ТАЗОВИЙ БІЛЬ І ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАТУС У ЖІНОК З ЕНДОМЕТРІОМОЮ ЯЄЧНИКІВ, ПОЄДНАНОЮ ІЗ ЗАПАЛЬНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗУ: ВИБІР ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ

Анотація

Традиційною думкою залишається зв’язок хронічного тазового болю з наявністю
в організмі патологічного джерела структурно- морфологічних змін тканини,
наприклад, міоми матки, ендометріозу, хронічних запальних процесів органів малого
тазу. Ендометріоз, при якому найбільш характерним симптомом є хронічний
тазовий біль, уражає близько 10% жінок репродуктивного віку, а проблема вивчення
ендометріоїдних кіст демонструє свою актуальність домінуванням у структурі
генітальногоендометріозу–до 59%. Хронічнийтазовийбільобумовлюєнедоцільність
курсів антибактеріальної терапії і, як її наслідок, дисбіоз, розвиток синдрому
виснаження яєчників, а хірургічний підхід не завжди демонструє бажані результати,
часто погіршуючи клінічну картину та психоемоційний статус пацієнтки.
Мета дослідження – оцінити вираженість больового синдрому та психологічний
статус у пацієнток із тазовим болем, асоційованим з ендометріомами яєчників,
та ефективність терапевтичних опцій.
Матеріали та методи. У дослідження залучили 40 пацієнток з ендометріозом
яєчника, поєднаним із запальними процесами органів малого тазу (основна група)
та 40 пацієнток із ізольованими ендометріомами (група порівняння). Контрольну
групу сформували з 30 пацієнток без клініки генітального ендометріозу.
Проведено аналіз соматичного та гінекологічного анамнезу, даних об’єктивного
та гінекологічного огляду, даних адаптованих опитувальників шкал депресії Бека
та тривожності Спілбергера- Ханіна, оцінку болю за візуально- аналоговою шкалою

(ВАШ), сонографічне дослідження органів малого тазу, оцінку даних магнітно-
резонансної томографії, ендоскопічних та гістологічних методів дослідження.

Результати.Диспареунія відзначена утретини пацієнток основноїгрупи, дизуричні
прояви, розлади функції кишківника – у кожної четвертої жінки, у третини –
поєднання з проявами астено- невротичного синдрому, інтенсивність болю була
представлена у третини як виражена та нестерпна. Слід вказати на зростання
у 2,6 раза частки вторинного безпліддя, у двох третинах спостережень відзначили
розлади менструального циклу, при якому домінували прояви альгодисменореї
та аномальних маткових кровотеч. Аналіз психологічних опитувальників відзначив
рівні частки депресивних проявів середнього та легкого ступеня в основній
групі, а також, поряд зі зниженням психоемоційної адаптації, високі показники
ситуативної та особистісної тривожності. Запропоновані терапевтичні опції
включали використання дієногесту, перш за все у жінок зі слабкою та помірною
інтенсивністю больового синдрому, враховуючи можливість тривалого
застосування при ризику рецидиву та меншу частку ймовірних побічних ефектів.
Висновки. 1. Для пацієнток з ендометріомами, поєднаними із запальними
процесами органів малого тазу, характерними є більш інтенсивний больовий
синдром, висока частота порушень менструального циклу, вторинного безпліддя
та проявів неспецифічних клінічних симптомів.
2. Психоемоційний стан жінок з ендометріомами, поєднаними із запальними
процесами органів малого тазу, характеризується високим рівнем депресивних
та тривожних розладів, а також вираженою інтенсивністю больового синдрому
у третині спостережень.
3. Прислабкомутапомірномуступенітазовогоболюпрепаратомвиборутерапевтичної
програми є дієногест, використання якого доцільне у довготривалій перспективі;
у випадку вираженої інтенсивності больового синдрому перевага надається аГнРГ.