ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ОДОНТОГЕННОГО ПЕРІОСТИТУ У ДІТЕЙ ІЗ ДИФУЗНИМ НЕТОКСИЧНИМ ЗОБОМ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ПРООКИСНО-АНТИОКСИДАНТНОГО ГОМЕОСТАЗУ РОТОВОЇ РІДИНИ

Анотація

Мета дослідження – оцінити ефективність удосконаленого методу лікування гострого одонтогенного періоститу у дітей із дифузним токсичним зобомза ступенем нормалізації прооксидантно-антиоксидантних взаємовідносин у ротовій рідині. Матеріал та методи. Обстежено та проліковано 38 дітей, хворих на гострий одонтогенний періостит із супутнім дифузним нетоксичним зобом. Діти були розподілені надві групи: основну– 20 дітей,хворих нагострий одонтогеннийперіостит тадифузний нетоксичний зоб, уяких застосовували удосконалений метод лікування, та групу порівняння – 18 дітей, хворих на гострий одонтогенний періостит та дифузний нетоксичний зоб, які отримали загальноприйнятий метод лікування. Контрольними показниками для порівняння були результати 30 здорових дітей того ж віку, які не мали гострого одонтогенного періоститу та супутньої ендокринної патології. Ефективність лікування оцінювали за ступенем нормалізації у ротовій рідині дітей обох груп інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів (шляхом визначення вмісту дієнових кон’югатів (ДК) і малонового альдегіду) та антиоксидантної потужності ротової рідини (за активністю каталази, супероксиддисмутази (СОД), вмістом HSгруп, відновленого глутатіону (ГSH), активності глутатіонпероксидази, глутатіонтрансферази, глутатіонредуктази). Ступінь вірогідності відмінностей оцінювалистатистично: у випадку нормальності розподілу обох вибірок за критерієм Ст’юдента-Фішера, в інших випадках – за критерієм U-Уілкоксона для незалежних вибірок та за критерієм Т-Уілкоксона для залежних вибірок за допомогою програми STATISTICA 6.1. Результати. У ротовій рідині дітей із гострим одонтогенним періоститом на тлі дифузного нетоксичного зобу виявлено зміщення проокисно-антиоксидантного гомеостазу в бік посилення вільнорадикальних процесів за рахунок зростання інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів (достовірне зростання вмісту ДК та малоновогоальдегіду)натлі суттєвоїдепресіїактивностіантиоксидантнихферментів (каталази та СОД) з одночасним зниженням вмісту HSгруп, відновленого глутатіону, активності глутатіонредуктази, та глутатіонтрансферази. Через місяць після завершеннялікуванняуротовій рідинідітейобохгрупумістдієновихкон’югатівсуттєво наблизився до показника контролю, залишаючись вищим контрольних значень, а вміст малонового альдегіду в дітей основної групи нормалізувався, тоді як у групі порівняння лише наблизився до контролю; у дітей обох груп встановлено достовірне зростання активності каталази, СОД, більшості показників системи глутатіону. Однак ці зміни були більш суттєвими у дітей основної групи: у них відбулася нормалізація активності СОД, а вміст HSгруп, відновленого глутатіону та активність глутатіонредуктази достовірно перевищували відповідні показники у дітей групи порівняння. Висновки. 1. У ротовій рідині дітей із гострим одонтогенним періоститом, поєднаним із дифузним нетоксичним зобом, визначається підвищена інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів на тлі дефіциту потужності антиоксидантної системи. 2. Удосконалений метод комплексної терапії гострого одонтогенного періоститу, ускладненого дифузним нетоксичним зобом, демонструє більш потужне пригнічення процесів ліпопероксидації та суттєвіше посилення антиоксидантного захисту, що засвідчує його вищу терапевтичну ефективність.