Клінічна та експериментальна патологія

СТАТЕВО-ВІКОВА ДИНАМІКА ДОВЖИН П’ЯСТКОВИХ КІСТОК У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

І.Г. Бірюк — 2025-12-27

Одним із пріоритетних завдань сучасної морфології є дослідження формування
та розмірів кісток скелета в різні періоди онтогенезу людини. Особливе значення
має вивчення кісток кисті, оскільки саме вони чутливо відображають загальні
закономірності росту, мають специфічні механічні властивості та відіграють
ключову роль у функціональній організації скелета. Темпи їх розвитку
відзначаються значною індивідуальною мінливістю, що підкреслює необхідність
поглибленого аналізу морфометричних показників кисті.
Мета – визначення статево-вікових особливостей та морфометричних
стандартів п’ясткових кісток правої та лівої кистей у дітей періоду молодшого
шкільного віку.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 194-х рентгенограм
кистей 107-ми хлопчиків віком 8-12 років та 87-ми дівчаток віком 8-11 років, які
не мали патології кісткової системи. Морфометричні вимірювання здійснювали
за стандартними рентгенографічними проекціями; для статистичної обробки
використовували Microsoft Excel, результати представлені як середні значення
(M) та стандартне відхилення (SD). Дослідження виконували відповідно до
етичних вимог, викладених у Конвенції Ради Європи про права людини та
біомедицину (04.04.1997), Гельсінській декларації Всесвітньої медичної асоціації
(1964 р., із поправками 2013 р. Етичну експертизу дослідження здійснено
Комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного
університету (протокол №2 від 16.10.2025 р.), за результатами якої порушень
морально-правових норм не виявлено.
Результати. В усіх дітей спостерігали приріст довжини п’ясткових кісток із
віком, проте його темпи мали статеві та вікові відмінності. У дівчат пік росту
припав на 9-10 років, зі швидким приростом від 3,5 до 6,6%, після чого темпи
росту суттєво знижувалися. У хлопчиків максимальний приріст спостерігали у
10-11 років, він сягав 6,6% і ріст тривав довше. Асиметрія між правою та лівою
кистями була мінімальною (0,5-1,5%). Отримані дані дозволяють сформувати
морфометричні стандарти довжини п’ясткових кісток для дітей обох статей у
досліджуваному віковому періоді.
Висновки. П’ясткові кістки є чутливими маркерами скелетного дозрівання,
демонструють виразний статевий диморфізм у темпах росту та періодах
максимального розвитку. У дівчат пік приросту довжини п’ясткових кісток
припадає на 9-10 років і характеризується високою інтенсивністю, що засвідчує
про більш раннє настання стрибка скелетного дозрівання. У хлопців інтенсивний
ріст п’ясткових кісток відзначається пізніше – у 10-11 років, і має більш
тривалий період збереження активного росту, що вказує на затримку порівняно
з дівчатами та триваліший період морфофункціональної перебудови.

РОЛЬ НЕСФАТИНЕМІЇ У РЕМОДЕЛЮВАННІ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ ІЗ ХРОНІЧНОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ ІШЕМІЧНОГО ГЕНЕЗУ НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ ТА ОЖИРІННЯ

К.М. Боровик — 2025-12-27

Несфатин-1 розглядається як багатофункціональна молекула, що впливає на
метаболізм та серцево-судинну систему , тому вивчення його предикторних
можливостей щодо несприятливих структурно-функціональних змін лівого
шлуночка (ЛШ) на тлі поліморбідної патології є вкрай актуальним питанням.
Мета – оцінити показники кардіогемодинаміки у хворих на хронічну серцеву
недостатність (ХСН) ішемічного генезу на тлі поєднаного перебігу цукрового
діабету (ЦД) 2 типу та ожиріння, а також встановити роль рівня несфатину-1
як маркера структурно-функціонального ремоделювання ЛШ.
Матеріали і методи. Обстежено 75 пацієнтів із ХСН на тлі ішемічної хвороби
серця (ІХС), ЦД 2 типу та ожиріння. Пацієнти були розділені на дві підгрупи
залежно від рівня сироваткового несфатину-1 (1-ша підгрупа: <0,34 нг/мл, n=33;
2-га підгрупа: >0,34 нг/мл, n=42). Верифікацію діагнозів здійснювали відповідно
до чинних європейських стандартів та протоколів МОЗ України. Критеріями
включення були: вік старше 18 років, ІХС з ознаками ХСН за наявності та
відсутності надмірної маси тіла, ожиріння 1-3 ступеня, ЦД 2 типу, добровільна
письмова згода на участь у дослідженні. Критеріями виключення з дослідження
були: гострі інфекційні та автоімунні захворювання, дифузні захворювання
сполучної тканини, онкологічні захворювання, захворювання гіпофіза та
гіпоталамуса; хронічна ниркова недостатність зі зниженням швидкості
клубочкової фільтрації менше 35 мл/хв/1,73 м2
; симптоматичні гіпертензії,
гострий коронарний синдром або гостре порушення мозкового кровообігу
протягом останніх 6 місяців, а також загострення хронічних чи наявність
гострих запальних захворювань; вагітність; зловживання алкоголем або психічні
захворювання в анамнезі, хворих із високою вірогідністю порушення протоколу
дослідження; відсутність громадянства України. Визначення несфатину-1
проводили методом імуноферментного аналізу. Усім хворим виконано
трансторакальне ехокардіографічне дослідження. Накопичення, коригування,
систематизацію вихідної інформації та візуалізацію отриманих результатів
проводили в електронних таблицях Microsoft Office Excel 2010. Опис та
порівняння кількісних показників виконували з урахуванням розподілу,
відповідність якого нормальному оцінювалася за допомогою критерію
Колмогорова-Смирнова. При підтвердженні нормальності розподілу дані
описували за допомогою середньої арифметичної (M) та похибки середнього (m).
Для оцінки різниць показників, що вивчаються, використано критерій F Фішера.
Для оцінки ступеня взаємозв’язку між вибірками використовували коефіцієнт
кореляції Спірмена (r). Критичний рівень значущості під час перевірки
статистичних гіпотез приймали рівним/меншим 0,05. Дослідження схвалені
комісією з питань етики та біоетики ХНМУ та проведені згідно з письмовою
згодою учасників і відповідно до принципів біоетики, викладених у Гельсінській
декларації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» та
«Загальній декларації про біоетику та права людини (ЮНЕСКО)». Робота
виконана в межах НДР Харківського національного медичного університету
«Патогенетичне обґрунтування клініко-діагностичних, прогностичних та
терапевтичних маркерів у хворих на ішемічну хворобу серця за умов
поліморбідності» (№ держреєстрації 0123U100331; 2022–2025 рр.).
Результати. У пацієнтів 1-ї підгрупи спостерігали суттєво вагомішу
патологічну перебудову ЛШ. Зокрема, у цій підгрупі кінцево-діастолічний об'єм
(КДО) вищий на 38,6%, маса міокарда ЛШ (ММЛШ) перевищувала показник 2-ї
підгрупи на 33,0%, а фракція викиду (ФВ) була нижчою на 23,7 %. Кореляційний
аналіз підтвердив сильний обернений зв'язок між рівнем несфатину-1 та
об'ємами ЛШ (КСО: r=-0,61; КДО: r=-0,56) та прямий зв'язок із ФВ (r=0,62).
Отже, низька несфатинемія асоціюється з дилатацією ЛШ та прогресуванням
систолічної дисфункції.
Висновки. Рівень сироваткового несфатину-1 <0,34 нг/мл має високу
прогностичну цінність щодо несприятливого структурно-функціонального ремоделювання лівого шлуночка у хворих із хронічною серцевою недостатністю
ішемічного генезу на тлі цукрового діабету 2 типу та ожиріння. Зниження рівня
несфатину-1 асоціюється з погіршенням структурно-функціонального стану
лівого шлуночка і може розглядатися як потенційний біомаркер ризику та
терапевтична мішень для уповільнення прогресування хронічної серцевої
недостатності у найбільш обтяженої категорії пацієнтів.

ОСОБЛИВОСТІ ГОРМОНАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ ТА РІВНЯ ВІТАМІНУ D У ПАЦІЄНТОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З ЕНДОМЕТРІОМАМИ ЯЄЧНИКІВ

О.В. Булавенко — 2025-12-27

Пошук методів збереження репродуктивного потенціалу у жінок з
ендометріомами яєчників залишається однією з найбільш дискусійних тем
сучасної гінекології. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю
мінімізації негативного впливу лапароскопічної цистектомії на оваріальний
резерв, який часто знижується внаслідок хірургічної травми. Особливої уваги
заслуговує вивчення ролі супутньої недостатності вітаміну D, яка може бути
додатковим патогенетичним фактором прогресування ендометріозу та
зниження фертильності.
Мета дослідження – порівняти особливості гормонального гомеостазу та рівня
вітаміну D за даними ретроспективного аналізу у пацієнток репродуктивного
віку з ендометріомами яєчників із використанням хірургічного лікування, без нього
та групи контролю.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз медичних карток
стаціонарних пацієнток у медичному центрі «Інномед» за період 2019 – 2025 рр.
Дослідження виконано з дотриманням положень Гельсінської декларації,
прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (1964-2008
рр.), Конвенції ради Європи про права людини та біомедицину (1977 р.),
відповідних положень ВООЗ, Міжнародної ради медичних наукових товариств,
Міжнародного кодексу медичної етики (1983 р.), наказу МОЗ України № 690 від
23.09.2009 р. (зі змінами № 523 від 12.07.2012 р.). Рішенням комісії з питань
біоетики Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова
(протокол № 1 від 16. 01. 2025 р.) дослідження схвалено.
До дослідження було залучено 140 жінок репродуктивного віку (25-37 р.), які
проходили лікування з приводу ендометріом яєчників. Сформовано чотири групи:
перша – 41 пацієнтка з ендометріомами яєчників після лапароскопічної
цистектомії і призначення агоністів рилізинг-гормону; друга – 37 пацієнток після
лапароскопічної цистектомії без призначення а-ГнРГ; третя – 32 пацієнтки з
ендометріомами яєчників без хірургічного лікування; четверта – контрольна (30
жінок репродуктивного віку з безпліддям трубного генезу). Досліджено
гормональний фон та рівень вітаміну D, проведено порівняння між групами
пацієнток із ендометріомами яєчників із застосуванням хірургічного лікування,
без нього та групою контролю. Обробку результатів проводили за допомогою
Microsoft Excel та Statistica. Для перевірки нормальності розподілу застосовували
критерій Шапіро-Вілка, міжгрупові відмінності оцінювали за тестом КраскелаВолліса, а динаміку показників у межах груп – за критерієм Вілкоксона. Рівень
статистичної значущості встановлено при p<0,05.
Результати. Аналіз показників гормонального фону жінок, включених у
дослідження показав, що в усіх основних групах зафіксовано суттєве зниження
оваріального резерву: рівень антимюллерового гормону (АМГ) був мінімальним у
першій групі (0,95 ± 0,15) нг/мл та дещо вищим у другій (1,11 ± 0,19) нг/мл і третій
(1,29 ± 0,11) нг/мл порівняно з контролем (2,37 ± 0,11) нг/мл. Рівень ФСГ був
статистично значуще вищим за контроль (7,15 ± 1,35) МО/л і становив (11,01 ±
1,75); (10,93 ± 1,51) та (10,15 ± 1,49) МО/л відповідно, демонструючи слабкий
зворотний кореляційний зв’язок з АМГ. Концентрація ЛГ мала тенденцію до
зниження (4,94 ± 2,08); (5,34 ± 1,79) та (5,41 ± 1,73) МО/л проти (5,95 ± 1,57)
МО/л у контролі, що призвело до зменшення індексу ЛГ/ФСГ. Також у пацієнток
основних груп виявлено вірогідне підвищення рівнів: естрадіолу: (48,7 ± 6,9); (54,9
± 5,8) та (58,75 ± 4,7) пг/мл (контроль – (35,1 ± 21,9) пг/мл); пролактину:
показники сягали верхньої межі норми (16,95 ± 3,8); (18,79 ± 3,51) та (17,31 ± 3,16)
мкг/л проти (10,99 ± 2,31) мкг/л у контролі (р < 0,05); прогестерону: (1,21 ± 0,18);
(1,17 ± 0,16) та (1,14 ± 0,17) нг/мл (контроль – (0,95 ± 0,17) нг/мл). Натомість
рівень загального тестостерону був значно зниженим (0,37 ± 0,19); (0,45 ± 0,18)
та (0,49 ± 0,17) нг/мл порівняно з (1,55 ± 0,37) нг/мл у контролі. Вміст вітаміну D
(25(OH)D) в основних групах відповідав нестачі (20,16 ± 4,8); (23,79 ± 5,1) та (24,35 ± 4,7) нг/мл, тоді як у контрольній групі він був значно вищим – (51,19 ± 5,7)
нг/мл.
Висновки. Результати дослідження підтверджують негативний вплив
лапароскопічної цистектомії на оваріальний резерв та гормональний дисбаланс у
пацієнток з ендометріомами яєчників: зниження рівнів АМГ, ЛГ і тестостерону
на тлі підвищення ФСГ, естрадіолу, пролактину та прогестерону, а також
демонструють супутню недостатність вітаміну D у цих пацієнток.

УЛЬТРАЗВУКОВА ОЦІНКА ГЕМОДИНАМІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК РІЗНИХ ТИПІВ АРТЕРІОВЕНОЗНИХ ФІСТУЛ В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ МОДЕЛІ НА ШИНШИЛОПОДІБНИХ КРОЛЯХ

В.О. Воронич — 2025-12-27

Функціональні характеристики артеріовенозних фістул відіграють провідну роль
у формуванні якості життя пацієнтів із хронічною хворобою нирок термінальної
стадії, які перебувають на замісній нирковій терапії методом програмного
гемодіалізу. Індивідуальний підбір анастомозу під анатомічні особливості
пацієнта може подовжити термін експлуатації судинного доступу та
прискорити час його дозрівання.
Мета – Вивчити в експерименті функціональні особливості артеріовенозних
анастомозів «кінець у кінець» і «бік у бік» і здійснити їх порівняльний аналіз.
Матеріали і методи. Дослідження проводили на кролях-самцях породи Шиншила
масою 2,5-3,0 кг. Дослідження на тваринах здійснювали відповідно до Правил
проведення робіт із використанням лабораторних тварин (1977), Конвенції Ради
Європи про охорону хребетних тварин, яких використовують в експериментах та
інших наукових цілях (1986), Директив ЄЕС № 609 (1986), Наказу МОЗ України №
281 від 01.11.2000 р. «Про міри по подальшому вдосконаленню організаційних норм
роботи з використанням експериментальних тварин» і Закону України № 3447-
IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» (2006) (рішення комісії з
питань етики Івано-Франківського національного медичного університету,
протокол № 130/22 від 22.11.2022). Тваринам формували артеріовенозні
анастомози «кінець у кінець» (1-ша дослідна група, n = 6) і «бік у бік» (2-га
дослідна група, n = 6) між загальною сонною артерією та зовнішньою яремною
веною. Гемодинамічні характеристики судин вивчали за допомогою
ультразвукового методу. Ультразвукове дослідження судин проводили за
допомогою портативного апарату Philips Lumify (Philips, США) із лінійним
датчиком (4–12 МГц) через дві год після формування анастомозу та на 30-ту добу
після оперативного втручання. Вимірювали швидкість кровотоку (режим BMode, Color Doppler), діаметр новоствореного судинного доступу та інтактних
контрлатеральних судин для оцінки можливих компенсаторних змін. Для
порівняння аналогічні дослідження проводили інтактним тваринам (контрольна
група, n = 6). Статистичну обробку даних здійснювали з використанням
комп’ютерної програми Excel пакету Microsoft Office 365 ProPlus. Нормальність
розподілу показників перевіряли для кожної з вибірок, застосовуючи критерій
Колмогорова-Смірнова, Лілієфорса. Кількісні показники у вибірках із нормальним
розподілом представлені інтервалом (M ± m), їх оцінювали з використанням
критерію Стьюдента t. Статистична достовірність результатів визначена при
р<0,05.
Результати. Виявлено функціональні відмінності гемодинамічних
характеристик артеріовенозних анастомозів між загальною сонною артерією
та зовнішньою яремною веною у тварин дослідних груп та інтактними судинами
тварин групи контролю. При формуванні артеріовенозної фістули з анастомозом
типу «кінець у кінець» швидкість кровотоку у зовнішній яремній вені через 2
години після операції зростала у 5,5 раза (р<0,01) порівняно з інтактними
тваринами. На 30-ту добу спостереження структурна і гемодинамічна
перебудова судин зазнавала позитивних змін, проте було встановлено два випадки
(33,3 %) тромбозу артеріовенозної фістули. У кролів яким формували анастомоз
типу «бік у бік» у ранньому післяопераційному періоді швидкість кровотоку
зростала у 4,2 раза (р<0,01) щодо вихідних даних. На 30-ту добу експерименту
швидкість кровотоку перевищувала контрольні значення у 6,9 раза (р<0,001), а
діаметр зовнішньої яремної вени збільшився у 2,1 раза (р<0,05), при цьому
відзначено один випадок тромбозу. Отримані результати засвідчують, що
анастомоз «кінець у кінець» забезпечує більш ефективну гемодинамічну
перебудову, але асоціюється з вищим ризиком ускладнень, тоді як анастомоз «бік
у бік» характеризується кращою збереженістю фістули у віддаленому періоді.
Висновки. Ультразвукова оцінка функціональних особливостей судинних анастомозів «кінець у кінець» і «бік у бік» продемонструвала закономірну
перебудову венозного русла у тварин обох дослідних груп. Уже через дві години
після формування судинного доступу швидкість кровотоку у зовнішній яремній
вені суттєво перевищила аналогічний показник контролю. Гемодинамічні
характеристики анастомозу «кінець у кінець» кращі, ніж у тварин із судинним
з’єднанням «бік у бік», однак і ризик ускладнень за таких умов суттєво вищий.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ У ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ДІТЕЙ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Л.А. Іванова — 2025-12-27

Мета дослідження – оптимізувати заходи діагностики та лікування
сальмонельозної інфекції шляхом аналізу клінічних особливостей перебігу
захворювання у госпіталізованих дітей різного віку.
Матеріал та методи. Проведено комплексне клінічно-параклінічне обстеження
63 дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні №2
ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» впродовж 2024 року з
бактеріологічно підтвердженим діагнозом сальмонельоз. До першої (І) з них
увійшли 30 хворих дітей віком до 3 років, групу порівняння (ІІ група) сформували з
32 дітей віком старше 3-х років. Середній вік обстежених пацієнтів становив
4,6±0,5 року. За основними клінічними характеристиками групи були
співставними. Дослідження проведено відповідно до принципів біомедичної етики
та з дотриманням основних положень «Правил етичних принципів проведення
наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською
декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1997 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від
24.11.1986 р.), наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р., № 944 від 14.12.2009
р., № 616 від 03.08.2012 р. Критерії включення до дослідження: вік пацієнтів – від
народження до 18 років; письмова інформована згода батьків або законних
представників дитини на участь у дослідженні; лабораторно підтверджений
сальмонельоз, встановлений на підставі виділення Salmonella spp. при
бактеріологічному дослідженні калу; госпіталізація з приводу гострої кишкової
інфекції з типовими клінічними проявами (діарейний синдром, лихоманка,
інтоксикація, блювання, абдомінальний біль); гострий перебіг захворювання на
момент госпіталізації; наявність клініко-лабораторної інформації, достатньої
для оцінки особливостей перебігу захворювання. Критерії виключення з
дослідження: відсутність лабораторного підтвердження сальмонельозу; змішані
кишкові інфекції (бактеріальні, вірусні або паразитарні), які могли суттєво
впливати на клінічний перебіг захворювання; хронічні захворювання шлунковокишкового тракту у фазі загострення або тяжкі супутні соматичні чи
неврологічні захворювання, що здатні змінювати клінічну картину захворювання;
неповні медичні дані, що унеможливлюють проведення коректного порівняльного
аналізу між віковими групами. Статистичну обробку результатів здійснювали за
допомогою пакету програм Statistica v.10.0 (StatSoft Inc., США) та Microsoft Excel
XP для Windows. Для порівняння середніх величин використовували t-критерій
Стьюдента (Pt), для аналізу відмінностей у частотах (%) – критерій кутового
перетворення Фішера (Pφ). Статистично значущими вважали результати при
рівні р < 0,05.
Результати. При аналізі етіологічної структури захворювання встановлено, що
S. typhimurium вірогідно частіше є причиною сальмонельозу у пацієнтів молодшої
вікової групи порівняно з дітьми старшого віку (52,2% проти 11,1%, рφ<0,05).
Найбільш поширеними симптомами сальмонельозу у дітей були лихоманка,
пронос, нудота, блювота та ознаки інтоксикаційного синдрому, зокрема,
загальна слабкість, зниження апетиту, адинамія, а також біль у животі, що
поєднувалися з регідратацією різного ступеня. Водночас виразне блювання та
виразний абдомінальний біль вірогідно частіше спостерігали у пацієнтів із
проявами кишкової інфекції, віком старше 3-х років (87,0% проти 34,8% (рφ<0,05)
та 29,6% проти 17,0 % (рφ<0,05). Повторне блювання тривалістю більше однієї
доби реєстрували вірогідно частіше у пацієнтів молодшого віку (8,1% пацієнтів,
проти 3,7%, рφ<0,05), водночас середня тривалість абдомінального болю, діареї
та лихоманки в стаціонарних умовах була однаковою в обох групах. Лабораторні
особливості у дітей старшої групи характеризувалися омолодженням
нейтрофільних гранулоцитів при схильності до лейкоцитозу та тромбоцитозу у
дітей раннього віку.
Висновки: 1. У сучасних умовах 70% випадків захворювання на сальмонельоз у
госпіталізованих дітей спричинені S. enteritidis. У пацієнтів молодшої вікової
групи вірогідно частіше збудником сальмонельозу була S. typhimurium порівняно з
дітьми старшого віку. 2. Повторне блювання та виразний біль у животі в перші дні захворювання на кишкову інфекцію пацієнта віком старше 3-х років підвищує
вірогідність наявності в нього сальмонельозу порівняно з молодшою віковою
групою. 3. Хворі на сальмонельоз діти віком старше 3-х років достовірно частіше
були госпіталізовані в перші 3 доби захворювання у тяжкому стані порівняно з
пацієнтами молодшого віку. 4. Блювання у стаціонарі понад 1 добу реєстрували
вірогідно частіше у пацієнтів молодшого віку, що потребувало застосування
протиблювотних препаратів для забезпечення можливості проведення
пероральної регідратаційної терапії. 5. Гематологічні показники хворих на
сальмонельоз пацієнтів віком старше 3-х років характеризувались вірогідно
вищим відносним вмістом у сироватці крові паличкоядерних гранулоцитів
порівняно з дітьми молодшого віку, в яких встановлена схильність до лейкоцитозу
та тромбоцитозу.

КЛІНІКО-МЕТАБОЛІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА З УРАХУВАННЯМ НАЯВНОСТІ ОЖИРІННЯ

І.В. Мірінюк — 2025-12-27

Поєднання ожиріння, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу та
хронічної хвороби нирок формує кардіо-ренально-метаболічний континуум, який
значною мірою визначає перебіг гострого інфаркту міокарда, темпи відновлення
функції серця та довгостроковий прогноз. Саме тому вивчення цієї групи
пацієнтів у межах національних вибірок має важливе практичне значення для
удосконалення підходів до профілактики та лікування серцево-судинних
захворювань.
Мета дослідження – визначити особливості клініко-метаболічного профілю
пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ГІМ) з урахуванням наявності
ожиріння як ключового коморбідного чинника.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на базі відділення лікування
гострого коронарного синдрому та інфаркту міокарда ДНП «Інститут серця
МОЗ України». У дослідження включено 102 пацієнти з підтвердженим діагнозом
ГІМ відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів (ESC,
2023): 81 чоловік (79,4%) та 21 жінка (20,6%); середній вік – 61,7 ± 10,4 року.
Критеріями включення були: підтверджений діагноз ГІМ (STEMI або NSTEMI),
вік 40-86 років, відсутність тяжких супутніх або онкологічних захворювань.
Критеріями виключення були: серцева недостатність III–IV ФК за NYHA,
швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <30 мл/хв/1,73 м², активні інфекційні,
запальні або системні захворювання, злоякісні новоутворення, неможливість
повного обстеження або відмова від участі у дослідженні. Усі пацієнти
отримували стандартну медикаментозну терапію згідно з рекомендаціями
Європейського товариства кардіологів (ESC) (2023). Проводили
антропометричні вимірювання та розрахунок індексу маси тіла (ІМТ). За ІМТ
хворих поділили на групи з різними ступенями ожиріння (ІМТ ≥30 кг/м²; n=71) та
без ожиріння (ІМТ <30 кг/м²; n=31). Біохімічне обстеження включало визначення
рівнів глюкози, HbA1c, загального холестерину, ЛПНЩ, ЛПВЩ, тригліцеридів,
NT-proBNP, креатиніну та сечовини з використанням автоматизованих
аналізаторів BioSystems A25 і Cobas e411; показник ШКФ розраховували за
формулою CKD-EPI. Інструментальне обстеження включало ЕКГ у 12-ти
відведеннях та ехокардіографію з оцінкою фракції викиду лівого шлуночка (ФВ
ЛШ), діастолічної функції, локальних порушень скоротливості, систолічного
тиску в легеневій артерії. Товщину епікардіальної жирової клітковини
вимірювали в парастернальній позиції по вільній стінці правого шлуночка в кінці
систоли з обчисленням середнього значення за трьома вимірюваннями.
Статистичний аналіз виконували з використанням пакета Statistica 13.0.
Кількісні показники подано як середнє ± стандартне відхилення. Нормальність
розподілу перевіряли тестом Шапіро–Уїлка. Для порівняння груп застосовували tкритерій Стьюдента або тест Манна–Уїтні. Категоріальні змінні аналізували
за χ²-критерієм. Кореляційний аналіз здійснювали за коефіцієнтом Пірсона або
Спірмена залежно від характеру розподілу. Рівень статистичної значущості
приймали p<0,05. Дослідження проведене з дотриманням принципів Гельсінської
декларації. Отримано схвалення Комісії з питань біоетики Буковинського
державного медичного університету (Протокол № 2 від 20.10.2022 р.). Усі
пацієнти підписали добровільну інформовану згоду. Персональні дані були
знеособлені та не були використані в публікаціях.
Результати. У когорті обстежених пацієнтів переважали особи середнього
(36,3 %) та похилого віку (51,0 %). У більшості з них виявлено ожиріння І ступеня
(52,9 %), рідше – ІІ (11,8 %) та ІІІ (4,9 %). Артеріальна гіпертензія траплялась у
94,1 % випадків, хронічна хвороба нирок - у 79,4 %, активне тютюнопаління – у
20,6 %. Порушення вуглеводного обміну зафіксовано у 37,3 % пацієнтів, зокрема
цукровий діабет 2 типу – у 26,5 %, а середня глікемія при надходженні становила 7,9±3,2 ммоль/л. Ліпідний спектр характеризувався атерогенними змінами:
загальний холестерин – 5,81±1,24 ммоль/л, ліпопротеїди низької щільності –
3,52±0,96, ліпопротеїди високої щільності – 1,14±0,31, тригліцериди – 1,92±0,74
ммоль/л. Середня товщина епікардіальної жирової клітковини становила
10,2±3,5 мм та зростала пропорційно ступеню ожиріння. ФВ ЛШ дорівнювала
49,3±8,0 %, причому у 52,9 % хворих виявлено її зниження (<50 %). Рівень NTproBNP становив 456,7±336,8 пг/мл, що відображало значну активацію
нейрогуморальних механізмів.
Висновок. Пацієнти з ГІМ характеризуються високою частотою ожиріння,
поєднанням артеріальної гіпертензії, дисліпідемії та гіперглікемії, а також
ознаками раннього ремоделювання міокарда. Отримані дані формують
узагальнений кардіометаболічний портрет сучасного хворого на гострий
інфаркт міокарда.

СПІВВІДНОШЕННЯ СИНТЕЗУ ІНДУЦИБЕЛЬНОЇ NO-СИНТАЗИ РЕСПІРАТОРНОГО ВІДДІЛУ ЛЕГЕНЬ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СИРОВАТКИ КРОВІ ЩУРІВ ПРИ ЙОДНІЙ ДЕПРИВАЦІЇ, ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ТА ЇХ ПОЄДНАННІ

С.О. Петруняк — 2025-12-27

Сучасні наукові дослідження акцентують увагу на виявленні субклінічних
порушень метаболізму та механізмів їх регуляції, як початкових ланок багатьох
системних захворювань. На увагу такого напрямку заслуговує дихальна система,
особливо після пандемії COVID-19. Численні наукові публікації стверджують про
ускладнений перебіг захворювання на тлі цукрового діабету, зростання патології
щитоподібної залози у постковідний період. Зважаючи на поширеність
ендокринних захворювань і доклінічних порушень тиреоїдного і вуглеводного
гомеостазу, представляє інтерес дослідження впливу аліментарно-залежних
ендокринних порушень на перебіг біохімічних процесів у респіраторному відділі
легень. Зміни метаболічних процесів із великою ймовірністю супроводжуються
активацією нітрозо-оксидативних процесів, порушенням прооксидантно-
/антиоксидантного балансу.
Мета – дослідити інтенсивність синтезу індуцибельної NO-синтази у
респіраторному відділі легень та антиоксидантного потенціалу сироватки крові
щурів, яким моделювали йодний дефіцит, інсулінорезистентність та їх
поєднання.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на статевозрілих нелінійних білих
щурах-самцях масою 150-180 г. Тварин рандомно розподілили на чотири групи та
вигодовували впродовж 90 днів стандарним харчовим раціоном (n=15, 1-ша група,
контрольна), раціоном із низьким вмістом йоду (n=15, 2-га дослідна група),
стандартним харчовим раціоном, замінивши питну воду 20 % розчином фруктози
(n=15, 3-тя дослідна група), раціоном харчування із низьким вмістом йоду у
поєднанні з розчином фруктози замість питної води (n=15, 4-та дослідна група).
Тварин виводили з експерименту під тіопентал-натрієвим знеболенням. Забір
тканин, аналіз біохімічних показників крові та респіраторного відділу легень
проведено з урахуванням загальноприйнятих та спеціальних методів дослідження
в акредитованих лабораторіях Івано-Франківського національного медичного
університету. Дослідження виконано із дотриманням положень Конвенції Ради
Європи про охорону хребетних тварин, яких використовують в експериментах та
інших наукових цілях (1986), Директив ЄЕС № 609 (1986), Наказу МОЗ України №
281 від 01.11.2000 р. «Про міри по подальшому вдосконаленню організаційних норм
роботи з використанням експериментальних тварин» і Закону України № 3447-
IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» (2006). Отримано
позитивний висновок Комісії з етики Івано-Франківського національного
медичного університету (Протокол № 109/19 від 29.05.2019 р.). Статистичні
величини визначено з урахуванням середньої арифметичної вибірки (M),
стандартної похибки (m) з використанням критеріїв Шапіро-Вілка та
Колмогорова-Смірнова. Біохімічні показники у вибірках із нормальним розподілом
оцінювали з використанням критерію t Стьюдента. Результат р<0,05 визначали
як достовірний.
Результати. У результаті проведення дослідження встановили суттєве
зростання синтезу нітрит-іона у сироватці крові за умов йодної депривації – на
80,5 % (р<0,02), інсулінорезистентності – у 2,3 раза (р<0,01) та їх поднання – у
2,1 раза (р<0,02) щодо контролю. Надмірний синтез оксиду азоту може бути
зумовлений експресією індуцибельної NO-синтази (iNOS). Зокрема, у сироватці
крові активність ферменту збільшувалась у два – три рази (р<0,02) щодо значень
у інтактних тварин. Привертає увагу збільшення активності iNOS у
респіраторному відділі легень за досліджуваних умов. Встановлено, що
перебування тварин на дієті з низьким вмістом йоду зумовило збільшення
активності ферменту на 33,5 % (р<0,02), за умов високовуглеводного
вигодовування – на 17,6 % (р<0,02), а на тлі комбінованої ендокринної патології – на 23,5 % (р<0,05) щодо значень аналогічного показника у інтактних тварин.
Такі зміни відображають розвиток запального процесу, що є фактором ризику
суттєвого зниження споживання кисню та тригером гіпометаболічної реакції на
харчові раціони. Важливо, що такі зміни в системі оксиду азоту спостерігали на
тлі дисбалансу антиоксидантних ферментів: збільшення активності каталази (у
2,5 – 3,1 раза, р<0,02) незалежно від дієти, пригнічення ферментів глутатіонової
системи (зниження на 21,3 – 33,0 %, р<0,01), особливо за умов надмірного
споживання вуглеводів та при поєднанні з йодною депривацією.
Висновки. Дієт-індуковані йододефіцит та інсулінорезистентність
супроводжуються надмірним синтезом оксиду азоту шляхом активації iNOS, у
тому числі – у респіраторному відділі легень. Такі порушення метаболізму оксиду
азоту зумовлюють пригнічення антиоксидантного потенціалу сироватки крові.
Виявлені зміни можуть характеризувати розвиток нітрозо-оксидативного
стресу, запалення та ендотеліальної дисфункції, пригнічувати імунну відповідь
та є фактором ризику ушкодження дихальної системи, ймовірність якого
суттєво зростає на тлі коморбідної ендокринної патології.

ДИНАМІКА ЗМІНИ МАРКЕРІВ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ТА ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ФОРМУВАННЯ АРТЕРІОВЕНОЗНИХ АНАСТОМОЗІВ

В.А. Семченко — 2025-12-27

Розвиток неоінтимальної гіперплазії ділянки артеріовенозних анастомозів є
актуальною проблемою в галузі судинної хірургії. Ремоделювання судинної стінки
призводить до виникнення гемодинамічних порушень, що зменшує тривалість
використання постійного судинного доступу для проведення замісної ниркової
терапії та впливає на якість життя пацієнтів. Дослідження впливу
дезагрегантної терапії на ступінь ендотеліальної дисфункції та інтенсивність
оксидативного стресу дозволить оптимізувати тактику профілактики
оклюзійно-стенотичних уражень артеріовенозної фістули.
Мета – дослідити в динаміці зміни маркерів ендотеліальної дисфункції,
показників про-/антиоксидантної рівноваги після формування радіоцефалічної
артеріовенозної фістули за умов застосування дезагрегантної терапії в динаміці.
Матеріали і методи. За період дослідження під спостереженням перебували 150
пацієнтів на гемодіалізі, яким формували радіоцефалічну артеріовенозну фістулу
для постійного судинного доступу. Методом простої випадкової рандомізації
обстежених розділили на три групи. Пацієнтам 1-ї групи (контрольної, n = 68) у
післяопераційному періоді не застосовували дезагрегантну терапію. Пацієнтам
дослідних груп у післяопераційному періоді впродовж спостереження
застосовували антитромбоцитарну терапію: 2-ї (n = 37) – використовували
ацетилсаліцилову кислоту (АСК, «Аспірин кардіо», «Bayer Consumer Care AG»,
Німеччина, 100 мг щоденно, per os), 3-ї (n = 45) – інгібітор Р2Y12-рецепторів
тромбоцитів клопідогрель («Плавікс», «SANOFI», Франція, 75 мг щоденно, per
os). Усім обстеженим проводили периопераційну антибіотикопрофілактику з
метою запобігання розвитку інфекційних ускладнень («Цефазолін», «Arterium»,
Україна, 2 г, внутрішньовенно) згідно з Наказом МОЗ України від 17.05.2022 №
822 «Про затвердження Стандарту «Парентеральна периопераційна
антибіотикопрофілактика». Оперативне втручання проводили під місцевою
інфільтраційною анестезію 1 % розчином лідокаїну («Дарниця», Україна). Після
системної гепаринізації (5000 Од внутрішньовенно, «Гепарин-Фармекс»,
«Здоров'я», Україна) формували анастомоз за типом «кінець у бік» між a. radialis
та v. сephalica. Критеріями включення були: V стадія хронічної хвороби нирок,
діаметр внутрішнього просвіту променевої артерії понад 1,6 мм, індекс
резистентності артерії менше 0,7, діаметр головної вени більше 2,5 мм,
інформована згода пацієнта на участь у дослідженні. Критеріями виключення
були: відмова пацієнта від участі в дослідженні, наявність шлунково-кишкової
кровотечі в анамнезі, запальних захворювань травного тракту (виразковий коліт,
хвороба Крона), тяжкої печінкової недостатності. Нозологічні діагнози
виставляли згідно з рекомендаціями МКХ Х. Маркери ендотеліальної дисфункції,
продукти окисної модифікації білків і ліпопероксидації визначали у сироватці
крові до формування фістули та через 10 діб, 3 і 6 місяців після оперативного
втручання. Аналіз біохімічних показників крові проводили з урахуванням
загальноприйнятих і спеціальних методів дослідження. Визначення біохімічних
показників проводили в акредитованих лабораторіях Івано-Франківського
національного медичного університету. При виконанні дослідження керувалися
основними положеннями GCP (1996 р.), Конвенції Ради Європи про права людини
та біомедицину (1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації
про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участі людини
(1964-2008 рр.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. (зі змінами,
внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 523 від
12.07.2012 р.), що підтверджено рішенням комісії з питань етики ІваноФранківського національного медичного університету (протокол № 130/22 від
22.11.2022). Статистичний аналіз даних здійснювали з використанням
комп’ютерної програми Excel пакета Microsoft Office 365 ProPlus. Для кожної з
вибірок визначали нормальність розподілу досліджуваних показників, застосовуючи критерій Шапіро – Уїлка. Дані відповідали нормальному типу
розподілу, тому після перевірки на рівність генеральних дисперсій із
використанням критерію Левена, для оцінки вірогідності різниці результатів у
порівнюваних двох вибірках застосовували відповідний t-критерій Стьюдента.
Різницю при р<0,05 вважали статистично вірогідною.
Результати. Через 10 діб після формування судинного доступу встановлено
збільшення рівня ендотеліну-1 та нітрит-іона у сироватці крові пацієнтів без
антитромбоцитарної терапії у 3,20 і 3,15 раза (р<0,01), при застосуванні АСК
або клопідогрелю – у 2,89 і 2,65 раза (р<0,01) та у 2,66 і 2,37 раза (р<0,01)
відповідно порівняно зі значеннями аналогічних показників до оперативного
втручання. За досліджуваних умов спостерігали зростання метаболітів окисної
модифікації білків, дієнових кон’югатів і продуктів, що реагують на
тіобарбітурову кислоту на 76,60% – у 2,17 раза (р<0,05) на тлі пригнічення
активності супероксиддисмутази та глутатіонпероксидази на 22,22 і 74,51 %
(р<0,05) у пацієнтів контрольної групи та на 38,18 – 87,87 % (р<0,05) і 13,79 –
39,66 % (р<0,05) відповідно в обстежених, які отримували антитромбоцитарну
терапію щодо вихідних значень. Через 3 місяці виявлено зменшення рівня
ендотеліну-1 та нітрит-іона на 20,20 і 10,61 % (р<0,05) та 33,03 і 13,59 %
(р<0,05) у пацієнтів, які застосовували АСК та клопідогрель відповідно щодо
показників контрольної групи. Такі зміни встановили на тлі зменшення продуктів
білкової і ліпідної пероксидації у сироватці крові обстежених пацієнтів
контрольної групи – на 28,70 – 57,45 % (р<0,05), дослідних груп – на 10,37 – 34,09
% (р<0,05). Така ж тенденція встановлена через 6 місяців спостереження. Варто
вказати на більшу ефективність клопідогрелю, особливо щодо маркерів
ендотелальної дисфункції та антиоксидантного профілю з третього місяця
застосування препарату.
Висновки. 1. Застосування дезагрегантної терапії супроводжується зниженням
маркерів ендотеліальної дисфункції та оксидативного стресу, що потенційно
впливає на інтенсивність проліферативних процесів у ділянці артеріовенозних
анастомозів і збільшує тривалість належного функціонування постійного
судинного доступу. 2. Використання клопідогрелю є більш ефективним порівняно
з АСК для збереження ендотеліальної функції тапро-/антиоксидантної
рівноваги.

ТКАНИННОСПЕЦИФІЧНІ РЕГУЛЯТОРНІ ЕФЕКТИ ГЕНА FGB (rs1800790) ПРИ COVID-19

М.О. Соколенко — 2025-12-27

Мета дослідження – вивчити транскрипційний вплив поліморфного варіанта промоторної ділянки гена FGB rs1800790 за допомогою аналізу локусів кількісних
ознак експресії з метою з’ясування його потенційної регуляторної ролі у
патофізіології COVID-19.
Матеріал і методи. Генотипування локусу FGB (rs1800790) проведено у 72-х
пацієнтів із середньо-тяжким і тяжким перебігом COVID-19 та у 48 пацієнтів
із легким перебігом захворювання. Критерієм включення у дослідження був
підтверджений лабораторно (за допомогою полімеразної ланцюгової реакції)
діагноз: COVID-19. Лабораторне обстеження, лікування та встановлення
діагнозу COVID-19 з урахуванням тяжкості перебігу здійснювали відповідно до
діючого Протоколу "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної
хвороби (COVID-19)" (наказами МОЗ України від 02.04.2020 року №762 в редакції
від 20.09.2021 року №1979) зі змінами і доповненнями (наказ МОЗ України від
17.05.2023 № 913) та рекомендацій ВООЗ, CDC та світових стандартів із
діагностики, лікування та профілактики COVID-19. Геномну ДНК екстрагували
з лейкоцитів периферичної крові, а алельну дискримінацію цільового SNP
виконували методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (RT-PCR).
Тканиноспецифічні транскрипційні ефекти варіанта FGB rs1800790 надалі
оцінювали за допомогою аналізу eQTL на основі загальнодоступних даних бази
QTLbase. Дослідження виконували з дотриманням основних положень Закону
України № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ICH
GСР (1996-2016 рр.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про
етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини
(1964-2013 рр.), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від
04.04.1997 р.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. (зі змінами, внесеними
згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 523 від 12.07.2012 р.).
Отримано схвалення Комісії з питань біоетики Буковинського державного
медичного університету (протокол № 2 від 16.10.2025 р.). Письмова інформована
згода отримана від усіх учасників перед включенням до дослідження. Усі
статистичні аналізи проводили відповідно до сучасних стандартів біомедичних
досліджень із використанням програмного забезпечення Statistica 13.0 (StatSoft
Inc., США; ліцензія № JPZ804I382130ARCN10-J). Для оцінки відмінностей у
розподілі частоти генотипів використовували χ² (тест Пірсона). Значимість
відмінностей між незалежними вибірками з приблизно нормальним розподілом
оцінювали за допомогою t-тесту Стьюдента, тоді як для даних із ненормальним
розподілом застосовували U-тест Вілкоксона-Манна-Вітні. Статистичну
значущість приймали за значенням p < 0,05.
Результати. Картування виявило 25 eQTL, що демонструють цис-регуляторні
ефекти, тоді як транс-регуляторних асоціацій виявлено не було. Найбільш
статистично значущі транскрипційні ефекти варіанта FGB rs1800790 виявлені
на локусах, розташованих на хромосомі 4. Функціональний алель А
продемонстрував найсильнішу позитивну асоціацію з експресією гена FGG у
надниркових залозах, тоді як дещо нижчу, але все ще значно підвищену регуляцію
спостерігали в легеневій тканині. Навпаки, алель G пов'язаний із помірно
посиленою експресією в лімфоцитах. Крім того, алель A гена FGB rs1800790
продемонстрував позитивну регуляторну взаємодію з геном LRAT у тканині
вушка передсердя та iPSC.
Висновки. Виявлене підвищення експресії FGG та LRAT у легеневій і печінковій
тканинах, а також диференційовані патерни експресії у лімфоцитах і тканинах
шлунково-кишкового тракту засвідчують про багатогранну роль гена FGB у
регуляції коагуляції, запалення та ендотеліальної цілісності.

МОРФОМЕТРИЧНІ ТА ІМУНОГІСТОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЕЛЕЗІНКИ ЩУРІВ У ПІЗНІ ТЕРМІНИ СТРЕПТОЗОТОЦИН-ІНДУКОВАНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ЗА УМОВ КОРЕКЦІЇ ІНСУЛІНОМ ТА ДАПАГЛІФЛОЗИНОМ

О.Б. Ханенко — 2025-12-27

Діабет – це хронічне захворювання, яке суттєво впливає на роботу імунної
системи. Одним з органів, що зазнає змін під впливом цього захворювання, є
селезінка.
Мета дослідження – встановити особливості морфометричних та
імуногістохімічних показників структурних елементів селезінки у пізньому
періоді експериментального стрептозотоцинового цукрового діабету та в
умовах корекції його інсуліном і дапагліфлозином.
Матеріали і методи. Дослідження виконані на 27 щурах-самцях. До першої групи
(контрольної) віднесені щури без цукрового діабету. Індукцію цукрового діабету
(ЦД, друга група) здійснювали шляхом одноразового внутрішньоочеревинного
введення стрептозотоцину фірми «Sigma» (США) на 0,1 М цитратному буфері
(рН 4,5) із розрахунку 6 мг / 100 г маси тіла. Щури третьої групи з ЦД отримували
щоденні ін’єкції інсуліну-гларгіну (препарат «Соліква», «Санофі Авентіс»,
Німеччина) в дозі 0,5-1,0 ОД/кг маси тіла/добу підшкірно. Четверта група –
корекція ЦД інсуліном у поєднанні з дапагліфлозином (0,1 мг/кг маси тіла/добу).
Під час роботи з лабораторними тваринами дотримувались рекомендацій
Європейської комісії щодо проведення медико-біологічних досліджень із
використанням тварин. Роботу схвалено на засіданні комісії з біоетики ІваноФранківського національного медичного університету та надано експертний
висновок № 131/22 від 24.11.2022р. Евтаназію тварин здійснювали шляхом
декапітації під тіопенталовим наркозом. Зразки селезінки забирали на 42 та 56
доби експерименту. Для гістологічних досліджень селезінку щурів фіксували в 10%
нейтральному формаліні. Виготовляли зрізи товщиною 5-8 мкм, із наступним
забарвленням їх гематоксиліном і еозином. Гістологічні препарати вивчали під
світловим мікроскопом. Морфометрію виконували за допомогою програмного
забезпечення NIH USA “Image J”. Експресію CD3+
, CD20⁺, CD138⁺ маркерів
визначали шляхом імуногістохімічного дослідження тканинних зразків після
відповідної обробки. Для виконання статистичного аналізу використовували
пакет програмного забезпечення Python. Дані виражали у вигляді середніх значень
та стандартного відхилення. Рівень статистичної значущості приймали за
стандартом p<0,05, для порівняння двох груп використовували t-тест.
Результати. Проведене експериментальне дослідження у пізні терміни
цукрового діабету встановило значне зменшення діаметрів лімфатичних вузликів,
гермінативних центрів, просвіту центральної артерії, а також ширину
мантійної та маргінальної периартеріальної зон селезінки щурів. При корекції
інсуліном і, особливо, при його поєднанні з дапагліфлозином, ці зміни були менш
виражені, однак навіть при поєднанні препаратів показники відрізнялися від тих
же у контролі. Імуногістохімічний аналіз виявив характерний компартментний
розподіл CD3+ і CD20+ лімфоцитів у різних функціональних зонах селезінки.
CD3+ лімфоцити переважно локалізувалися в периартеріальних лімфоїдних
піхвах (ПАЛП), тоді як CD20+ В-лімфоцити демонстрували максимальну
експресію в первинних і вторинних вузликах. CD68+ макрофаги частіше
спостерігали в маргінальній зоні та ПАЛП. У пізні терміни цукрового діабету
відмічали дифузну інфільтрапцію білої пульпи CD68+ макрофагами з вираженою
проліферацією клітин у маргінальній зоні. CD138+ плазматичні клітини
формували масивні периваскулярні інфільтрати в червоній пульпі та частіше
спостерігалися в мантійній зоні та міжфолікулярному просторі білої пульпи.
Висновок. Стрептозотоцин-індукований цукровий діабет зменшує діаметр
лімфоїдних вузликів, гермінативних центрів і ширину функціональних зон
селезінки. Комбінована терапія інсуліном та дапагліфлозином нормалізує
експресію маркерів лімфоцитів, плазматичних клітин і макрофагів, що сприяє частковому відновленню її структури та покращенню імунного гомеостазу,
проте повного відновлення структурної організації селезінки не настає.

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СЕРЦЯ ЩУРІВ ПРИ СТРЕСАСОЦІЙОВАНИХ РОЗЛАДАХ

С.В. Чорній — 2025-12-27

Згідно з даними ВООЗ, понад 45% захворювань пов'язані зі стресом. Стресова
реакція відіграє вирішальну роль в адаптації організму до зовнішніх факторів,
однак тривалий або інтенсивний вплив призводить до дезадаптації та
пошкодження тканин, що сприяє розвитку різноманітних патологій.
Мета – вивчити морфологічний стан міокарда у самців та самок щурів зі стресасоційованими розладами, зосереджуючись на статево-специфічних
відмінностях.
Матеріали та методи. Робота виконана на 40 щурах лінії Вістар різної статі
масою 180-200 г, віком 4 місяці, розподілених на 4 групи у рівній кількості –
контроль самці (І), контроль самки (ІІ), САР, самці (ІІІ), САР, самки (IV).
Моделювання САР здійснювали шляхом тривалого стресу, відтвореного двічі з
проміжком 7 днів із таким алгоритмом дій: 1. Знерухомлення за допомогою
фіксування м’якими лямками спинкою донизу на дерев’яній дошці впродовж 2
годин; 2. Відразу після іммобілізації плавання у воді з температурою 37 °С і
висотою стовпа води 40 см тривалістю 20 хвилин; 3. 10-хвилинний відпочинок; 4.
Перебування під впливом запаху сечі хижака (для щурів – кота) протягом 20
хвилин; 5. Вплив парів ефіру до розміщення тварини в лежачому положенні на
боці. За 7 днів до моделювання САР з метою визначення стресостійкості
проведено дослідження поведінки щурів за допомогою тесту «відкрите поле». Для
дослідження забирали середню третину шлуночків серця, після фіксації та
стандартної проводки матеріал заливали у парафінові блоки. Мікротомні зрізи
товщиною 5 мкм забарвлювали гематоксилін-еозином. Мікроскопічне
дослідження препаратів здійснювали з використанням світлового мікроскопу
«Nicon Eclipse Ci» (Японія) із застосуванням об’єктивів х 4, 10, 20 та окуляра х
10. Фотографували препарати камерою Sigeta (Японія). Комісією з питань
біоетики Тернопільського національного медичного університету імені І. Я.
Горбачевського МОЗ України (протокол № 80 від 10 січня 2025 р.) порушень
етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено. Дослідження
виконували у межах НДР кафедри патологічної фізіології Тернопільського
національного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського «Дослідження
патогенетичних закономірностей розвитку посттравматичних і запальнодегенеративних ушкоджень органів і систем та їх корекція» (шифр
держреєстрації 0124U000154).
Результати. У щурів зі стрес-асоційованими розладами спостерігали набряк
міокарда, повнокрів'я судин та поодиноку лімфогістіоцитарну інфільтрацію.
Деякі препарати показали розволокнення волокон, руйнування кардіоміоцитів та
застій крові з утворенням сладжу. Змінені тинкторіальні властивості
засвідчували про дегенеративні зміни. Усі ураження були більш суттєвими у
самок, зокрема, значний набряк строми та гемодинамічні порушення.
Висновок. Стрес-асоційовані морфологічні зміни в міокарді щурів полягають у
деструкції та набряку кардіоміоцитів і міжклітинної строми, помірно
вираженій лімфогістіоцитарній інфільтрації, гемодинамічних розладах,
порушенні мікроциркуляції. Більш суттєві морфологічні зміни виявлено у міокарді
самок.

ЕКОЛОГІЧНО ЗАЛЕЖНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Ю.Г. Масікевич — 2025-12-27

Мета дослідження – на основі огляду вітчизняної та зарубіжної літератури,
дослідницьких звітів та даних офіційних державних служб за останні два
десятиліття проаналізувати взаємозв’язок між забрудненням навколишнього
середовища урбанізованих територій і наслідками для здоров’я людини та
узагальнити дані.
Висновки. 1. Забруднене навколишнє середовище є ключовим фактором
виникнення різних захворювань, що загрожують громадському здоров'ю.
Зменшення забруднення, покращення якості води та захист екосистем є
важливими для мінімізації негативного впливу на здоров'я. 2. Вирішення проблеми
можливе шляхом посилення міжсекторальної співпраці та зміцнення екологічної
політики для створення середовища, здатного підтримувати громадське
здоров'я.

ПЕРЕДЧАСНІ ПОЛОГИ: ФАКТОРИ РИЗИКУ, ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА ПРОФІЛАКТИЧНІ ІНТЕРВЕНЦІЇ (Огляд літератури)

Л.М. Юр’єва — 2025-12-27

Передчасні пологи залишаються актуальною медичною і соціальною проблемою у
всьому світі з огляду на стабільно високу їх частоту, негативні наслідки для
недоношеного новонародженого і значні проблеми з його здоров’ям у
майбутньому.
Мета - узагальнити сучасні наукові дані щодо факторів ризику, основних ланок
патогенезу передчасних пологів і рекомендованих методів їх профілактики.
Висновки. Здійснений аналіз опублікованих результатів наукових досліджень
засвідчив мультифакторну природу передчасних пологів. Рання активація
фетальної гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової вісі плода, порушення взаємодії
між децидуальною та плодовими оболонками, спричинені інфекцією і запаленням,
надмірне перерозтягнення матки є основними ланками патогенезу передчасної
пологової діяльності. Визначення факторів ризику, призначення мікронізованого
прогестерону та застосування серкляжу шийки матки є пріоритетними та
високоефективними заходами профілактики передчасних пологів.

ЕНДОСКОПІЯ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ ІНФІКУВАННЯ ВІРУСНИМ ГЕПАТИТОМ С

В.Д. Сорохан — 2025-12-27

Гепатит С – вірусний антропоноз, що характеризується ураженням печінки.
Вірус гепатиту С – це РНК-вмісний вірус. Хвороба може передаватися під час
великих хірургічних втручань. Проте також наявні дані щодо ризику передачі
вірусного гепатиту С при менш інвазивних процедурах. Описано саме випадок
ймовірного інфікування вірусним гепатитом С під час ендоскопії.
Висновок. Наведене спостереження вкотре підтвердило, що ендоскопія є
потенційним ризик-фактором можливого інфікування вірусним гепатитом С.

ФІБРИЛЯЦІЯ ПЕРЕДСЕРДЬ У СПОРТСМЕНА: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК

О.Я. Хребтій — 2025-12-27

Фібриляція передсердь (ФП) все частіше реєструється у спортсменів, особливо
тих, хто займається видами спорту на витривалість. Часто вона перебігає без
структурних змін серця та без відхилень у рутинних методах обстеження, що
ускладнює ранню діагностику.
Мета роботи – проаналізувати клінічний випадок пароксизмальної ФП у
молодого марафонця без органічної патології серця та визначити особливості її
ранньої діагностики за допомогою електрофізіологічного дослідження.
Результати. За результатами електрофізіологічне дослідження індуковано
пароксизм ФП та виявлено тригерну активність у лівій верхній легеневій вені.
Виконана радіочастотна ізоляція легеневих вен забезпечила стабільне
відновлення синусового ритму та відсутність рецидивів у динаміці.
Висновки. Представлений випадок підтверджує важливість застосування
електрофізіологічного дослідження для верифікації пароксизмальної ФП у
спортсменів за відсутності структурних змін серця та ефективність
катетерної абляції у відновленні ритму.

ПРОБЛЕМИ, З ЯКИМИ СТИКАЮТЬСЯ ЛІКАРІ-ІНТЕРНИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Б.І. Шумко — 2025-12-27

Згідно вимог сьогодення, сучасна система післядипломної медичної освіти
повинна бути визнана світовим співтовариством, оскільки Україна
утверджується як незалежна та рівноправна держава. Зважаючи на це,
підготовка спеціалістів на післядипломному етапі повинна бути максимально
сконцентрована на використанні сучасних інформаційних та телекомунікаційних
технологій і адаптована до них.
Мета – проаналізувати проблеми, з якими стикаються лікарі-інтерни під час
навчання в інтернатурі з онкології.
Висновки. Використання навчальних відеофільмів, інтернет-ресурсів та бази
даних, комп’ютерного забезпечення, тренажерів, сучасних інформаційних
технологій, навчальних програм, мультимедійного забезпечення, фантомів,
підвищує мотивацію до навчання на післядипломному етапі та полегшує
отримання знань, які у подальшому будуть використані у лікарській практиці.
Водночас під час вивчення лікарями-інтернами предмету «Онкологія» виникали і
проблеми. Зокрема, профільні клініки і медичні центри в університеті відсутні;
обмежена кількість годин із суміжних дисциплін призводить до недостатньої
базової підготовки майбутніх лікарів; у зв’язку з умовами жорсткої конкуренції
молоді лікарі не мають достатньо можливостей брати активну участь у
процесі лікування онкологічних хворих та оперативних втручаннях. Ще однією
проблемою є брак сучасного діагностичного та медичного обладнання для
підготовки спеціалістів, що призводить до необхідності їх навчання поза
кафедрою, а в деяких випадках – навіть за кордоном.