МОРФОМЕТРИЧНІ ТА ІМУНОГІСТОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЕЛЕЗІНКИ ЩУРІВ У ПІЗНІ ТЕРМІНИ СТРЕПТОЗОТОЦИН-ІНДУКОВАНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ЗА УМОВ КОРЕКЦІЇ ІНСУЛІНОМ ТА ДАПАГЛІФЛОЗИНОМ

Анотація

Діабет – це хронічне захворювання, яке суттєво впливає на роботу імунної
системи. Одним з органів, що зазнає змін під впливом цього захворювання, є
селезінка.
Мета дослідження – встановити особливості морфометричних та
імуногістохімічних показників структурних елементів селезінки у пізньому
періоді експериментального стрептозотоцинового цукрового діабету та в
умовах корекції його інсуліном і дапагліфлозином.
Матеріали і методи. Дослідження виконані на 27 щурах-самцях. До першої групи
(контрольної) віднесені щури без цукрового діабету. Індукцію цукрового діабету
(ЦД, друга група) здійснювали шляхом одноразового внутрішньоочеревинного
введення стрептозотоцину фірми «Sigma» (США) на 0,1 М цитратному буфері
(рН 4,5) із розрахунку 6 мг / 100 г маси тіла. Щури третьої групи з ЦД отримували
щоденні ін’єкції інсуліну-гларгіну (препарат «Соліква», «Санофі Авентіс»,
Німеччина) в дозі 0,5-1,0 ОД/кг маси тіла/добу підшкірно. Четверта група –
корекція ЦД інсуліном у поєднанні з дапагліфлозином (0,1 мг/кг маси тіла/добу).
Під час роботи з лабораторними тваринами дотримувались рекомендацій
Європейської комісії щодо проведення медико-біологічних досліджень із
використанням тварин. Роботу схвалено на засіданні комісії з біоетики ІваноФранківського національного медичного університету та надано експертний
висновок № 131/22 від 24.11.2022р. Евтаназію тварин здійснювали шляхом
декапітації під тіопенталовим наркозом. Зразки селезінки забирали на 42 та 56
доби експерименту. Для гістологічних досліджень селезінку щурів фіксували в 10%
нейтральному формаліні. Виготовляли зрізи товщиною 5-8 мкм, із наступним
забарвленням їх гематоксиліном і еозином. Гістологічні препарати вивчали під
світловим мікроскопом. Морфометрію виконували за допомогою програмного
забезпечення NIH USA “Image J”. Експресію CD3+
, CD20⁺, CD138⁺ маркерів
визначали шляхом імуногістохімічного дослідження тканинних зразків після
відповідної обробки. Для виконання статистичного аналізу використовували
пакет програмного забезпечення Python. Дані виражали у вигляді середніх значень
та стандартного відхилення. Рівень статистичної значущості приймали за
стандартом p<0,05, для порівняння двох груп використовували t-тест.
Результати. Проведене експериментальне дослідження у пізні терміни
цукрового діабету встановило значне зменшення діаметрів лімфатичних вузликів,
гермінативних центрів, просвіту центральної артерії, а також ширину
мантійної та маргінальної периартеріальної зон селезінки щурів. При корекції
інсуліном і, особливо, при його поєднанні з дапагліфлозином, ці зміни були менш
виражені, однак навіть при поєднанні препаратів показники відрізнялися від тих
же у контролі. Імуногістохімічний аналіз виявив характерний компартментний
розподіл CD3+ і CD20+ лімфоцитів у різних функціональних зонах селезінки.
CD3+ лімфоцити переважно локалізувалися в периартеріальних лімфоїдних
піхвах (ПАЛП), тоді як CD20+ В-лімфоцити демонстрували максимальну
експресію в первинних і вторинних вузликах. CD68+ макрофаги частіше
спостерігали в маргінальній зоні та ПАЛП. У пізні терміни цукрового діабету
відмічали дифузну інфільтрапцію білої пульпи CD68+ макрофагами з вираженою
проліферацією клітин у маргінальній зоні. CD138+ плазматичні клітини
формували масивні периваскулярні інфільтрати в червоній пульпі та частіше
спостерігалися в мантійній зоні та міжфолікулярному просторі білої пульпи.
Висновок. Стрептозотоцин-індукований цукровий діабет зменшує діаметр
лімфоїдних вузликів, гермінативних центрів і ширину функціональних зон
селезінки. Комбінована терапія інсуліном та дапагліфлозином нормалізує
експресію маркерів лімфоцитів, плазматичних клітин і макрофагів, що сприяє частковому відновленню її структури та покращенню імунного гомеостазу,
проте повного відновлення структурної організації селезінки не настає.