ВІРУСНІ КО-ІНФЕКЦІЇ У ХВОРИХ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ

Анотація

У роботі наведено результати дослідження частоти виявлення серологічних
маркерів ко-інфекцій вірусного генезу в осіб, що хворіють на ВІЛ-інфекцію, які
перебувають на антиретровірусній терапії (АРТ). Розглянуто взаємозв’язок між
кількістю CD4-лімфоцитів і наявністю маркерів активної реплікації збудників
ко-інфекцій, що спричинені герпесвірусами (цитомегаловірусом – CMV, вірусами
простого герпесу 1 та 2 типів – HSV½, Епштейн-Барр вірусом – ЕБВ), і вірусами
гепатитів В і С у плазмі ВІЛ-інфікованих пацієнтів.
Мета дослідження – визначити спектр вірусних ко-інфекцій у пацієнтів із
ВІЛ-інфекцією та з’ясувати вплив цих інфекцій на розвиток імунодефіциту
за кількістю СD4-лімфоцитів.
Матеріали і методи. Обстежено 146 хворих на ВІЛ-інфекцію, що перебували
на амбулаторному спостереженні протягом 2020-2022 років в обласному центрі
профілактики та боротьби зі СНІДом м. Чернівці. При встановленні діагнозу брали
до уваги клініко-епідеміологічні дані та результати лабораторних досліджень,
зокрема: серологічних та імунологічних. Рівень CD4+ Т-лімфоцитів досліджено
після зникнення симптомів супутнього гострого інфекційного захворювання
(не менше, ніж через 4 тижні).
Результати. Виразність клінічних проявів і характер перебігу простого
та оперізувального герпесу на фоні ВІЛ-інфекції залежала від ступеня зниження
числа CD4+-лімфоцитів. У більшості обстежуваних (57,0 %) кількість CD4+-
лімфоцитів була меншою ніж 500 клітин в 1 мм3 крові, що сприяло активізації
простого та оперізувального герпесу. Ретельний аналіз частоти виявлення
серологічних маркерів вірусних ко-інфекцій залежно від шляху інфікування ВІЛ,
показав, що маркери вірусу гепатиту В значно частіше виявляли в осіб зі статевим
шляхом інфікування, а маркери вірусу гепатиту С та мікст-гепатити – у тих осіб,
які заразилися ВІЛ, ймовірніше, через парентеральне введення наркотичних речовин.
Висновки. 1. Аналіз спектру ко-інфекцій вірусного ґенезу у ВІЛ-інфікованих осіб
продемонстрував широке поширення у них парентеральних вірусних гепатитів
та високий рівень активізації хронічних інфекцій, спричинених HSV½, CMV та EBV.
Маркери вірусних гепатитів В та С виявлені у 56,8 % хворих на ВІЛ-інфекцію.
Активацію хронічних інфекцій, спричинених CMV, HSV½ та EBV спостерігали
у 32,2 % обстежуваних. 2. Серологічні маркери вірусного гепатиту С та мікстгепатитів (ГС + ГВ) найчастіше виявляються в осіб із парентеральним шляхом
інфікування ВІЛ, а маркери вірусного гепатиту В – здебільшого в осіб зі статевим
шляхом зараження ВІЛ. 3. Антиретровірусна терапія ефективно пригнічує
реплікативну активність вірусу гепатиту В (HBV). 4. Середні значення кількості
CD4-лімфоцитів у ВІЛ-інфікованих осіб, що мали маркери ко-інфекцій вірусного
ґенезу, майже не відрізнялися від значень рівня CD4-лімфоцитів тих пацієнтів,
у яких зазначених маркерів не спостерігалося. Це свідчить про ефективність
антиретровірусної терапії, що застосовували у хворих на ВІЛ-інфекцію.