ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ У ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ДІТЕЙ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Анотація

Мета дослідження – оптимізувати заходи діагностики та лікування
сальмонельозної інфекції шляхом аналізу клінічних особливостей перебігу
захворювання у госпіталізованих дітей різного віку.
Матеріал та методи. Проведено комплексне клінічно-параклінічне обстеження
63 дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні №2
ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» впродовж 2024 року з
бактеріологічно підтвердженим діагнозом сальмонельоз. До першої (І) з них
увійшли 30 хворих дітей віком до 3 років, групу порівняння (ІІ група) сформували з
32 дітей віком старше 3-х років. Середній вік обстежених пацієнтів становив
4,6±0,5 року. За основними клінічними характеристиками групи були
співставними. Дослідження проведено відповідно до принципів біомедичної етики
та з дотриманням основних положень «Правил етичних принципів проведення
наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською
декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1997 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від
24.11.1986 р.), наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р., № 944 від 14.12.2009
р., № 616 від 03.08.2012 р. Критерії включення до дослідження: вік пацієнтів – від
народження до 18 років; письмова інформована згода батьків або законних
представників дитини на участь у дослідженні; лабораторно підтверджений
сальмонельоз, встановлений на підставі виділення Salmonella spp. при
бактеріологічному дослідженні калу; госпіталізація з приводу гострої кишкової
інфекції з типовими клінічними проявами (діарейний синдром, лихоманка,
інтоксикація, блювання, абдомінальний біль); гострий перебіг захворювання на
момент госпіталізації; наявність клініко-лабораторної інформації, достатньої
для оцінки особливостей перебігу захворювання. Критерії виключення з
дослідження: відсутність лабораторного підтвердження сальмонельозу; змішані
кишкові інфекції (бактеріальні, вірусні або паразитарні), які могли суттєво
впливати на клінічний перебіг захворювання; хронічні захворювання шлунковокишкового тракту у фазі загострення або тяжкі супутні соматичні чи
неврологічні захворювання, що здатні змінювати клінічну картину захворювання;
неповні медичні дані, що унеможливлюють проведення коректного порівняльного
аналізу між віковими групами. Статистичну обробку результатів здійснювали за
допомогою пакету програм Statistica v.10.0 (StatSoft Inc., США) та Microsoft Excel
XP для Windows. Для порівняння середніх величин використовували t-критерій
Стьюдента (Pt), для аналізу відмінностей у частотах (%) – критерій кутового
перетворення Фішера (Pφ). Статистично значущими вважали результати при
рівні р < 0,05.
Результати. При аналізі етіологічної структури захворювання встановлено, що
S. typhimurium вірогідно частіше є причиною сальмонельозу у пацієнтів молодшої
вікової групи порівняно з дітьми старшого віку (52,2% проти 11,1%, рφ<0,05).
Найбільш поширеними симптомами сальмонельозу у дітей були лихоманка,
пронос, нудота, блювота та ознаки інтоксикаційного синдрому, зокрема,
загальна слабкість, зниження апетиту, адинамія, а також біль у животі, що
поєднувалися з регідратацією різного ступеня. Водночас виразне блювання та
виразний абдомінальний біль вірогідно частіше спостерігали у пацієнтів із
проявами кишкової інфекції, віком старше 3-х років (87,0% проти 34,8% (рφ<0,05)
та 29,6% проти 17,0 % (рφ<0,05). Повторне блювання тривалістю більше однієї
доби реєстрували вірогідно частіше у пацієнтів молодшого віку (8,1% пацієнтів,
проти 3,7%, рφ<0,05), водночас середня тривалість абдомінального болю, діареї
та лихоманки в стаціонарних умовах була однаковою в обох групах. Лабораторні
особливості у дітей старшої групи характеризувалися омолодженням
нейтрофільних гранулоцитів при схильності до лейкоцитозу та тромбоцитозу у
дітей раннього віку.
Висновки: 1. У сучасних умовах 70% випадків захворювання на сальмонельоз у
госпіталізованих дітей спричинені S. enteritidis. У пацієнтів молодшої вікової
групи вірогідно частіше збудником сальмонельозу була S. typhimurium порівняно з
дітьми старшого віку. 2. Повторне блювання та виразний біль у животі в перші дні захворювання на кишкову інфекцію пацієнта віком старше 3-х років підвищує
вірогідність наявності в нього сальмонельозу порівняно з молодшою віковою
групою. 3. Хворі на сальмонельоз діти віком старше 3-х років достовірно частіше
були госпіталізовані в перші 3 доби захворювання у тяжкому стані порівняно з
пацієнтами молодшого віку. 4. Блювання у стаціонарі понад 1 добу реєстрували
вірогідно частіше у пацієнтів молодшого віку, що потребувало застосування
протиблювотних препаратів для забезпечення можливості проведення
пероральної регідратаційної терапії. 5. Гематологічні показники хворих на
сальмонельоз пацієнтів віком старше 3-х років характеризувались вірогідно
вищим відносним вмістом у сироватці крові паличкоядерних гранулоцитів
порівняно з дітьми молодшого віку, в яких встановлена схильність до лейкоцитозу
та тромбоцитозу.