ПРОГНОСТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДИНАМІКИ КУТА QRS/T: НОВІ МОЖЛИВОСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕРАПІЇ

Анотація

Електрофізіологічна нестабільність міокарда на ранніх етапах лікування є ключовим чинником розвитку аритмогенних ускладнень. Просторовий кут QRS/T електрокардіограми розглядається як інтегральний маркер дисперсії реполяризації та електричної гетерогенності, що має значну прогностичну цінність.

Мета роботи – оцінити прогностичну значущість динаміки показника кута QRS/T на ранньому етапі терапії та визначити його оптимальне порогове значення для стратифікації пацієнтів із гіпертонічною хворобою та ішемічною хворобою серця за ризиком електрофізіологічної нестабільності.

Матеріал і методи. У дослідження включено 30 пацієнтів, яким проводили стандартну ЕКГ (12 відведень) на вихідному етапі, через 1 та 3 місяці лікування. Додатково виконували холтерівське моніторування ЕКГ, ехокардіографію, лабораторні дослідження та оцінку якості життя за EQ‑5D/EQ‑VAS. Динаміку ΔQRS/T оцінювали як різницю між послідовними вимірами; для визначення прогностичної здатності застосовували ROC‑аналіз, а для виявлення незалежних предикторів – багатофакторний логістичний регресійний аналіз. Дослідження проведене відповідно до положень Гельсінської декларації та було схвалене локальним етичним комітетом (протокол №). Усі пацієнти надали письмову інформовану згоду. Критеріями включення були: вік 30-80 років, стабільна форма ІХС, дифузний кардіосклероз та ГХ (ускладнена або неускладнена форма). Критеріями виключення визначено: фібриляцію передсердь та порушення внутрішньошлуночкової провідності. Статистичну обробку даних проводили для кількісних змінних із визначенням середніх значень (M), стандартної похибки (m), для якісних показників – абсолютних та відносних (%) частот, нормальність розподілу перевіряли за критерієм Shapiro-Wilk і у випадку нормального розподілу застосовували t‑тест Стьюдента, при його відсутності – непараметричні (Mann-Whitney U‑тест), для порівняння якісних змінних використовували χ²‑тест Пірсона. Зв’язки між показниками оцінювали за допомогою кореляційного аналізу (коефіцієнт Пірсона або Спірмена залежно від типу даних). Прогностичну здатність ΔQRS/T визначали за допомогою ROC‑аналізу з розрахунком площі під кривою (AUC) та оптимального порогового значення за індексом Youden. Для виявлення незалежних предикторів несприятливої динаміки ΔQRS/T застосовували багатофакторний логістичний регресійний аналіз. Результати наведено у вигляді відношення шансів (ВШ) з 95% довірчим інтервалом (CI). Статистично значущими вважали результати при p < 0,05.

Результати. Встановлено, що ΔQRS/T є чутливим маркером ранньої електрофізіологічної нестабільності міокарда. Позитивна динаміка кута асоціювалася зі сприятливим клінічним перебігом (зниження екстрасистолії, підвищення фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), зменшення індексу співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів (Neutrophil-to-Lymphocyte Ratio (NLR)), тоді як його збільшення або відсутність змін – із підвищеним аритмогенним ризиком. ROC‑аналіз підтвердив добру прогностичну здатність ΔQRS/T (AUC=0,816), оптимальний cut‑off становив −0,27. Багатофакторний аналіз засвідчив незалежну роль частоти екстрасистол, ФВЛШ та NLR у формуванні несприятливої динаміки ΔQRS/T.

Висновки. ΔQRS/T може бути використаний як інтегральний ранній маркер електрофізіологічної нестабільності та предиктор аритмогенних ускладнень у пацієнтів із гіпертонічною хворобою та ішемічною хворобою серця. Його включення до комплексних прогностичних моделей має перспективу для підвищення точності стратифікації ризику та довгострокового прогнозування.