ДИНАМІКА ЗМІНИ МАРКЕРІВ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ТА ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ФОРМУВАННЯ АРТЕРІОВЕНОЗНИХ АНАСТОМОЗІВ

Анотація

Розвиток неоінтимальної гіперплазії ділянки артеріовенозних анастомозів є
актуальною проблемою в галузі судинної хірургії. Ремоделювання судинної стінки
призводить до виникнення гемодинамічних порушень, що зменшує тривалість
використання постійного судинного доступу для проведення замісної ниркової
терапії та впливає на якість життя пацієнтів. Дослідження впливу
дезагрегантної терапії на ступінь ендотеліальної дисфункції та інтенсивність
оксидативного стресу дозволить оптимізувати тактику профілактики
оклюзійно-стенотичних уражень артеріовенозної фістули.
Мета – дослідити в динаміці зміни маркерів ендотеліальної дисфункції,
показників про-/антиоксидантної рівноваги після формування радіоцефалічної
артеріовенозної фістули за умов застосування дезагрегантної терапії в динаміці.
Матеріали і методи. За період дослідження під спостереженням перебували 150
пацієнтів на гемодіалізі, яким формували радіоцефалічну артеріовенозну фістулу
для постійного судинного доступу. Методом простої випадкової рандомізації
обстежених розділили на три групи. Пацієнтам 1-ї групи (контрольної, n = 68) у
післяопераційному періоді не застосовували дезагрегантну терапію. Пацієнтам
дослідних груп у післяопераційному періоді впродовж спостереження
застосовували антитромбоцитарну терапію: 2-ї (n = 37) – використовували
ацетилсаліцилову кислоту (АСК, «Аспірин кардіо», «Bayer Consumer Care AG»,
Німеччина, 100 мг щоденно, per os), 3-ї (n = 45) – інгібітор Р2Y12-рецепторів
тромбоцитів клопідогрель («Плавікс», «SANOFI», Франція, 75 мг щоденно, per
os). Усім обстеженим проводили периопераційну антибіотикопрофілактику з
метою запобігання розвитку інфекційних ускладнень («Цефазолін», «Arterium»,
Україна, 2 г, внутрішньовенно) згідно з Наказом МОЗ України від 17.05.2022 №
822 «Про затвердження Стандарту «Парентеральна периопераційна
антибіотикопрофілактика». Оперативне втручання проводили під місцевою
інфільтраційною анестезію 1 % розчином лідокаїну («Дарниця», Україна). Після
системної гепаринізації (5000 Од внутрішньовенно, «Гепарин-Фармекс»,
«Здоров'я», Україна) формували анастомоз за типом «кінець у бік» між a. radialis
та v. сephalica. Критеріями включення були: V стадія хронічної хвороби нирок,
діаметр внутрішнього просвіту променевої артерії понад 1,6 мм, індекс
резистентності артерії менше 0,7, діаметр головної вени більше 2,5 мм,
інформована згода пацієнта на участь у дослідженні. Критеріями виключення
були: відмова пацієнта від участі в дослідженні, наявність шлунково-кишкової
кровотечі в анамнезі, запальних захворювань травного тракту (виразковий коліт,
хвороба Крона), тяжкої печінкової недостатності. Нозологічні діагнози
виставляли згідно з рекомендаціями МКХ Х. Маркери ендотеліальної дисфункції,
продукти окисної модифікації білків і ліпопероксидації визначали у сироватці
крові до формування фістули та через 10 діб, 3 і 6 місяців після оперативного
втручання. Аналіз біохімічних показників крові проводили з урахуванням
загальноприйнятих і спеціальних методів дослідження. Визначення біохімічних
показників проводили в акредитованих лабораторіях Івано-Франківського
національного медичного університету. При виконанні дослідження керувалися
основними положеннями GCP (1996 р.), Конвенції Ради Європи про права людини
та біомедицину (1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації
про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участі людини
(1964-2008 рр.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. (зі змінами,
внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 523 від
12.07.2012 р.), що підтверджено рішенням комісії з питань етики ІваноФранківського національного медичного університету (протокол № 130/22 від 
22.11.2022). Статистичний аналіз даних здійснювали з використанням
комп’ютерної програми Excel пакета Microsoft Office 365 ProPlus. Для кожної з
вибірок визначали нормальність розподілу досліджуваних показників, застосовуючи критерій Шапіро – Уїлка. Дані відповідали нормальному типу
розподілу, тому після перевірки на рівність генеральних дисперсій із
використанням критерію Левена, для оцінки вірогідності різниці результатів у
порівнюваних двох вибірках застосовували відповідний t-критерій Стьюдента.
Різницю при р<0,05 вважали статистично вірогідною.
Результати. Через 10 діб після формування судинного доступу встановлено
збільшення рівня ендотеліну-1 та нітрит-іона у сироватці крові пацієнтів без
антитромбоцитарної терапії у 3,20 і 3,15 раза (р<0,01), при застосуванні АСК
або клопідогрелю – у 2,89 і 2,65 раза (р<0,01) та у 2,66 і 2,37 раза (р<0,01)
відповідно порівняно зі значеннями аналогічних показників до оперативного
втручання. За досліджуваних умов спостерігали зростання метаболітів окисної
модифікації білків, дієнових кон’югатів і продуктів, що реагують на
тіобарбітурову кислоту на 76,60% – у 2,17 раза (р<0,05) на тлі пригнічення
активності супероксиддисмутази та глутатіонпероксидази на 22,22 і 74,51 %
(р<0,05) у пацієнтів контрольної групи та на 38,18 – 87,87 % (р<0,05) і 13,79 –
39,66 % (р<0,05) відповідно в обстежених, які отримували антитромбоцитарну
терапію щодо вихідних значень. Через 3 місяці виявлено зменшення рівня
ендотеліну-1 та нітрит-іона на 20,20 і 10,61 % (р<0,05) та 33,03 і 13,59 %
(р<0,05) у пацієнтів, які застосовували АСК та клопідогрель відповідно щодо
показників контрольної групи. Такі зміни встановили на тлі зменшення продуктів
білкової і ліпідної пероксидації у сироватці крові обстежених пацієнтів
контрольної групи – на 28,70 – 57,45 % (р<0,05), дослідних груп – на 10,37 – 34,09
% (р<0,05). Така ж тенденція встановлена через 6 місяців спостереження. Варто
вказати на більшу ефективність клопідогрелю, особливо щодо маркерів
ендотелальної дисфункції та антиоксидантного профілю з третього місяця
застосування препарату.
Висновки. 1. Застосування дезагрегантної терапії супроводжується зниженням
маркерів ендотеліальної дисфункції та оксидативного стресу, що потенційно
впливає на інтенсивність проліферативних процесів у ділянці артеріовенозних
анастомозів і збільшує тривалість належного функціонування постійного
судинного доступу. 2. Використання клопідогрелю є більш ефективним порівняно
з АСК для збереження ендотеліальної функції тапро-/антиоксидантної
рівноваги.