АНАЛІЗ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СИРОВАТКИ КРОВІ ПРИ ГІПЕРБІЛІРУБІНЕМІЇ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Анотація

Резюме.

Функціонування гепатобіліарної системи (ГБС) у неонатальний період визначається унікальними фізіологічними механізмами, які зумовлені морфо-функціональною незрілістю печінки та процесами адаптації дитини до умов позаутробного життя.  Невідповідність між інтенсивним утворенням метаболітів та їхньою сповільненою елімінацією в період новонародженості є критичним фактором, який потребує корекції на більш ранньому етапі, коли біохімічні маркери  починають виходити за межі встановлених діагностичних порогів.

Мета дослідження. Провести аналіз біохімічних показників сироватки крові, які характеризують функціональний стан ГБС у доношених новонароджених дітей, які мають в комплексі ознак перинатальної патології клінічні прояви неонатальної гіпербілірубінемії. 

Матеріали і методи. Обстежено 92 доношених новонароджених (І група) розподілених на дві пігрупи: ІА підгрупа (46 дітей) — стан середньої важкості, та ІБ підгрупа (46 дітей) — важкий стан при народженні або його погіршення у перші 1–3 доби. Контрольну групу (ІІ група) склали 72 умовно здорові доношені дитини. Перелік визначених біохімічних показників сироватки крові включав: рівень загального білірубіну сироватки (ЗБС) та фракцій білірубіну, активність аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), лужної фосфатази (ЛФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамаглутамілтрансферази (ГГТ);. Дослідження виконані в умовах біохімічної лабораторії родопомічного закладу та навчально-наукової лабораторії Буковинського державного медичного  університету. При виконанні досліджень дотримувалися «Правила етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від 24.11.1986 р.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. Протоколи  Комісії з питань біомедичної етики БДМУ: протокол № 2 від 09.02.2015 р.; протокол № 1 від 21.09.2022 р.. Перед початком дослідження була отримана інформована письмова згода батьків пацієнтів із роз’ясненням мети, завдань та методів лабораторного дослідження.

Результати. За наявності клінічних ознак неонатальної жовтяниці (НЖ) в обох групах новонароджених, порівняно з контрольними показниками, відмічалось збільшення рівня ЗБС крові, переважно за рахунок непрямої фракції. Високу діагностичну значимість за наявності НЖ за даними AUROC -аналізу у мали: рівень ЗБС >157,64 ммоль/л, непрямого білірубіну >157,64 ммоль/л, прямого білірубіну >5,04 мкмоль/л, при цьому критичні рівні показників не мали відмінностей при середньому та важкому стані новонароджених. Вірогідна відмінність між IA та IБ підгрупами, що підтверджено рівнем AUC, була відзначена  щодо критичних рівнів показників ферментативної активності, відповідно: ГГТ > 74,0 та ≤ 79,0 ОД/л;  ЛФ > 278,0 та ≤ 210,0 ОД/л, а також при важкому стані новонароджених ЛДГ > 590,0 ОД/л та АлАТ > 20,0 ОД/л. Перевищення порогового значення даних показників дозволяє з високою ймовірністю підтвердити важкість порушень функціонального стану ГБС при НЖ, що потребує відповідної корекції терапевтичних заходів при лікуванні перинатальної патології.

Висновки. 1.Найбільшу діагностичну цінність для діагностики дисфункції ГБС при НЖ у новонароджених при середній важкості стану мають: рівень ЗБС >157,64 ммоль/л, непрямого білірубіну >157,64 ммоль/л, прямого білірубіну >5,04 ммоль/л; активність ГГТ > 74 ОД/л та ЛФ > 278 ОД/л.  2.         При важкому стані новонароджених маркерами найвищої значущості є:  рівень ЗБС >157,64 ммоль/л, непрямого білірубіну >157,64 ммоль/л,  прямого білірубіну >5,04 ммоль/л, що не відрізняється за показниками при середній важкості стану; при цьому значні зміни спостерігаються при визначенні активності  ГГТ ≤ 79 ОД/л, ЛФ ≤ 210 ОД/л, ЛДГ > 590 ОД/л та АлАТ > 20 ОД/л, що свідчить про високу патогенетичну детермінованість змін у цій групі.