СТАН ПРОТЕОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ ТА ЇЇ АСОЦІАЦІЇ З ПОЛІМОРФІЗМОМ 1G/2G-1607 ГЕНА ММР – 1 (RS1799750) У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПРОБЛЕМНИМИ РАНАМИ

Анотація

Мета роботи – дослідити активність протеолітичної системиурізні фазиранового процесу та її асоціацію з поліморфізмом 1G/2G-1607 гена MMP-1.
Матеріали і методи. Обстежено 20 пацієнтів із проблемнимиранаминижніхкінцівок віком від 42 до 74 років. Для дослідження поліморфізму 1G/2G-1607 генаMMP-1 виконали якісну полімеразну ланцюгову реакціюу режимі реальногочасу. Методом спектрофотометрії визначали протеолітичну активністьплазмикровіза азоальбуміном, азоказеїном, азоколом. Результати. Встановлено, що у першу фазу ранового процесуактивністьпротеолізу за азоальбуміном була найвища у пацієнтів із 2G/2G варіантом, найнижча – у носіїв 1G/2G варіанту. У другій фазі цей показниктакожбувнайвищим у пацієнтів із 2G/2G варіантом, вірогідно перевищуючипоказникуносіїв1G/1G варіанту. У третій фазі найвищі параметри спостерігалиупацієнтівіз1G/1G варіантом, найнижчі – у пацієнтів із 2G/2G варіантом. Активність протеолізу за азоказеїном у першій та другійфазахрановогопроцесу була найвищою у носіїв 1G/1G варіанту, найнижчою – уносіїв 1G/2G варіанту. У третій фазі найвищі параметри були у пацієнтів із 1G/1G варіантом. Протеолітична активність за азоколагеном у першій фазі найвищоюбулау пацієнтів із 2G/2G варіантом, вірогідно нижчою – у пацієнтів із 1G/2G варіантом. У другій фазі спостерігали обернену закономірність. Утретійфазі активністьпротеолізу колагенових структур у пацієнтів із 2G/2G варіантомбулавірогіднонижчою, ніж у пацієнтів із 1G/1G та із 1G/2G варіантами. Дисперсійний аналіз виявив вірогідний зв’язок (р<0,05) міжнаявністю 2G/2G варіанту поліморфізму гена ММР-1 та низькою активністюпротеолізуколагеновихструктур на стадії формування сполучнотканинного рубця таепітелізації. 2G/2G варіант поліморфізму гена ММР-слід визнати несприятливимдляпроцесівзагоєнняран. Такі пацієнти потребують персоналізованої лікувальної тактики, спрямованоїна корекцію протеолізу та порушених механізмів і процесів загоєннярани. Висновки. 1. Існує асоціація міжалельним поліморфізмом 2G/2G-1607 генаMMP-1 та порушеннями протеолітичної активності, які сприяютьзатримцітаспотворенню процесів загоєння рани. 2. 2G/2G варіантполіморфізму 1G/2G-1607 гена ММР-1 можна визнати несприятливим для процесів загоєнняран. Такіпацієнти потребують персоналізованої лікувальної тактики, направленоїнакорекцію порушених механізмів ранового процесу