ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОЇ КАРТИНИ НЕВРОЛОГІЧНИХ ПРОЯВІВ ОСТЕОХОНДРОЗУ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА В ОСІБ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ ДО 45 РОКІВ

Анотація

Мета дослідження – вивчити клінічну картину неврологічних проявів остеохондрозу поперекового відділу хребта у сучасних молодих пацієнтів з урахуванням стану їхнього психологічного статусу та вегетативної нервової системи для удосконалення діагностики та оптимізації лікування. Матеріали і методи. Обстежено 95 хворих чоловічої статі на неврологічні прояви остеохондрозу хребта у віці від 19 до 45 років (середній вік – 34,05±5,7). Серед обстежених було 45 хворих на радикулопатії та 50 – на рефлекторні прояви остеохондрозу поперекового відділу хребта. Групу контролю сформували з 25 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Обстеження хворих включало клінічне соматичне та неврологічне обстеження з детальним вивченням стану вегетативної нервової системи та рівнів тривоги і депресіїза допомогою госпітальної шкали тривогиі депресії(HADS).Статистичну обробку отриманих результатів виконували з визначенням t-критерію Стьюдента. Відмінності між групами вважали статистично вірогідними при р<0,05. Результати. Встановлено, що середня тривалість захворювання у всіх обстежених хворих становила 6,3 ± 0,4 років, при цьому тривалість захворювання при радикулопатії L5 була довшою, ніж при розвитку радикулопатії S1 приблизно у 2 рази. Аналіз неврологічного статусу при килах міжхрецбевих дисків поперекового відділу хребта встановив, що зниження ахілового рефлексу або його повне випадіння є більш характерним для кили диску LV-SI, ніж для кили диску LIV-LV, а відсутність колінного рефлексу не є характерним для кил міжхребцевих дисків як LIV-LV, так і LV-SI. А отже, зміни рефлексів при дискогенних радикулопатіях мають відносне значення і дозволяють тільки припускати рівень ураження. Аналіз показників тривоги та депресії за шкалою HADS показав, що середній рівень тривоги в контрольній групі був 8,33±1,24 бала, а рівень депресії – 0,8±1,06 бала, у групі хворих на дискогенні радикулопатії рівень тривоги дорівнював у середньому 9,78±1,58 бала, рівень депресії – 4,1± 2,13 бала. У групі хворих на рефлекторні люмбалгії рівень тривоги становив 8,01±1,16 бала, рівень депресії – 1,53±1,5 бала. Отримані показники статистично невірогідно відрізнялись від показників контрольної групи. Не виявлено статистично вірогідної різниці в показниках тривоги та депресії в групі хворих на дискогенні поперекові радикулопатії та рефлекторні люмбалгії. Висновки. Встановлено певну невідповідність між класичними уявленнями про клініку ураження корінців та сучасною клінічною картиною радикулярних проявів дегенеративно-дистрофічних змін хребта. Виявлено значний рівень невротизації пацієнтів із виникненням тривоги та вегетативної дисфункції, що слід враховувати при роботі з цим контингентом пацієнтів, оскільки такі порушення можуть сприяти хронізації болю в спині, і це буде мати не тільки медичні, а й економічні наслідки.