КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАЦІЄНТІВ З ПОСТТОРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ ТА КОМОРБІДНИМИ ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ

Анотація

Мета роботи  дослідити клініко-психопатологічні особливості військовослужбовців з ПТСР та коморбідними психічними розладами для оптимізації діагностики та комплексного підходу до терапії даної групи пацієнтів.

Матеріали і методи дослідження. Дослідна група складалась з 80 пацієнтів, всі чоловічої статі, військовослужбовці, які мали психічні розлади, котрі розвинулись внаслідок перенесеної бойової травми. З метою постановки діагнозу використовувались критерії МКХ-10. Методи дослідження, які використовувались: напівструктуроване клінічне інтерв’ю SCID-II для діагностики трансформації структури особистості, а також диференціації типів та розладів особистості, дана методика розроблена для оцінки розладів особистості відповідно до критеріїв DSM-IV, включає 12 блоків відповідно до кожного типу особистості; опитувальник базових психічних симптомів  (SCL-90-R), розроблений для оцінки широкого спектра психологічних проблем і психопатологічних симптомів. SCL-90-R охоплює дев’ять основних симптоматичних шкал: соматизація, обсесивно-компульсивні симптоми, міжособистісна чутливість, депресія, тривожність, ворожість, фобічна тривожність, параноїдні ідеї, психотизм. Окрім цих шкал, опитувальник надає три глобальні індекси: глобальний індекс тяжкості (GSI): відображає загальний рівень дистресу.; індекс позитивних симптомів (PSI): кількість симптомів, що були відзначені респондентом.; індекс дистресу позитивних симптомів (PSDI): середня інтенсивність відзначених симптомів.​ SCL-90-R широко використовується в клінічній практиці та дослідженнях для оцінки психопатологічного стану пацієнтів, моніторингу ефективності лікування та виявлення змін у симптоматиці з часом.

Висновки. Середнє значення поширеності ПТСР в Україні - 24,7%. Найчастіше страждають люди 18-29 віку. 97,4% військових з ПТСР мали хоча б один додатковий психічний розлад, 74,0% мали три і більше коморбдіних стани. 82,5% з досліджуваних страждали на генералізований тривожний розлад і майже половина – на депресію. 30% людей з ПТСР мають симптоми, схожі на ОКР. Коморбідність ПТСР та ОКР ускладнює перебіг обох розладів, посилюючи тривожність, нав'язливі думки та поведінку уникнення. Незважаючи на різні тригери, обидва стани мають схожі нейробіологічні механізми, що призводить до резистентності до стандартного лікування. Це обумовлює необхідність індивідуалізованих підходів до терапії таких пацієнтів. 40% пацієнтів з БАР мали також ознаки симптомів ПТСР. Коморбідність ПТСР та біполярного розладу є поширеною та клінічно значущою, оскільки обидва стани мають спільні фактори ризику, зокрема вплив травми та нейротизм. Імпульсивність та ризикована поведінка під час маніакальних фаз підвищують ймовірність повторної травматизації, що ускладнює перебіг обох розладів. Коморбідність кПТСР і МРО призводить до тяжчого клінічного перебігу з більш вираженими емоційними порушеннями, дисоціацією, самоушкодженням і функціональними розладами. Обидва розлади мають спільні симптоми, але зберігають відмінні риси, а їх співіснування свідчить про серйознішу травматизацію. Дисоціація, будучи суттєвою складовою відстроченої реакції на психічну травму, мабуть, грає важливу роль і в розвитку симптомів ПТСР як один з основних, але не єдиний патогенетичний механізм ПТСР.