ВПЛИВ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН НА ЩЕЛЕПИ

Анотація

Сучасний епідеміологічний ландшафт щелепно-лицевої хірургії характеризується стрімким зростанням частоти випадків токсичного остеонекрозу щелеп, зумовленого хронічним зловживанням нелегальними синтетичними психостимуляторами. Ця агресивна патолологія супроводжується глибокими порушеннями регіонарного кровообігу, мінерального складу кісткової тканини та вторинним імунодефіцитом, що зумовлює низьку ефективність традиційних хірургічних підходів. Розробка та впровадження комплексних, патогенетично обґрунтованих методів реабілітації таких пацієнтів є критично важливою проблемою сучасної регенеративної медицини.

Мета роботи – вивчити клініко-епідеміологічні особливості, зміни мінерального складу кісткової тканини за даними енергодисперсійної рентгенівської спектроскопії (EDS) та оцінити ефективність розробленого мультимодального методу лікування пацієнтів із токсичним остеонекрозом щелеп на тлі наркотичної залежності в Республіці Молдова.

Матеріал і методи дослідження. Усі пацієнти підписали інформовану згоду на участь у дослідженні та обробку персональних даних відповідно до Гельсінської декларації. Проведено ретроспективний аналіз 203 медичних карток пацієнтів, які перебували на лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії IMSP IMU у 2005-2024 рр. Критерії включення у дослідження: вік ≥18 років; підтверджений клініко-рентгенологічний діагноз остеонекрозу щелеп; задокументований анамнез хронічного вживання «Первентину» або α-PVP; наявність повних архівних даних (КТ, ОПТГ, лабораторні профілі). Критерії виключення: остеонекрози ненаркотичної етіології (MRONJ, викликані бісфосфонатами або антиангіогенними препаратами у хворих без наркотичної залежності); променева терапія голови та шиї в анамнезі; декомпенсована системна патологія; неповні медичні карти.

У роботі використано комплекс методів: клініко-анамнестичний (збір медичної історії, оцінка гендерно-вікових та соціальних характеристик), лабораторний серологічний (скринінг на ВІЛ та гепатит С), мікробіологічний (ідентифікація патогенів методом посіву вогнища ураження та оцінка антибіотикочутливості за допомогою диско-дифузійного методу), рентгенологічний (конусно-променева комп'ютерна томографія та ортопантомографія для оцінки поширеності деструкції), а також фізико-хімічний мікроаналіз ураженої кістки методом скануючої електронної мікроскопії (SEM) та енергодисперсійної рентгенівської спектроскопії (EDS) на системі INCA. Статистичне опрацювання результатів здійснювали за допомогою пакета програм SPSS Statistics та Statistica. Для порівняння якісних показників використовували критерій хі-квадрат (χ2) Пірсона, Fisher'sexacttest, а для кількісних – t-критерій Стьюдента та U-критерій Манна-Уітні. Рівень статистичної значущості було прийнято за p < 0.05.

Результати. Встановлено, що у 2005 році в структурі остеомієлітів переважали одонтогенний (47.2%) та посттравматичний (41.5%) остеомієліти нижньої щелепи, тоді як частка токсичних форм становила <3%. Проте до 2013 року зафіксовано стрімке зростання захворюваності з піком звернень на рівні 15.30%. Певний спад частоти госпіталізацій після 2017 року (до 3% у 2024 р.) пов'язаний із появою на ринку агресивного наркотику α-PVP, що викликає швидкі незворотні ураження життєво важливих органів і високу летальність пацієнтів до моменту розвитку розлогих некрозів. Основним етіологічним фактором некрозу у 203 пацієнтів став «Первентин» (78.3%), рідше –α -PVP (15.8%), бісфосфонати у хворих без наркоманії (3.9%) та променева терапія (2%). За анатомічною локалізацією домінували поєднані ураження обох щелеп (41.9%), ізольований некроз верхньої щелепи становив 32.0%, нижньої – 26.1%. Серологічно виявлено високу частоту супутніх інфекцій: гепатит С – у 81.3% пацієнтів, ВІЛ – у 15.8%. За даними EDS-аналізу кісткової тканини, у пацієнтів після вживання «Первентину» зафіксовано критичне накопичення фосфору (масова частка 6.42%-12.63% проти 0.35%-0.81% у контролі) та кальцію (10.64%-19.12% проти 0.32%-1.27% у контролі), що свідчить про затримку токсичних комплексів. Основним патогеном у вогнищі був Staphylococcusepidermidis, найбільш чутливий до гентаміцину та офлоксацину. Застосування розробленого мультимодального підходу (некректомія, періастальна імплантація стовбурових клітин, рання ортопедична реабілітація знімними протезами) дозволило досягти повного закриття кісткових дефектів верхньої щелепи за 2-3 роки (за умови відмови від наркотиків). У групі комплексного лікування рівень повного одужання (практично здорові) становив 24.1%, а летальність знизилася до 6.4%, тоді як у контрольній групі (традиційне лікування) одужання не зафіксовано, а летальність досягла 19.4% (p < 0.001).

Висновки. Доведено, що поширення кустарних психостимуляторів («Первентину» та α-PVP) змінило структуру патології щелепно-лицевої ділянки в Республіці Молдова, вивівши токсичний остеонекроз на рівень 1.6% від усіх госпіталізованих хворих за 2005-2024 рр.Методом EDS-рентгеноспектрального мікроаналізу підтверджено патогенетичний механізм некрозу, який полягає в критичному остеотоксичному накопиченні екзогенного фосфору (6.42%-12.63%) та кальцію (10.64%-19.12%) у матриксі кістки.Впровадження етапного хірургічного лікування у поєднанні з періастальною клітинною терапією та раннім протезуванням (ортопедичним навантаженням на окістя) достовірно прискорює регенерацію кістки за 2-3 роки та знижує летальність пацієнтів з 19.4% до 6.4% (p < 0.001).