УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКОВОЇ ПАРЕНХІМИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНОМУ МОНОНУКЛЕОЗІ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ У ДІТЕЙ

Анотація

Анотація. Метою роботи було визначити діагностичну цінність запального ураження паренхіми печінки у дітей у виявленні ЕБВ етіології інфекційного мононуклеозу.

Матеріал та методи. Критерії входження у дослідження: вік до 18 років; наявність клінічної симптоматики інфекційного мононуклеозу; наявність поінформованої згоди на обробку інформації. Критерії не входження: вік 18 років і старше; відсутність клінічної симптоматики інфекційного мононуклеозу, поінформованої згоди батьків та пацієнтів на обробку інформації; наявність захворювань, які імітують перебіг інфекційного мононуклеозу. І клінічну групу сформували 37 дітей, хворих на ЕБВ серелогічно підтверджений інфекційний мононуклеоз, до другої (II) клінічної групи увійшов 31 пацієнт, хворий на інфекційний мононуклеоз іншої етіології. Дослідження проведено з дотриманням основних положень біоетики відповідно до принципів Гельсінської декларації. Кількісні показники представлено у вигляді середнього арифметичного значення та стандартної похибки (M±m). Оцінку достовірності відмінностей між середніми величинами у незалежних вибірках здійснювали за t-критерієм Стьюдента, порівняння частотних показників у групах – за критерієм φ. Для всіх видів аналізу статистично значущими вважали відмінності при рівні р<0,05. Отримані результати аналізувалися з використанням принципів описової статистики, біостатистики та клінічної епідеміології з визначенням діагностичної цінності та показників клінічно-епідеміологічного ризику. Дослідження є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб «Сучасні епідеміологічні, клініко-параклінічні та діагностичні особливості найбільш поширених запальних захворювань інфекційної та неінфекційної природи у дітей», № державної реєстрації 0122U002208.

Результати. На підставі обстеження 68 госпіталізованих дітей, хворих на інфекційний мононуклеоз різної етіології встановлено, що у частини пацієнтів захворювання супроводжувалося збільшенням розмірів та запальним ураженням печінкової тканини. Так, вірогідно частіше ознаки ультразвукові ознаки збільшення печінки виявилися притаманними для дітей, хворих на інфекційний мононуклеоз ЕБВ етіології, ніж у пацієнтів що страждали на  мононуклеоз іншої етіології. Поряд із віковими референтними показниками загального білірубіну та його фракцій, у дітей з інфекційним мононуклеозом ЕБВ-етіології спостерігається достовірно вища активність трансаміназ порівняно з пацієнтами, хвороба яких зумовлена іншими інфекційними агентами. Підвищення рівня трансаміназ встановлено у 72% хворих І клінічної групи та лише у 13% дітей групи порівняння (рφ<0,05).

Висновки. Дітям, хворим на інфекційний мононуклеоз ЕБВ етіології, притаманним було вірогідно частіше збільшення печінки та селезінки за результатами сонографічного обстеження та активності трансаміназ, за даними біохімічного дослідження сироватки крові. Клінічні та лабораторні показники ураження печінки та селезінки у верифікації ЕБВ етіології інфекційного мононуклеозу виявилися достатньо специфічними - більше 86% (гіпертрансфераземія) або високо чутливими - 93% (гепато/спленомегалія), що, дозволяло їх використовувати із зазначеною метою лише в комплексі між собою та/або з іншими маркерами.