ВИКОРИСТАННЯ ІНТРАОПЕРАЦІЙНОГО МОНІТОРИНГУ В ХІРУРГІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Анотація

Вступ. Інтраопераційний нейромоніторинг у форматі інтермітуючого та безперервного контролю сьогодні широко використовується під час операцій на щитоподібній та прищитоподібних залозах. Отримані під час моніторингу дані мають безпосередньо впливати на хірургічну тактику, тому міжнародні експертні спільноти розробили рекомендації щодо правильного застосування інтраопераційного нейромоніторингу, запобігання технічним помилкам і коректної інтерпретації електроміографічних показників. Визначення нормативних значень амплітуди та латентності стало важливим кроком у стандартизації оцінки функціонального стану нервів.

У клінічній практиці ці параметри використовують для відмежування справжніх нейрофізіологічних сигналів від артефактів і раннього виявлення функціональних змін, що можуть свідчити про загрозу інтраопераційного ушкодження поворотного гортанного нерва. Водночас числові показники не можуть розглядатися ізольовано. Повноцінна оцінка можлива лише за умови аналізу всієї електроміографічної кривої, її форми та динаміки, що дозволяє уникнути хибної інтерпретації сигналів, зумовлених технічними перешкодами.

Мета дослідження. Порівняти результати оперативних втручань на щитоподібній залозі з використанням інтраопераційцного нейромоніторингу та без нього. Дослідити, інтраопераційно, синтопічні особливості блукаючого нерва у складі основного судинно нервового пучка шиї.

Матеріал іа методи. Принцип інтраопераційного нейромоніторингу полягає в наступному: стимулювальний електрод подає електричний імпульс на нерв; моторні нерви формують нервовий імпульс і передають його до іннервованого м’яза, викликаючи м’язове скорочення та генерацію електроміографічного сигналу. Цей сигнал реєструється електродами, розміщеними в м’язі, передається на нейромонітор, де підсилюється та обробляється, формуючи візуальне електроміографічне зображення і звуковий сигнал, які відображають функціональний стан нерва. Інтраопераційний нейромоніторинг у форматі електроміографії забезпечує об’єктивну, точну та кількісну оцінку нервової функції, що має ключове значення для її інтраопераційного контролю.

Результати дослідження.

У більшості випадків блукаючий нерв займає типове положення між загальною сонною артерією та внутрішньою яремною веною, що спостерігається у 75 % пацієнтів. Саме така локалізація вважається класичною та найбільш очікуваною під час оперативних втручань. Водночас відзначаємо наявність значної анатомічної мінливості. Так, у 12 % випадків нерв розташовується глибше від обох судин, переважно на медіальній поверхні загальної сонної артерії. У 8% спостережень блукаючий нерв проходить по глибокій поверхні внутрішньої яремної вени, а в 5 % - займає поверхневе положення між артерією і веною.

Отримані дані свідчать, що зі збільшенням обсягу оперативного втручання зростає кількість поворотних гортанних нервів, які перебувають у зоні ризику, що обґрунтовує доцільність використання інтраопераційного нейромоніторингу, особливо при розширених хірургічних втручаннях на щитоподібній залозі. Таким чином, застосування інтраопераційного нейромоніторингу асоціювалось зі зниженням частоти післяопераційних парезів голосових зв’язок порівняно з операціями, виконаними без інтраопераційного нейромоніторингу, що свідчить про потенційну клінічну доцільність використання нейромоніторингу для профілактики ушкоджень поворотного гортанного нерва.

Висновки. Інтраопераційний нейромоніторинг є ефективним інструментом зниження частоти післяопераційних парезів голосових зв’язок, особливо при розширених операціях і у пацієнтів із токсичними та злоякісними ураженнями щитоподібної залози. Його застосування найбільш виправдане в умовах підвищеного ризику ушкодження поворотного гортанного нерва, тоді як при малих обсягах втручань вплив інтраопераційного нейромоніторингу на результат оперативного втручання є мінімальним.