ОЦІНКА ВПЛИВУ МОНО ТА КОМБІНОВАНОЇ ТЕРАПІЇ ЛЕРКАНІДИПІНОМ ТА ДІЛТІАЗЕМОМ НА ЦЕНТРАЛЬНИЙ АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК ТА ЖОРСТКІСТЬ АРТЕРІЙ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ М’ЯКОЮ ТА ПОМІРНОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Анотація

На сьогодні широко обговорюється пошук новітніх методів зниження серцевосудинного ризику в популяції. У багатьох рандомізованих дослідженнях доведено
значення жорсткості артеріальної стінки у погіршенні прогнозу кардіологічних
хворих. Тому, виходячи з таких міркувань, терапія, що сприяє покращенню
еластичності артерій, може мати більшу ефективність у профілактиці основних
кардіоваскулярних подій.
Мета роботи – порівняти ефективність різнодозової комбінації лерканідипіну
та дилтіазему у пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією
за впливом на центральний артеріальний тиск та жорсткість артерій.
Матеріали таметоди.У дослідження залучено 123пацієнти зм’якоюта помірною
артеріальною гіпертензією (АГ): середній рівень офісного систолічного/
діастолічного артеріального тиску (САТ/ДАТ) становив 149,12/91,92±1,42/0,93 мм
рт.ст. Середній вік хворих – 51,83 ± 0,86 роки. Усіх пацієнтів розподілено на групи
терапії: І група (n=20) отримувала дилтіазем у дозі 240 мг на добу у два прийоми;
ІІ (n=20) – лерканідипін 20 мг один раз на добу;, ІІІ (n=22) – нефіксована комбінація
20 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу; ІV (n=20) – нефіксована
комбінація 10 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу; V (n=21) –нефіксована
комбінація 10 мг лерканідипінута 120 мгдилтіазему надобу, VІ (n=20) –нефіксована
комбінація 20 мг лерканідипіну та 120 мг дилтіазему на добу.
Усім пацієнтам на початку та в кінці лікування проводили такі дослідження:
вимірювання офісного САТ, ДАТ та ЧСС, добове моніторування АТ (ДМАТ),
визначення швидкості розповсюдження пульсової хвилі по артеріях еластичного
(ШРПХел) та м’язового (ШРПХм) типів, визначення центрального САТ (цСАТ),
біохімічне дослідження крові, що включало визначення вмісту загального
холестерину (ХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів високої
щільності (ХС ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ),
холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), індексу
атерогенності (ІА), вимірювання товщини інтима-медіа сонних артерій (ТІМ).
Термін лікування– 1 місяць.
Результати. Після аналізу всіх даних встановлено, що центральний
артеріальний тиск () у всіх групах лікування знизився ефективно та однаково.
У групі дилтіазему 240 мг ЦАТ достовірно знизився на 10,95 мм рт.ст., у групі
лерканідипіну 20 мг – на 12,18 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипін 20 мг/
дилтіазем 240 мг – на 14,13 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипін 10 мг/
дилтіазем 240 мг – на 11,93 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипін 10 мг/
дилтіазем 120 мг – на 13,11 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипін 20 мг/
дилтіазем 120 мг – на 14,82 мм рт.ст. Не спостерігали негативного впливу всіх
схем лікування на рівень ліпідного спектру крові. цСАТ пов’язаний із рівнем ДАТ
при добовому моніторуванні та із показниками, що характеризують пружноеластичні властивості артерій, рівнем холестерину, товщиною інтима-медіа
(ТІМ) сонних артерій. Усі схеми лікування достовірно не впливали на середні
величини показників, що характеризують пружно-еластичні властивості артерій
(у зв’язку з коротким терміном спостереження).
Висновок. Терапія на основі як моно, так і комбінації лерканідипіну та дилтіазему
була ефективною у плані зниження центрального АТ та не впливала достовірно
на пружно-еластичні властивості артерій.