ДИНАМІКА ЗМІН МОРФОДЕНСИТОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ВЕЛИКОКЛІТИННИХ НЕЙРОНІВ ПРИШЛУНОЧКОВОГО ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ ЗА РІЗНОГО СВІТЛОВОГО РЕЖИМУ
DOI:
https://doi.org/10.24061/1727-4338.XXV.1.95.2026.14Ключові слова:
гіпоталамус, пришлуночкове (паравентрикулярне) ядро, морфометрія, денситометрія, фотоперіод, стрес, тривале освітлення, постійна темряваАнотація
Мета дослідження – з’ясувати динаміку змін морфоденситометричних параметрів нейронів задньобічного великоклітинного суб’ядра пришлуночкового ядра гіпоталамуса щурів за різного світлового режиму.
Матеріал та методи. Експерименти виконано на самцях білих щурів, яких поділено на три групи (у кожній по дві підгрупи) у денний та нічний періоди доби. Тварин утримували 14 діб за умов режиму освітлення 12.00С:12.00Т; світлового стресу 24.00С:00Т; світлової депривації 00С:24.00Т. Морфоденситометричний аналіз нейронів гіпоталамуса щурів проводили з використанням комп’ютерної системи цифрового аналізу зображення серії VIDAS-386 (Kontron Elektronik, Німеччина) у видимому спектрі. Кількісні параметри площі нейронів, їхніх ядер та ядерець, вмісту РНК у цитоплазмі клітин, їхніх ядрах і ядерцях отримували в напівавтоматичному режимі за допомогою ліцензованого програмного забезпечення. Для встановлення вірогідності відмінностей значень використовували критерій Стьюдента (t).
Результати. Морфометричним обчисленням показників нейронів задньобічного великоклітинного суб’ядра пришлуночкового ядра гіпоталамуса щурів встановлено вірогідне зменшення площі тіла нейрона на 11,24 % внаслідок зменшення площі його ядра на 13,80 %, ядерця – на 10,54 % та цитоплазми на 7,80 % щодо аналогічних показників, одержаних о 14.00 год.
При світловій депривації у групі щурів, зразки яких відбирали в денний період спостереження реєстрували пригнічення функціональної та синтетичної спроможності нейронів задньобічного великоклітинного суб’ядра пришлуночкового ядра гіпоталамуса щодо показників о 02.00 год.
Аналізуючи морфофункціональну активність нейронів задньобічного великоклітинного суб’ядра пришлуночкового ядра гіпоталамуса тварин, що зазнали світлового стресу, о 02.00 год відмічено вірогідне зростання площі тіла нейрона на 9,32% щодо показника в групі тварин, які перебували за стандартного режиму освітлення. Вказана картина спричинена вірогідним збільшення площі ядра нейрона на 16,59%, а також його ядерця на 27,07%. Встановлено і вірогідне зростання ядерно-цитоплазматичного співвідношення, що зумовлено вірогідним зниженням питомого об’єму цитоплазми на 6,41% і зменшення в ній рівня концентрації РНК на 7,91%.
Висновки. 1. За світлового режиму 12.00С:12.00Т простежується зростання морфофункціональної активності нейронів задньобічного великоклітинного суб’ядра пришлуночкового ядра гіпоталамуса щурів у денний період з найбільшими показниками близько 14.00 год. 2. За умов світлової депривації спостерігали виражений десинхроноз функціональної активності досліджуваних нейронів та інверсію максимальних показників з денного на нічний проміжок спостереження. 3. При світловому стресі виявлено згладженість відмінностей між показниками, отриманими о 14.00 год та 02.00 год, а також вірогідне зростання площ компонентів нейронів задньобічного великоклітинного суб’ядра пришлуночкового ядра гіпоталамуса о 02.00 год.
Посилання
Drogovoz S M, Derymedvid’ L V, Seredyns’ka N M, Luk’yanchyuk V D, Shtroblya M V, Panfilova A L, et al. Circadian Rhythms: Physiological and Pathophysiological Aspects. Neurophysiology. 2024;54:175-81. doi: https://doi.org/10.1007/s11062-024-09949-3
Beauchamp M T, Lundgren J D. A systematic review of bright light therapy for eating disorders. Prim Care Companion CNS Disord. 2016;18:26718. doi: https://doi.org/10.4088/pcc.16r02008
Tähkämö L, Partonen T, Pesonen AK. Systematic review of light exposure impact on human circadian rhythm. Chronobiol Int. 2019;36(2):151-70. doi: https://doi.org/10.1080/07420528.2018.1527773
Ota S M, Kong X, Hut R, Suchecki D, Meerlo P. The impact of stress and stress hormones on endogenous clocks and circadian rhythms. Front Neuroendocrinol. 2021;63:100931. doi: https://doi.org/10.1016/j.yfrne.2021.100931
Begemann K, Neumann A M, Oster H. Regulation and function of extra-SCN circadian oscillators in the brain. Acta Physiol (Oxf). 2020;229(1):e13446. doi: https://doi.org/10.1111/apha.13446
Grzęda E, Ziarniak K, Sliwowska JH. The paraventricular nucleus of the hypothalamus – the concertmaster of autonomic control. Focus on blood pressure regulation. Acta Neurobiol Exp (Wars). 2023;83(1):34-44. doi: https://doi.org/10.55782/ane-2023-004
Chen D, Zhang T, Lee TH. Cellular Mechanisms of Melatonin: Insight from Neurodegenerative Diseases. Biomolecules. 2020;10(8):1158. doi: https://doi.org/10.3390/biom10081158
Cai ZJ. Hypothalamic aging and hormones. Vitam Horm. 2021;115:15-37. doi: https://doi.org/10.1016/bs.vh.2020.12.002
Wu H, Dunnett S, Ho YS, Chang RC. The role of sleep deprivation and cir¬cadian rhythm disruption as risk factors of Alzheimer's disease. Front Neuroendocrinol. 2019;54:100764. doi: https://doi.org/10.1016/j.yfrne.2019.100764
Kalsbeek A, Buijs RM. Organization of the neuroendocrine and autonomic hypothalamic paraventricular nucleus. Handb Clin Neurol 2021;180:45-63. doi: https://doi.org/10.1016/b978-0-12-820107-7.00004-5
Qin C, Li J, Tang K. The Paraventricular Nucleus of the Hypothalamus: Development, Function, and Human Diseases. Endocrinology. 2018;159(9):3458-72. doi: https://doi.org/10.1210/en.2018-00453
Kazakou P, Nicolaides NC, Chrousos GP. Basic Concepts and Hormonal Regulators of the Stress System. Horm Res Paediatr. 2023;96(1):8-16. doi: https://doi.org/10.1159/000523975
Grzęda E, Ziarniak K, Sliwowska JH. The paraventricular nucleus of the hypothalamus - the concertmaster of autonomic control. Focus on blood pressure regulation. Acta Neurobiol Exp (Wars). 2023;83(1):34-44. doi: https://doi.org/10.55782/ane-2023-004
Iremonger KJ, Power EM. The paraventricular nucleus of the hypothalamus: a key node in the control of behavioural states. J Physiol. 2025;603(8):2231-43. doi: https://doi.org/10.1113/JP288366
Li H, Jiang T, An S, Xu M, Gou L, Ren B, et al. Single-neuron projectomes of mouse paraventricular hypothalamic nucleus oxytocin neurons reveal mutually exclusive projection patterns. Neuron. 2024;112(7):1081-99. doi: https://doi.org/10.1016/j.neuron.2023.12.022
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 І.В. Федоряк, Р.Є. Булик, О.В. Сметанюк, В.Л. Волошин, О.С. Агранов
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
