільший діаметр має воротарний канал, менший за нього – ампула дванадцятипалої кишки і найменший – воротар шлунка. Найбільшшвидке
зростання морфометричних параметрів шлунка відзначається у другому триместрі
внутрішньоутробного розвитку. 3. У перинатальному періоді онтогенезу воротарна
частина шлунка проектується в надчеревній ділянці справа, на рівні або зліва від
серединноїлінії, алезтретьоготриместручастотаправобічногоположеннявідносно
серединної лінії зростає до 69,0-72,7 %, а частота його лівобічного положення
знижується до 13,8-9,1 %. 4. Форма шлунка в процесі внутрішньоутробного
розвитку змінюється від веретеноподібної у другому триместрі до змішаної
(веретеноподібної і мішкоподібної) у третьому триместрі гестації.

ДИФЕРЕНЦІЙНО ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ ПОРУШЕНЬФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ДОНОШЕНИХНОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ ПРИ ПЕРИНАТАЛЬНІЙ ПАТОЛОГІЇ

2025-01-22T17:04:01+02:00

Мета роботи – встановити диференційно- діагностичні критерії порушеньфункціонального стану підшлункової залози у доношених новонародженихдітейзалежно від ступеня тяжкості перинатальної патології. Матеріал і методи. Проведено комплексне обстеження 205 доношенихновонароджених дітей. І групу сформували з 82 дітей із проявамиперинатальноїпатології тяжкого ступеня, ІІгрупу – з 73 дітей із проявами синдромівдизадаптаціїпомірного ступеня тяжкості, ІІІ групу – з 50 здорових новонародженихдітей. Критерії включення: гестаційний вік більше повних 37 тижнів; клініко- параклінічні прояви синдрому поліорганної дисфункції та синдромівдизадаптаціїпри народженні та/або впродовжраннього неонатального періоду; згодабатьківщодо участі дитини у дослідженні. Критерії виключення: гестаційнийвікменшеменший за повних 37 тижнів; вроджені вади розвитку; маламасатіла (розмір) при народженні; прояви інфекційних процесів. Біохімічні маркери дисфункції підшлункової залози (активність амілази, ліпазитатрипсину, рівень інсуліну) визначали у крові дітей на 1-3 добі життя, рівеньфекальноїеластази-1 – умеконіюдітейна 1-3 добіжиття. Лабораторніобстеженняпроводилинабазі клінічної лабораторіїКНП «Міський клінічний пологовий будинок№ 2» Чернівецькоїміської ради, Німецько- української лабораторії «Букінтермед» (м. Чернівці).
Дослідження виконане з дотриманням Правил етичних принципівпроведеннянаукових медичних досліджень за участі людини. Для статистичного аналізу результатів використано ліцензовані програмиStatistica (StatSoft Inc., Version 7) та MedCalc Software Ltd (Version 22.021).
Результати. Відзначено, що у доношених дітей із проявами перинатальної патологіїтяжкого ступеня, порівняно з дітьми з проявами синдромів дизадаптації помірногоступеня, сумарна частота патологічних симптомів із боку шлунково- кишковоготракту є статистично значимо вищою (відповідно 86,6 та 35,6 %, р < 0,0001).
Найбільш значущими діагностичними тестами щодо встановленняпорушеньфункціонального стану підшлункової залози у немовлятіз проявамисиндромівдизадаптації помірного ступеня тяжкості є визначення активності амілазиу крові (порогове значення > 0,21 мкмоль/л*с; AUROC 0,857 (95 % ДІ 0,745; 0,933, р<0,001); чутливість 74,19 %; специфічність 90,32 %) та рівняінсулінуукрові(порогове значення ≤ 0,87 мкОд/мл; AUROC 0,999 (95 % ДІ 0,939; 1,0, р<0,0001); чутливість 100,0 %; специфічність 96,77 %).
Найбільшу цінність щодо діагностики дисфункції підшлункової залозиу новонароджених дітей із перинатальною патологієютяжкогоступенямаютьтестиз визначеннямактивностіамілазиукрові (пороговезначення > 0,52 мкмоль/л*с; AUROC 0,64 (95 % ДІ 0,512; 0,754, р = 0,0401); чутливість 25,71 %; специфічність100,0 %); активності ліпази у крові (порогове значення < 0,31 мкмоль/л*с; AUROC 0,706 (95 % ДІ 0,581; 0,812, р = 0,0012); чутливість 71,43 %; специфічність 64,52 %); активності трипсину у крові (порогове значення > 476 мкг/л; AUROC 0,767 (95 % ДІ 0,647; 0,862, р < 0,0001); чутливість 62,86 %; специфічність 100,0 %); рівняінсуліну у крові (порогове значення > 0,87 мкОд/мл; AUROC 0,971 (95 % ДІ 0,897; 0,997, р < 0,0001); чутливість 94,29 %; специфічність 100,0 %); рівняфекальноїеластази-1 у меконію (порогове значення > 208 мкОд/мл; AUROC 0,694 (95 % ДІ0,568; 0,802, р = 0,0038); чутливість 51,43 %; специфічність 93,55 %).
Висновки. Формування проявів перинатальної патології у доношених новонародженихдітейуранньомунеонатальномуперіодіасоційованездисфункцієюбагатокомпонентноїсистеми травлення. Для своєчасної діагностики порушень функціональногостанупідшлункової залози у дітей залежно від ступеня тяжкості перинатальної патологіїможна використовувати порогові значення біохімічних маркерів у крові (активністьамілази, ліпази, трипсину та рівень інсуліну) тамеконію (рівень фекальної еластази-1).

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ У НОВОНАРОДЖЕНИХГЕСТАЦІЙНОГО ВІКУ МЕНШИХ ЗА ТИЖНІ ПРИ ПАТОЛОГІЧННИХ СТАНАХНЕОНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ

2025-01-22T17:28:43+02:00

За останні роки в Україні відзначається зростаннямчастотипередчаснихпологівта народження дітей із тяжкими формами перинатальної патології. Наявністьморфофункціональної незрілості при народженні є вагомоюпричиноюобміннихпорушень в організмі, спричиняючи дисфункціональні зміниосновнихсистеморганів, зокрема гепатобіліарної системи. Мета дослідження – вивчити особливості функціонального станугепатобіліарноїсистеми та основні патофізіологічні механізми її дисфункції з урахуваннямкомплексу загальноприйнятих методів дослідження біохімічних показниківкровіу дітей гестаційним віком при народженні менших за 32 тижні. Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко- лабораторне обстеження 54 передчасно народжених дітей гестаційного віку менших за 32 тижні, групупорівняннясформували з 50 умовно здорових дітей, народжених терміному 34-36/6 тижні. Критеріямивключеннябули: гестаційнийвікдитинипринародженніменшийза 32 тижні, наявність клінічних ознак перинатальної патології; критеріями виключеннявідповідно: гестаційний вік при народженні більший за 32 тижні, діагностовані антенатальнотапостнатально вроджені вади розвитку. Перелікбіохімічнихдослідженьсироваткикровіновонароджених: рівень загального білка, білірубіну та його фракцій; глюкози, сечовини, холестерину, тригліцеридів; активності лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, аланінамінотрасферази, аспартатамінотрасферази, γ-глутамілтрансферази(АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ЛФ та ГГТ). Біохімічні дослідження виконані з використаннямнапівавтоматичного біохімічного аналізатора Microlab 300 фірми Vital Scientifi c N. V. (Нідерланди), реактивів фірми ELITech Clinical System (Франція) набазі біохімічнихлабораторій родопомічних закладів. Отримано інформаційну згодубатьківновонародженихдітей із роз’ясненнямосновноїмети, завдань таметодівдослідження. Статистичну обробку результатів дослідження проведено на ПКз використаннямпакету програмного забезпечення «Statistica» (StatSoft Inc., StatSoft Inc., Version 13.0, США) та Microsoft Excel (2010), Microsoft Offi ce (2010). Дослідженнявиконані умежахнауково- дослідних робіт кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медициниБуковинського державного медичного університету. Результати. Вивчено соматичний, акушерсько- гінекологічний анамнезтаклінічніособливості адаптації дітейгестаційнимвіком при народженні меншимза 32 тижні. На основі комплексу клініко- лабораторних показників визначеноособливостіфункціонального стану гепатобіліарної системи в комплексі синдромуполіорганноїнедостатності за умов гіпоксії при перинатальній патології, дослідженоосновніпатофізіологічні механізми розвитку порушень. На підставі отриманихданихузагальненоклінічніознакидисфункціїгепатобіліарноїсистеми, запропонованоперелікнеобхідних лабораторних досліджень сироватки крові. Відзначено, щоосновнимипатофізіологічними механізмами порушень гепатобіліарної системиупередчаснонароджених дітей є синдром цитолізу, холестазу та мезенхімально- запальної реакції, що підтверджується результатами обстеження і потребує відповідної корекціїтерапевтичних втручань за наявності синдрому поліорганної недостатності. Висновки. 1. Порушення функцій гепатобіліарної системи в комплексі синдромуполіорганної недостатності у передчасно народжених дітейгестаційнимвікомменшим за 32 тижні повинно бути діагностовано вчасно для своєчасної корекціїгомеостатичних порушень за умов гіпоксії та глибокої морфо- функціональноїнезрілості організму. 2. Клінічними проявами дисфункції гепатобіліарної системиу передчасно народжених дітей є: збільшення розмірів печінки абогепатолієнальнийсиндром, метеоризм, набряки, жовтяниця, ахолічнівипорожнення, геморагічніпрояви, утомучислі–кровотечізішлунково- кишковоготракту. 3. Лабораторнимикритеріями, що засвідчують про порушення функціонального стану гепатобіліарної системивкомплексісиндромуполіорганноїнедостатностіпригіпоксичномуураженніуглибоконедоношених дітей є: зниження рівня загального білка, глюкозитатригліцеридів; підвищення рівня білірубіну, сечовини креатиніну та холестерину; збільшення активності АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ЛФ та ГГТ. 4. Діагностика порушень функціонального
стану гепатобіліарної системи повинна враховувати результати комплексного
клініко- лабораторного обстеження з визначенням основних патофізіологічних
механізмів порушень для забезпечення відповідної корекції лікувальних заходів.

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СИСТЕМИ ГЛУТАТІОНУ ТА ГЛУТАТІОНЗАЛЕЖНИХФЕРМЕНТІВ РОТОВОЇ РІДИНИ У ДІТЕЙ З ХРОНІЧНИМ КАТАРАЛЬНИМ ГІНГІВІТОМТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ

2025-01-22T18:19:10+02:00

Мета дослідження – підвищити ефективність лікування хронічного катарального
гінгівіту у дітей із цукровим діабетом шляхом визначення та корекції показників
системи глутатіону та глутатіонзалежних ферментів ротової рідини. Матеріалтаметоди.ДоІгрупи (контрольної) зарахували 22 дитини, якімаликлінічно
здорові тканини пародонту, до ІІ – 18 дітей із хронічним катаральним гінгівітом(ХКГ) без супутньої соматичноїпатології, до ІІІ – 25 дітейіз цукровимдіабетом (ЦД)
та ХКГ, яким проводили традиційне лікування гінгівіту, до ІV (основної) – 25 дітей
із ЦД, яким до традиційного лікування гінгівіту додавали антиоксидантну терапію. Дітям ІІ та ІІІ груп проводили лікування ХКГ відповідно до протоколів МОЗ України
щодо надання медичної допомоги за спеціальністю «Дитяча терапевтична
стоматологія», дітям ІV групи додатково призначали протягом 20 днів
пероральне вживання комплексного препарату «Квертулін» у вигляді таблеток, крапель «Імупрет» та полівітамінного препарату «Піковіт». Місцево призначали
зрошення порожнини рота розчином із зубним еліксиром «Ексодент». Уротовій
рідині дітей до і після лікування визначали активність відновленого глутатіону, глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази, глутатіонтрасферази. Оцінку
ефективності лікування ХКГ проводили шляхом порівняння початкових показників
(І обстеження) з показниками відразу після його завершення (ІІ обстеження), через
1 (ІІІ обстеження), 3 (IV обстеження) та 6 місяців (V обстеження). Стан тканин
пародонта оцінювали за папілярно- маргінально-альвеолярним індексом. Матеріаломдля дослідження була ротова рідина дітей. Результати. У дітей із ХКГ на тлі ЦД показники глутатіонредуктази
(8,24±0,44 нмоль/хв мг білка), глутатіонтрансферази (127,23±2,49 нмоль/хв мг
білка), відновленого глутатіону (4,08±0,20кмоль/мг білка) у цілому нижчі порівняно
з показниками дітей із ХКГ без соматичної патології (13,62±0,19 нмоль/хв мг
білка, 161,37±4,85 нмоль/хв мг білка, 6,21±0,09 нмоль/мг білка відповідно) (р<0,05).
Після завершення запропонованого нами лікування відбулося підвищення всіх
досліджених показників функціонального стану системи глутатіону, за виняткомглутатіонпероксидази, що засвідчує посилення антиоксидантного захисту. Висновки. Застосування запропонованого нами лікувально- профілактичного
комплексу, який крім традиційного лікування передбачає використання
антиоксидантів, зумовило покращення показників відновленого глутатіону та
глутатіонзалежних ферментів (глутатіонредуктази, глутатіонтрансферази)
та збереження їхніх значень на достатньо високому рівні впродовж 6 місяців
після проведеного лікування, що, у свою чергу, призводить до зниження показників
папілярно- маргінально-альвеолярного індексу та зменшення кровоточивості ясен
у досліджуваних пацієнтів.

ДОСЛІДЖЕННЯ ОПТИЧНОЇ ГУСТИНИ ПЛАЗМИ ВЕНОЗНОЇ КРОВІ ПРИ ГОСТРІЙМЕХАНІЧНИЙ НЕПРОХІДНОСТІ ТОНКОЇ КИШКИ В ЕКСПЕРИМЕНТІ

2025-01-23T17:15:57+02:00

Мета дослідження – в експерименті оцінити зміни оптичної густиниплазмивенозної крові за умов гострої механічної тонкокишкової непрохідності. Матеріали і методи. 50 білих нелінійних щурів: 10 – контроль, 40 – дослід. Гострумеханічну тонкокишкову непрохідність моделювали перев’язуваннямпетлі тонкоїкишки. У контролі і досліді (через 6, 12, 24, 72 год після моделюваннягостроїмеханічної тонкокишкової непрохідності) забирали кров із шийної вениі визначалиїї оптичну густину в діапазоні довжин хвиль λ=200-800 нм. Дані зіставлялиз результатами гістологічних досліджень ділянок тонкої кишки. Результати. Після моделювання непрохідності виявлені типові, загальновідомізміни структури тканин різних відділів кишки (привідної, відвідної, перев’язаної), які поглиблювалися при зростанні тривалості процесу. Некроз перев’язаноїпетлі тонкої кишки виявлений через 12 год. Через 6 год від початкумоделюваннянепрохідності оптична густина плазми (ОГП) зростала в діапазоні довжинхвильλ=200-600 нм і на довжинах хвиль λ=735 нм і λ=780 нм. Через 12 годвдіапазонідовжин хвиль λ=200-600 нм ОГП змінювалася різноспрямовано, авдіапазоніλ=600-800 нм на деяких довжинах хвиль зростала. Через 24 і 72 годвдіапазонідовжин хвиль λ=200-600 нм тривали різноспрямовані зміниОГП; удіапазонідовжин хвиль λ=200-600 нм ОГП здебільшого зростала, натомістьнадовжинаххвиль λ=695, 710, 770 і 790 нм – зменшувалася. Висновки. 1. На початкових етапах експериментальної гострої механічноїтонкокишкової непрохідності оптична густина плазми венозної крові змінюєтьсяв діапазоні довжин хвиль λ=200-600 нм з одночаснимзростаннямпараметрівна довжинах хвиль λ=735 нм і λ=780 нм. 2. Розвиток некрозу кишкової петлісупроводжується виразним зростанням оптичної густини у діапазоні довжинхвиль λ=600-800 нм, зростання термінів непрохідності й розвитокзапальнихзмінв очеревинній порожнині супроводжується коливаннями показниківвдіапазонідовжин хвиль λ=200-600 нм і їх статистично істотнимзростаннямнанизцідовжин хвиль у діапазоні λ=600-790 нм.

ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ ТА УЛЬТРАСОНОГРАФІЧНИХ ОЗНАКФІБРОЗУВАННЯ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТКОМОРБІДНИЙ ІЗ ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ

2025-01-23T17:47:55+02:00

Мета дослідження – встановити інтенсивність проявів больового синдрому
та фіброзування підшлункової залози (ПЗ) за коморбідного перебігу хронічного
панкреатиту (ХП) у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ).
Матеріал та методи. Проведено аналіз медичних карт стаціонарних хворих 106
пацієнтів. Перша група – 48 осіб з ізольованим ХП, друга група – 58 хворих на ХПіз коморбідним ХОЗЛ. Групу порівняння сформували з 30 практично здорових осіб
(ПЗО).
Результати. Аналіз суб’єктивних симптомів запалення ПЗ, що виникали
у обстежених пацієнтів, вказує на те, що прояви абдомінально- больового
синдрому спостерігалися у хворих 2-ї групи в 1,2 раза частіше, ніжу хворих 1-ї
групи. Провідним симптомом цього синдрому у хворих 1-ї групи був нападоподібний
біль у проекції ПЗ, який виникав у 3,6 раза частіше у пацієнтів 1-ї групи. Постійний
больовий синдром у проекції ПЗ переважав у хворих 2-ї групи і перевищував за
частотою показник в осіб 1-ї групи у 4,5 раза. Максимальна інтенсивність болюзареєстрована у хворих 1-ї групи, а у хворих 2-ї групи частота виникнення болюзначної інтенсивності була нижча відповідно у 2 рази. У пацієнтів 2-ї групи
переважав ниючий біль у проекції ПЗ слабкої інтенсивності (відповідно у 2,4 раза
частіше, ніж у 1-й групі).
Аналіз параметрів ультрасонографії (УСГ) ПЗ у хворих виявив характерні
УСГ ознаки ХП, а саме: зміни розмірів ПЗ, нерівний контур, неоднорідну
ехоструктуру, посилення ехогенності, розширення головної панкреатичної
протоки, кальцифікацію ПЗ, болючість при натисканні датчиком УСГ у проекції
ПЗ. У хворих 1-ї групи розміри голівки ПЗ у 1,4 раза перевищили показник у ПЗО. Розміри голівки ПЗ у хворих 2-ї групи були вірогідно збільшені в 1,6 раза порівняно
з 1-ю групою спостереження. У хворих обох груп вертикальний розмір тіла ПЗ
перевищив показник у ПЗО відповідно у 1,4 та 2,1 раза. Неоднородність структури, мозаїчне підвищення та пониження ехогенності ПЗ спостерігалася у хворих
обох груп. При вивченні змін ехогенності тканини ПЗ виявлено, що у хворих 2-ї
групи найчастіше виявляли гетерогенне посилення ехогенності ПЗ у результаті
наявності гіпоехогенних (ділянки запалення та інфільтрації) та гіперехогенних
(вогнища фіброзу та кальцифікації) ділянок на тлі нормальної паренхіми ПЗ
середньої ехогенності. Висновки. Хронічний панкреатит за коморбідності з ХОЗЛ характеризується
вірогідно нижчою частотою нападоподібного абдомінально- больового синдрому
та його меншою інтенсивністю у порівнянні з ізольованим перебігом ХП, однак
із вищою частотою постійного ниючого болю в проекції ПЗ, максимально
вираженими змінами сонографічної структури ПЗ, що вказує на максимальний
ступінь фіброзування серед груп порівняння.

ОСОБЛИВОСТІ ФЕТАЛЬНОЇ ТОПОГРАФІЇ ПУПКОВОЇ ВЕНИ

2025-01-23T18:12:56+02:00

Пупкова вена забезпечує транспортування оксигенованої крові від плаценти до
плода, відіграючи ключову роль у його життєзабезпеченні. Розуміння анатомічних
особливостей процесів становлення структури органів впродовжембріонального
та фетального періодів є важливим як для фундаментальної, так і для клінічної
медицини. Дослідження топографії пупкової вени дає змогу глибше зрозуміти
механізми плацентарного обміну, вплив гіпоксії на плід, а такожрозробити нові
методи моніторингу внутрішньоутробного стану. Мета дослідження – встановити особливості внутрішньопечінкової топографії
пупкової вени у плодовому періоді онтогенезу людини. Матеріал і методи. Для дослідження використано 70 об’єктів плодів вікомвід
4-х до 10-ти місяців. Для досягнення поставленої мети використано комплекс
морфологічних методів дослідження, який вміщує макромікропрепарування, виготовлення топографоанатомічних зрізів, рентгенографію, морфометрію. Результати. Пупкова вена у плодів у межах передньої черевної стінки залягає
між поперечною фасцією живота і очеревиною, потім прямує від пупкового
кільця вверх і вступає в печінку в ділянці пупкової вирізки. Печінкова частина
пупкової вени розташована в передній частині лівої повздовжньої борозни міжлівою і квадратною частками. У понад половини випадків борозна знизу прикрита
печінковою тканиною, яка у вигляді містка перекидається міжквадратноюта
лівою частками органа. На рівні воріт печінки пупкова вена поділяється на дві
окремі кінцеві гілки, а саме: венозну протоку та ворітну пазуху. Венозна протока
анатомічно є прямим продовженням пупкової вени, забезпечуючи безперервний
кровотік від плаценти до органів плода. Ворітна пазуха є гілкою, що відходить
від пупкової вени під тупим кутом, який зазвичай становить від 110° до 130°. Така
конфігурація важлива для оптимізації кровотоку, завдяки сприянню перерозподілу
крові плода. Анатомічні особливості цього галуження мають велике значення для
ембріонального розвитку та подальшого формування функціональної судинної
мережі печінки. Це також слід враховувати при оцінці внутрішньоутробних
патологій та проведенні інвазивних маніпуляцій у ділянці воріт печінки. Висновки. Отже, результати дослідження засвідчують, що топографічні
особливості пупкової вени є пристосувальними до збільшення потреб плода, які
постійно змінюються в процесі розвитку, зокрема, забезпечення достатнього
рівня оксигенації крові та ефективного постачання живильних речовин.

ГІСТОЛОГІЧНЕ ТА ІМУНОГІСТОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВОНОСНИХ СУДИНСПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ ЯСЕН У ДІЛЯНЦІ ТРЕТІХ МОЛЯРІВ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

2025-01-23T18:44:44+02:00

Мета дослідження – вивчити стан судин сполучної тканини ясен дітей у ділянці
третіх молярів, які за ортодонтичними показаннями необхідно було видалити, для
подальшого обґрунтування оптимального терміну хірургічного лікування таких
пацієнтів. Матеріал та методи. Операцію видалення третіх молярів за ортодонтичними
показаннями проведено 95 дітям віком від 11 до 18 років. Клінічний огляд дітей
здійснювали за загальноприйнятими методами. Рентгенологічна оцінка стану
зачатківтретіхмолярівпроводиласязаметодом Demirjian. Клініко- рентгенологічно
виділено три групи спостереження: І (n=30) – діти віком 11-13 років, у котрих
третій моляр перебував на етапі слабко мінералізованого зачатка (стадія D за
Demirjian); ІІ (n=35) – діти віком 13-16 років, у яких третій моляр перебував на
етапі мінералізованого зачатка та початкових етапах формування кореня (стадії
E та F за Demirjian) та ІІІ (n=30) – діти віком 16-18 років, у котрих третій моляр
перебував на заключних етапах формування кореня (стадії G та H за Demirjian).
Питомий об’єм судинного русла сосочкового шару ясен визначали на гістологічних
зрізах тканин ясен із прилеглих ділянок навколо третіх молярів, забраних під час
оперативного втручання. Вміст антигенів CD-34 та віментину в ендотеліоцитах
визначали імуногістохімічними методами. Результати. У результаті проведеного гістологічного дослідження доведено, що питомий об’єм судинного русла сосочкового шару ясен дітей зростає зі
збільшенням віку та стадії формування зачатка третього моляра, зокрема
у 2,24 раза в обстежених ІІІ групи стадії «Н» (p<0,05) та у 4,31 раза стадії
«G» (p<0,05) порівняно з даними дітей І групи. Незначне зростання досліджених
параметрів виявлялося у дітей ІІ та І групи дослідження. Вірогідних відмінностей
між імуногістохімічними показниками не було, проте отримано дані про менші
концентрації антигенів CD-34 та віментину в ендотеліоцитах дітей ІІ та ІІІгруп, порівняно з показниками дітей І групи (р>0,05).
Висновки. Проведене гістологічне та імуногістохімічне дослідження кровоносних
судин сполучної тканини ясен у ділянці третіх молярів у дітей різних вікових груп
виявило, що в процесі формування кореня зуба відбуваються зміни у кровоносній
структурі строми ясен, зокрема: зростання об’єму кровоносного русла сосочкового
шару ясен на тлі зниження вмісту антигенів CD-34 та віментину. У сітчастому
шарі ясен дітей груп дослідження змін питомого об’єму кровоносних судин та
концентрації антигенів CD-34 та віментину не виявлено.

РОЛЬ КОМБІНОВАНИХ ФІТОПРОСТАТОПРОТЕКТОРІВ У КОМПЛЕКСНІЙ КУРАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СИНДРОМОМ УРОЛОГІЧНОГО ХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮНА ТЛІ ХРОНІЧНОГО КАЛЬКУЛЬОЗНОГО ПРОСТАТИТУ

2025-01-24T18:28:23+02:00

Мета роботи – оцінити клінічну ефективність комбінованого фітопрепарату
«Вогер» у комплексному лікуванні хворих на хронічний калькульозний простатит/
синдром хронічного тазового болю (ХКП/СХТБ).
Матеріали та методи. Обстежено 76 пацієнтів, хворих на ХКП та СХТБ у віці
від 28 до 45 років (середній вік становив 34,3±6,8 року), тривалість захворювання – 1,2±0,4 року. Основну групу (ОГ) склали 43 чоловіки, яким протягом місяця
додатково до стандартного лікування (нестероїдні протизапальні препарати, альфа- адреноблокатори, антидепресанти у стандартних дозах і схемах
вживання) призначали «Вогер» по 1 капсулі двічі на день; групу контролю (ГК) –
33 чоловіки, яким протягом місяця застосовували стандартну терапію. Під час
обстеження використовували: анкетування за шкалою симптомів хронічного
простатиту (NIH-CPSI); міжнародний індекс еректильної функції (МІЕФ-5);
Міжнародну систему сумарної оцінки захворювань простати (IPSS); пальцеве
ректальне дослідження простати (ПРД); мікроскопічне та бактеріологічне
дослідження секрету простати; трансректальне ультразвукове дослідження
передміхурової залози (ТРУЗД); анкетування за шкалою болю – візуально- аналогова шкала (ВАШ).
Результати. Вихідні показники обстеження в обох групах пацієнтів достовірно
не відрізнялись. Через 1 міс після лікування у пацієнтів обох груп прояви больового
синдрому сталинезначно вираженими, проте у хворихОГ через 1 міс після лікування
сума балів за шкалою NIH-CPSI буламайже на 30,0 % нижчою, ніжу ГК; порушення
еректильної функції у пацієнтів ОГ не було відзначено, а у хворих ГК відзначалося
деяке покращення еректильної функції, статистично недостовірне, яке в балах
відповідало еректильної дисфункції легкого ступеня тяжкості; показник IPSS
покращився у пацієнтів обох груп, але в ОГ через 1 міс після лікування він був на
16,9 % нижчим, ніж у хворих ГК; об’єм простати у пацієнтів ОГ через 1 міс після
лікування був на 14,8 % меншим, ніж у хворих ГК. Динаміка больового відчуття
у пацієнтів обох груп виявилась найбільш показовою протягом другого місяця від
початку лікування, коли пацієнти ГК завершили прийом препаратів, а хворі ОГприймали «Вогер». В ОГ відбулось поступове зниження показника за шкалоюВАШз 3,5 до 1,0. В ГК показник поступово знижувався протягом перших 10 днів, а потімнавіть незначно зріс – до 2,1.
Висновки. Використання комплексного фітопростатопротектора «Вогер»
укураціїпацієнтів ізХКП/СХТБпродемонструвалоефективність у 88,4 % пацієнтів
на відміну від результатів лікування хворих ГК, де ефективність становила
54,5 %. Головним здобутком курації пацієнтів ОГ слід вважати значне зниження
больового відчуття за шкалою ВАШ, що відзначали 79,1 % пацієнтів через 1 місяць
прийому «Вогер». Подальше проведення спостереження за пацієнтами ОГ дають
підстави вважати, що тривалий прийом «Вогер» дозволить збільшити період
ремісії у пацієнтів з ХКП/СХТБ і значно покращити якість їхнього життя.

ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ДЛЯ УСТАНОВКИ СТЕНТІВ ПРИ ЕНДОСКОПІЧНОМУЛІКУВАННІ УСКЛАДНЕНОГО УРЕТЕРОЛІТІАЗУ

2025-01-24T18:57:37+02:00

Мета роботи – оцінити значення інтраопераційної інтралюмінальної манометріїдля визначення термінів стентування після ендоскопічного лікуванняхворихнаускладнений уретеролітіаз. Матеріали та методи. У 87 пацієнтів дослідної групи підчасендоскопічнихоперативних втручань з приводу ускладненого уретеролітіазупроводиливимірювання інтралюмінального тиску всередині сечоводу. Напідставі данихвимірюванняінтралюмінальноготискурозраховуваликоефіцієнтінтралюмінальноготиску (КІТ), який давав можливість спрогнозувати необхідністьтривалішогостентування. Залежно від коефіцієнта пацієнти були розподілені на 2 підгрупиз різною тривалістю стентування в післяопераційному періоді. Результати. Величина КІТ у підгрупі 1 коливалася від 0,50 до 0,74 відн. од., у середньому досягаючи 0,61 ± 0,04 відн. од, а в підгрупі 2 – від 0,33 до 0,45 відн. од., у середньому 0,39 ± 0,02 відн. од. (відмінності достовірні, p<0,05). ПривеличиніКІТ вище і нижче зони фіксації каменю в сечоводі від 0,50 до 0,74 відн. од. тривалість стентування після операції становила 10-14 діб. Привеличині цьогоспіввідношення від 0,33 до 0,45 відн. од. тривалість стентуваннязбільшувалидо3-4 тижнів. Використання модифікованої тактики дало змогу знизитичастотупісляопераційних ускладнень із 35,22 ± 3,26 % (31 ускладнення в групі порівнянняз 88 пацієнтів) до 4,60 ± 0,97 % (4 ускладнення в групі з 87 хворих).
Висновки. Диференційований підхід до термінів стентування післяендоскопічногооперативного втручання у пацієнтів з ускладненимуретеролітіазомнапідставівизначення КІТ у 7 разів знижує частоту післяопераційних ускладненьі зменшуєтерміни непрацездатності в 1,5 раза.

ВПЛИВ КОЛХІЦИНУ НА ДИНАМІКУ МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГОСТАНУ ЕНДОТЕЛІЮ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНОЮ ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ

2025-01-24T20:59:06+02:00

Мета дослідження – оцінити вплив колхіцину на динаміку маркерів системного
запалення та функціонального стану ендотелію у пацієнтів із хронічноюішемічноюхворобою серця (ІХС).
Матеріал та методи. У дослідження залучено 65 пацієнтів із хронічноюформоюІХС із верифікованою стабільною стенокардією ІІ-ІІІ функціонального класу. Залежно від отриманого лікування хворих розподілено на дві групи. Пацієнти групи
1 (n=50) отримували лише базисну терапію (БТ). Хворим групи 2 (n = 15) крімБТдодатково призначали колхіцин у дозі 0,5 мг один раз на добу. Тривалість лікування
становила 30 днів. Вираженість синдрому системного запалення оцінювали за
показниками гемограми, лейкоцитарними маркерами запалення та біомаркерами
запалення. Функціональний стан ендотелію оцінили за допомогоюмаркера
ендотеліну-1 (ЕТ-1).
Результати. За результатами гемограми у пацієнтів групи 2 встановили вірогідне
зниження загальної кількості лейкоцитів (Δ -28,68 %, р=0,012) і нейтрофілів
(Δ -43,06 % р= 0,017) та вірогідне підвищення кількості лімфоцитів (Δ +31,43 %,
р=0,048). У процесі лікування у хворих групи 2 спостерігали позитивне зменшення
лейкоцитарних маркерів запалення, а саме: співвідношення нейтрофілів до
лімфоцитів, NLR (Δ-39,46 %, р=0,011), індексу системного імунного запалення, SII
(Δ-53,38 %, р=0,02), індексу системної реакціїзапалення, SIRI (Δ -56,89 %, р=0,012),
сукупного індексу системного запалення, AISI (Δ -62,48 %, р=0,012), а такожвиявили тенденцію до зниження співвідношення тромбоцитів до лімфоцитів, PLR
(Δ –11,92 %, р=0,081). У хворих групи 2 при оцінці впливу призначеного лікування
на біомаркери запалення встановленоно вірогідне зниження вмісту фібриногену
(Δ -47,14 %, р=0,004) та С-реактивного протеїну (Δ -55,55 %, р=0,011). При аналізі
вираженості порушень функціонального стану ендотелію у динаміці лікування
встановлено вірогідне зниження рівня ЕТ-1 (Δ -26,09 %, р=0,036).
Висновок. Хворим на хронічну ішемічну хворобу серця рекомендовано до базисної
терапії додавати колхіцин у дозі 0,5 мг 1 раз на добу з метою зменшення запального
процесу.

МІКРОБІОМ ТОВСТОЇ КИШКИ ЗА ПОМІРНОГО ТА ТЯЖКОГО ПЕРЕБІГУ COVID-19

2025-01-24T19:47:47+02:00

Мета роботи – дослідити мікробіом товстої кишки людинизапомірноготатяжкого перебігу COVID-19.
Матеріал іметоди. Мікробіологічне (бактеріологічне та мікологічне) дослідженняклінічного матеріалу (випорожнення) провели у 20 хворих наковід- асоційованупозалікарняну пневмонію помірного та у 24 хворих – тяжкогоперебігу. Середучасників дослідження з помірним перебігом COVID-19 було 60 % (12) жінокта40 % (8) чоловіків, із тяжким перебігом – 50 % (12) жінок та 50 % (12) чоловіків. Середній вік учасників дослідження з помірним перебігомстановив 48,70±9,32 року(від 32 до 63 років), із тяжким перебігом – 52,58±7,30. Клінічнийматеріал(остання порція свіжих фекалій) забирали стерильнимшпателемтапоміщалиу стерильні аптечні флакони. Виділення та ідентифікаціюізольованихчистихкультур проводили за загальноприйнятими методиками. Результати. Встановлено, що за кількіснимдомінуваннямтаксонимікробіотитовстоїкишки хворих на COVID-19 із помірним перебігом розміщуються у такомунапрямку: найвищий рівень домінування встановлений у звичайних E. coli (129,06 у. о.), нижчі рівніу таких таксонів: Bifi dobacterium (нижче на 19,34 %) > бактерії роду Lactobacillus (на 75,97 %) > бактерії роду Staphylococcus (у 2,07 раза) > E. coli Lac⁻ (у 2,26 раза) родуCandida (у 2,54 раза) > E. coli зміненими властивостями (у 2,67 раза) > бактерії родуProteus, Enterobacter, Aсinobacter (у 7,04 раза) > Klebsiella, Citrobacter (у 7,62 раза).
За тяжкого перебігу COVID-19, порівняно з показниками хворихізпомірнимперебігом, не змінюється популяційний рівень умовно патогенних ентеробактерійроду Enterobacter та Citrobacter, проте на 20,67 % знижується популяційнийрівеньбактерій роду Bifi dobacterium, на 5,69 % – Lactobacillus, на 1,44 % – Escherichia coli (із типовими властивостями), на 3,37 % – Escherichia coli зі зміненимивластивостями, на 2,85 % – E.coli Lac⁻, на 2,69 % – ентеробактерії родів Proteus, на5,50 % – Klebsiella, на 18,18 % – Aсinobacter та на 10 % – бактеріїроду Staphylococcus.Висновки. Тяжкий та помірної тяжкості (меншоюмірою) перебіг COVID-19 супроводжується підвищенням популяційного рівня умовнопатогеннихентеробактерій. Ступінь змін показників мікробіоти товстої кишки (відтаксономічного складу, популяційного рівня до мікроекологічнихпоказниківекосистеми «макроорганізм- мікробіом» симбіотичної мікробіоти) відповідаєтяжкості клінічного перебігу (помірний та тяжкий) СOVID-19.

РЕСПІРАТОРНІ РОЗЛАДИ У НЕМОВЛЯТ ІЗ РАННІМ НЕОНАТАЛЬНИМ СЕПСИСОМ

2025-01-26T17:15:59+02:00

Мета роботи– вивчити клінічні характеристики сепсис- індукованих респіраторних
розладівуновонародженихперших двохднівжиття з ознаками ранньоїнеонатальної
інфекції. Матеріал та методи. Проведено комплексне обстеження 100 новонароджених. Сформовано 2 клінічні групи: І групу сформували з 36 новонароджених, у яких
підтверджена рання неонатальна інфекція (хлопчики – 66,7 %, мешканці міста – 50,6 %), а до другої (ІІ) групи порівняння увійшли 64 дитини, у яких наявність
ранньої неонатальної інфекції була спростована (хлопчики – 50,0 % (P>0,05),
мешканці міста – 48,4 % (P>0,05). За основними клінічними характеристиками
групи порівняння були зіставлювані. Результати. Проведені дослідження показали, що у дітей І клінічної групи
вірогідно частіше (Р<0,01) траплялися клінічні симптоми, які визначалися
синдромом респіраторного дистресу (диспное, апное, тахіпное, включення
додаткової мускулатури до акту дихання). Також встановлено, що новонароджені
із низьким гестаційним віком мали у 2,23 раза вищі шанси раннього неонатального
сепсису та в 1,30 раза – вищий ризик бронхолегеневої дисплазії. Оцінка показників
клініко- епідеміологічного ризику генералізованого інфекційно- запального процесу
у перші дві доби життя в новонароджених за умови наявності в них ознак
гострого респіраторного дистресу дала змогу встановити, що ризик раннього
неонатального сепсису вищий при реєстрації диспное і апное (відношення шансів –
30,7), тахіпное і ретракцій грудної клітки (відношення шансів – 6,25), а такожнапруження крил носа і кректання на видиху (співвідношення шансів – 12,03).
Висновки. Ранній неонатальний сепсис супроводжується виразними показниками
респіраторного дистресу, що найчастіше асоціює з низьким гестаційним віком.

ОСОБЛИВОСТІ ДЖЕРЕЛ ЗАКЛАДОК ТА МОРФОГЕНЕЗУ СТРУКТУР ДНА РОТОВОЇПОРОЖНИНИ ЛЮДИНИ

2025-01-26T17:53:11+02:00

Мета дослідження – з’ясувати джерела та хронологічну послідовність появи
закладок структур дна ротової порожнини людини. Матеріали іметоди. Досліджено 18 серій послідовних гістологічних зрізів зародків
людини віком від 4 до 6 тижнів внутрішньоутробного розвитку з використаннямкомплексу методів морфологічного дослідження. Результати. У 4-тижневих зародків людини визначається непарний лобовий горб
і парні зовнішні симетричні анатомічні утвори – зяброві дуги: нижньощелепна
(перша), під’язикова (друга) та язиково- глоткова (третя). Четверта та п’ята
зяброві дуги зрощені з попередніми дугами та не досягають серединної лінії. На
початку 5-готижня ембріонального розвитку процесидиференціації першоїзябрової
дуги призводять до утворення верхньощелепного і нижньощелепного її відростків. Останній є джерелом основних структур дна ротової порожнини та нижньої
щелепи, зокрема хряща Меккеля. Закладка язика вперше виявляється у 4-тижневих
зародків. Візуалізуються дві бічні язикові бруньки і дещо нижче – непарна серединна
язикова брунька, які є закладками передніх двохтретин язика (ротовачастина язика).
Задня третина язика – його глоткова частина, розвивається з єдиного серединного
мезодермального випину, вкритого ендодермою, – гортанно- глоткової бруньки. Остання походить із третьої зябрової дуги і, частково, з четвертої зябрової дуги. Висновки. 1. На початку 5-го тижня розвитку процеси диференціації зябрового
апарата зародка, зокрема першої зябрової дуги, призводять до утворення
верхньощелепного і нижньощелепного її відростків. Останній є джерелом основних
структур дна ротової порожнини та нижньої щелепи. 2. Джерела закладки язика
людини вперше спостерігаються у 4-тижневих зародків на вентральній стінці
стомодеуму і представлені язиковими бруньками. 3. Нервове забезпечення язика
походить від відповідних нервів, асоційованих із зябровими дугами. 4. М’язи язика
розвиваються з параксіальної мезодерми потиличних сомітів наприкінці 4-го
тижня розвитку, тому їх іннервація забезпечується під’язиковим нервом.

МЕТОДИ СТАДІЮВАННЯ ПРЕНАТАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В ПОРІВНЯЛЬНІЙ ЕМБРІОЛОГІЇ

2025-01-26T18:36:03+02:00

Сучасні дослідження в регенеративній медицині та ксенотрансплантології
потребують міжпредметної інтеграції з ембріологією, гістологією, біологією, анатомією і фізіологією. Найважливішим підґрунтям для комбінації цих знань є
адекватна методологія порівняння та стандартизації досліджень. Методологія
стадіювання розвитку ембріона використовує сегментування онтогенезу на
послідовні стадії, якіпредставленочасовимикластерамизпевнимиморфологічними
перетвореннями. Онтогенетичний розвиток передбачає безперервні зміни, а під
час морфологічних досліджень проводять порівняння стадій у різних видів, враховуючи наявність поліморфізму та міжвидових особливостей, стандартизація
порівняльної морфології є базою для отримання адекватних результатів. Мета роботи – узагальнити та провести порівняльний аналіз сучасних відомостей
щодо стадіювання пренатального періоду онтогенезу людини та ссавців. На підставі власних морфологічних досліджень науковці вказують на варіабельність
внутрішньоїізовнішньоїбудовидлякожної стадіїКарнегі, зокремана невідповідність
вікових показників і кількості сомітів. Тому у публікаціях можна натрапити на
індивідуальні варіації морфометричних результатів для кожної стадії. Усучасних
дослідженнях частіше використовуються результати морфометричних показників
R. O’Rahilly та F. Müller. У шкалі Карнегі використовується довжина ембріона для
встановлення віку. Останнім часом завдяки технологічному прогресу визначення
стадії Карнегі розвитку ембріона за таким морфометричним показникомяк
довжина ембріона стало більш точним. Але при використанні клінічних методів
антенатальної діагностики немає єдиного консенсусу стосовно параметрів, які володіють найбільшою вірогідністю та дають змогу чітко визначити
стадію ембріонів. Загальноприйнятим морфометричним показником є тім’яно- куприкова дистанція. Вона визначається не тільки в класичних антропометричних
дослідженнях, а також може бути виміряна під час соноембріологічного
дослідження. На сьогодні більшість науковців рекомендує для стадіювання за
шкалою Карнегі використовувати дані з редакції R. O’Rahilly за 2010 рік. Висновки. 1. Найбільш доцільною системою стадіювання внутрішньоутробного
розвитку для порівняльно- ембріологічних досліджень людини і ссавців є шкала
Карнегі. 2. Виключновіквнутрішньоутробногорозвиткунеможебутивизначальнимпоказником, оскільки можуть існувати індивідуальні морфометричні відмінності
у довжині ембріона та варіанти будови структур у ембріонів одного гестаційного
віку. 3. Визначення відповідності зовнішніх і внутрішніх морфологічних ознак
стадій є найважливішим критерієм для порівняльної морфології, позаяк дає
можливість інтраполювати дослідження на тотожні стадії різних видів ссавців. 4. Соноембріологія, як метод пренатального ультразвукового дослідження, у поєднанні з класичними методами морфологічного дослідження надає змогу
значно удосконалити пренатальну діагностику стану плода.

СЕПСИС ІНДУКОВАНА МІОКАРДІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ: ЩО ВІДОМО? (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-01-26T19:07:57+02:00

Сепсис визначається як небезпечна для життя дисфункція органів, спричиненанерегульованою реакцією організму на інфекцію. Індукована сепсисомдисфункціяміокарда є поширеним і серйозним ускладненням у пацієнтів із генералізованимінфекційно- запальним процесом. Через відсутність широкогоконсенсусущодовизначення епідеміологія септичної кардіоміопатії залишаєтьсядокінцянез’ясованою. Порушення ендотелію, метаболізму та імунної відповіді зазвичайберуть участь у патогенезі кардіоваскулярної дисфункції. Однакточкапереходувід захисного до несприятливого та дезадаптивного процесу полягаєувідсутностігуморальної відповіді при сепсисі. Мета роботи – узагальнити наявні знання про патогенез, сучасні діагностичніінструменти та біомаркери сепсис- індукованої міокардіальної дисфункції. Висновки.Отже, сепсис- індукованаміокардіальнадисфункціязалишаєтьсязагрозливимкомпонентом мультиорганної невідповідності на тлі септичного процесу, щопідвищуєризик його летальності, і тільки комплексне використання клінічних тапараклінічнихметодів дає змогу вчасно верифікувати розвиток кардіоваскулярнихпорушеньприсепсисі з метою їх своєчасної корекції та персоніфікованого лікувальногопідходу.