Клінічна та експериментальна патологія

МУЛЬТИФРАКТАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛЯРИЗАЦІЙНИХ МАП ЕЛІПТИЧНОСТІ МІКРОСКОПІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ФАЦІЙ КРОВІ ТА ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ПАТОЛОГІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

О.В. Білоокий — 2024-08-27

Серед численних біомедичних діагностичних застосувань структури м’якої
речовини важливе місце посідає Мюллер-матрична поляриметрія оптичної
анізотропії біологічних тканин. Для реалізації поставлених діагностичних завдань
розроблено різноманітні системи Мюллер-матричної поляриметрії.
Мета дослідження – здійснити порівняльний аналіз ефективності методу
мультифрактальної обробки мап еліптичності поляризації цифрових
мікроскопічних зображень надмолекулярних білкових мереж полікристалічних
фацій крові з метою визначення нових об’єктивних критеріїв (маркерів) цифрової
лазерної гістологічної диференціальної діагностики патології щитовидної залози.
Матеріал і методи. Сформовано чотири групи спостереження: 1. Контрольна
група – здорові донори (51 особа). 2. Пацієнти з вузловим зобом (51 пацієнт).
3. Пацієнти з аутоімунним тиреоїдитом (51 пацієнт). 4. Пацієнти з папілярним
раком (51 пацієнт). Проведено порівняльний аналіз ефективності методів
мультифрактальноїобробкимапеліптичностіполяризаціїцифровихмікроскопічних
зображень надмолекулярних білкових мереж полікристалічних фацій крові.
Результати. Проведено комплексний статистичний і мультифрактальний
аналіз мап еліптичності поляризації дослідних зразків крові донорів та хворих
на вузловий зоб, аутоімунний тиреоїдит і папілярний рак. Визначено об’єктивні
статистичні і мультифрактальні маркери для диференціальної діагностики
патології щитовидної залози. Продемонстровано відмінний рівень (~96%-98%)
збалансованої точності методу мультифрактального аналізу поляризаційних мап
фацій крові для малоінвазивної диференціації патологічних станів.
Висновки. 1. Виявлено найбільш оптимальні статистичні маркери методу
картографування мап еліптичності поляризації цифрових мікроскопічних
зображень фацій крові і встановлено хорошу діагностичну спроможність методу
(~87.3 %-88.3 %) та задовільний рівень (~78.4 %-81.4 %) диференціації патології
щитовидної залози. 2. Виявлено найбільш оптимальні мультифрактальні маркери
методу картографування мап еліптичності поляризації цифрових мікроскопічних
зображень фацій крові і установлено відмінний рівень (~96 %-98 %) збалансованої
точності диференціальної діагностики патологій щитовидної залози.

КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУХОВОГО ДЕФІЦИТУ ТА КОГНІТИВНИХ ПОРУШЕНЬ У ПОСТІНСУЛЬТНИХ ПАЦІЄНТІВ

Н.В. Васильєва — 2024-08-27

У статті розглядаються питання особливостей рухових та когнітивних порушень
у пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, що значною мірою впливає на процеси
реабілітації.
Мета дослідження – визначити клінічні особливості рухового дефіциту та
когнітивних порушень у пацієнтів, які перенесли інсульт.
Матеріал і методи. Обстеження 39 пацієнтів, які перенесли гостре порушення
мозкового кровообігу (ГПМК) і знаходилися на етапі пізнього відновного періоду,
включало: клініко-неврологічні, психодіагностичні методи із застосуванням шкали
інсульту Національного інституту здоров’я (NIHSS), тесту оцінки діяльності рук
(ARAT), модифікованої шкали спастичності Ashworth (MAS), Монреальської шкали
оцінки когнітивних функцій (МоСА), госпітальноїшкали тривоги та депресії (HADS).
Результати. У всіх обстежених пацієнтів діагностовано рухові розлади зі
спастичним синдромом різного ступеня тяжкості. Виражені та середнього
ступеня функціональні обмеження рухливості верхніх кінцівок, які виявили у 76,92 %
хворих 1-ї групи, через 12 місяців після ГПМК залишилися у 56,41 % хворих 2-ї групи.
Порушення м’язового тонусу в уражених кінцівках змінювалися від підвищення
помірного ступеня до підвищення легкого ступеня у 74,36 % пацієнтів. Через
12 місяців після перенесеного ГПМК спостерігалося наростання когнітивних
дисфункцій та симптомів тривожно-депресивних розладів. Вищий ступінь порушень
рухових функцій корелював із виразністю тривожно-депресивних розладів.
Висновки.Серед пацієнтів,якіперенесли ГПМК,ізчасом збільшується кількість хворих
із руховим дефіцитом легкого і середнього ступенів тяжкості зі зменшенням кількості
пацієнтів із середньо-тяжким та тяжким ступенем тяжкості рухових розладів, що
корелює з виразністю тривоги та депресії, а також і з конітивними дисфункціями.

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ НАДЗОРОВОГО ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ НА РАННІХ СТАДІЯХ РОЗВИТКУ ДІАБЕТУ

К.В. Власова — 2024-08-27

Мета роботи – з’ясувати структурну організацію надзорового ядра гіпоталамуса
щурів при стрептозотоцин-індукованому цукровому діабеті.
Матеріали та методи. До експерименту залучено статевозрілих щурів, яким
моделювали стрептозотоциновий цукровий діабет. Визначали кількісні параметри
цитомієлоархітектоніки, гістологічні та ультрамікроскопічні зміни надзорового
ядра переднього гіпоталамуса щурів на 14-ту добу розвитку експериментального
цукрового діабету.
Результати. Через 14 днів від початку експерименту гістоструктура надзорових
ядер (НЯ) гіпоталамуса залишається практично незмінною та тотожною
інтактним тваринам. Однак у світлих нейронах НЯ гіпоталамуса відзначено
подекуди явища центрального хроматолізу. Перикаріони темних нейронів
щільно заповнені речовиною Ніссля. Ультраструктурною особливістю темних
нейросекреторних клітин є наявність у периферійній зоні їх цитоплазми значно
розвиненої гранулярної ендоплазматичної сітки, що представлена плоскими
витягнутими цистернами, на поверхні яких розташовується велика кількість
рибосом. Крім того, у гіалоплазмі поміж цистернами містяться вільні рибосоми
і полісоми. Подібну картину відмічали і у світлих нейронах. Також виявлено
збільшення об’ємної щільності нейросекреторних гранул порівняно з показниками
інтактних твариндо 2,36 ± 0,12 % (p≤ 0,01).У нейропіліНЯ гіпоталамуса більшість
аксонів заповнені нейросекреторними гранулами помірної електронної щільності.
При цьому поряд із аксонами, розширеними та заповненими нейросекреторними
гранулами, спостерігали аксони нейросекреторних клітин звичайної будови.
Висновки.1.Унормінадзоровеядропередньогогіпоталамусаміститьсвітліітемні
нейросекреторні клітини з добре розвиненим білоксинтезувальним апаратом. 2. На
14-ту добу розвитку стрептозотоцин-індукованого цукрового діабету виявлені
ультраструктурні зміни нейрогліокапілярних комплексів досліджуваних ядер
гіпоталамуса, що вказують на активацію синтезу і транспорту нейросекрету
в нейрогіпофіз, а також збільшення об’ємної щільності нейросекреторних гранул
щодо показника інтактних тварин до 2,36 ± 0,12 % (p ≤ 0,01).

ЗАКОНОМІРНОСТІ МІНЛИВОСТІ ЦЕФАЛОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ЧЕРЕПА ПЛОДІВ ЛЮДИНИ

Р.Р. Дмитренко — 2024-08-27

Мета дослідження – з’ясувати закономірності вікової динаміки цефалометричних
параметрів та критичні періоди розвитку черепа плодів людини.
Матеріал і методи. Досліджено 60 препаратів черепів та 63 комп’ютерні
томограми голів плодів людини віком від 4 до 10 місяців внутрішньоутробного
розвитку. Застосовано комплекс методів морфологічного дослідження, який
містив антропометрію, морфометрію, тривимірне реконструювання та
статистичний аналіз. Вимірювали лінійні та кутові параметри черепа, визначали
їх співвідношення, які характеризують конституційні та цефалометричні
параметри індивідуума (черепний, лицевий індекси).
Результати. Аналіз абсолютних цефалометричних параметрів (поздовжні,
поперечні діаметри, окружність черепа, висотні розміри) продемонстрував
переважання логарифмічної динаміки їх змін у плодів людини, що пояснюється
прискореним їх ростом на 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку та
уповільненням упродовж 7-го місяця з подальшим прискоренням на 8-му місяці
пренатального розвитку. Пряма лінія тренду характерна для висоти V-S (відстань
від турецького сідла до найвищої точки черепа), що пояснюється прискореним
ростом передньої і задньої черепних ямок, тоді як клиноподібна кістка та ділянка
вінцевого тім’ячка розвиваються узгоджено за напрямком і темпом. Лінійний
характер росту характерний для великого отвору, твердого піднебіння, довжини
очної ямки, тіла та гілки нижньої щелепи, а також для відносних цефалометричних
параметрів, які демонструють великий діапазон морфометричної мінливості.
Аналіз діаграми розсіювання за методом відстаней зважених найменших
квадратів показав зменшення величини кута переднього відділу основи черепа до
5-го місяця внутрішньоутробного розвитку з подальшим зростання на 7-8-му
місяцях. Багатофакторний регресійний аналіз взаємовідношення віку плодів,
черепного індексу і величини кута переднього відділу основи черепа показав
виражену анатомічну мінливість, яка залежала від краніотипу. До завершення
внутрішньоутробного розвитку кут N-S-Ba зростає, але на початку плодового
періоду онтогенезу він зменшується. Найменші значення він має у доліхокефалів
порівняно з іншими краніотипами. Найбільші величини цього кута – у мезокефалів
на початку плодового періоду, та у брахіокефалів і мезокефалів – наприкінці
внутрішньоутробного розвитку.
Висновки. 1. Критичними періодами розвитку черепа у плодовому періоді онтогенезу
людини є 4-5-й та 7-8-й місяці, під час яких спостерігаються нерівномірні зміни
абсолютних та відносних краніометричних параметрів. 2. Величина кута переднього
відділу основи черепа може бути діагностичним та прогностичним показником
у сукупності з черепним індексом, які характеризують краніотип індивідуума, під
час моніторингу нормального розвитку черепа та головного мозку плода.

КЛІНІКО-ПАРАКЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ КИШЕЧНИКА У ДІТЕЙ ГРУДНОГО ВІКУ

Т.А. Дроник — 2024-08-27

Мета дослідження – здійснити аналіз факторів ризику, клінічної характеристики
та результатів параклінічного обстеження порушень функціонального стану
кишечника у дітей грудного віку, які мали в анамнезі перенесену перинатальну
патологію.
Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження
60 дітей грудного віку в період катамнестичного спостереження. І групу
сформували з 36-ти дітей у віці 6-7 місяців із порушеннями функціонального стану
гастроінтестинального тракту, ІІ групу – з 25 здорових дітей тієї ж вікової
категорії. Функціональний стан кишечника оцінювали за вмістом рівнів альбуміну,
альфа-1-антитрипсину, еластази, PMN-еластази та фекального кальпротектину
у випорожненнях за допомогою ензим-зв’язаного імуносорбентного методу
(ELISA), реактиви фірми «Immundiagnostic AG» (Німеччина) на базі НімецькоУкраїнської лабораторії «БУКІНМЕД» (м.Чернівці, Україна).
Результати. Симптомами порушень функціонального стану кишечника в дітей
грудного віку є: неспокій та тривалий плач, погане смоктання, порушенння
апетиту, відмова від їжі, зригування, схильність до розріджених випорожнень
або закрепів, метеоризм та кишкові кольки, дефіцит маси тіла. У копрофільтраті
немовлят, які мали ознаки порушень функціонального стану кишечника, порівняно
з контрольною групою, від підвищення рівнів фекального кальпротектину,
альфа-1-антитрипсину, PMN-еластази та альбуміну, які є взаємозалежними
критеріями дисфункції травної системи. Показники можуть слугувати маркерами
харчової непереносимості та вказувати на присутність місцевого нейтрофільного
запалення внаслідок підвищеної проникності слизової оболонки кишечника та
порушення цілісності кишкового бар’єра.
Висновки.Порушенняфункціональногостанукишечника удітейгрудноговіку мають
мультифакторну етіологію, зумовлену поєднанням несприятливого впливу антета перинатальних чинників на організм плода, розвитком перинатальної патології
у новонароджених, а також наявністю захворювань неонатального періоду.

АНАЛІЗ ЦЕНТРІВ СКОСТЕНІННЯ ДІАФІЗА ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ У ПЛОДІВ 20-32 ТИЖНІВ ГЕСТАЦІЇ

О.А. Коваль — 2024-08-27

Мета дослідження – вивчити особливості скостеніння діафізів правої і лівої
променевих кісток у плодів 20-32 тижнів гестації.
Матеріал і методи. Проаналізовано комп’ютерні томограми 52 плодів людини
віком 20-32 тижні гестації для вивчення особливостей скостеніння променевих
кісток у плодів людини. Результати дослідження статистично проаналізовані
у програмі Excel. Для порівняння середніх використовували t-критерій Ст’юдента
для незалежних змінних та однофакторний дисперсійний аналіз.
Результати. У плодів людини у віковому діапазоні 20-32 тижні гестації середня
довжина осифікації правої променевої кістки збільшується з 19,63±0,19 мм до
40,87±0,09 мм, а лівої променевої кістки – з 20,43±0,18 мм до 41,62±0,28 мм відповідно
до квадратичного рівняння: y = 1,7152 х вік – 13,152 (R2 = 0,9825). Під час аналізу
проксимального поперечного діаметра діафіза променевої кістки встановлено
його збільшення згідно наступного квадратичного рівняння: y = 0,2354 x вік-1,6858
(R² = 0,9797).Поперечнийдіаметрсередньоїчастини діафіза променевоїкісткизростає
згідно з наступним квадратичного рівняння: y = 0,1388 x вік – 1,0613 (R² = 0,9832),
а зростання поперечного діаметра дистальної частини діафіза цієї кістки описується
таким квадратичним рівнянням: y = 0,1491 x вік – 1,1459 (R² = 0,9847).
Висновок. Отримані морфометричні дані про скостеніння діафізів променевих
кісток можна вважати за норму для плодів 20-32 тижнів гестації. Вони можуть
слугувати для оцінки віку плода і ультразвукової діагностики природжених
патологій верхньої кінцівки.

КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ ІНДЕКСУ МАСИ ТІЛА, ВІКУ, ІМУНО-БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ТИРЕОЇДНОЇ ПАНЕЛІ З МІКРОБІОТОЮ КИШКІВНИКА У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ ТА ДИСФУНКЦІЄЮ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Х.А. Москва — 2024-08-27

Мета дослідження – з’ясувати характер кореляційних звʼязків між кишковою
мікробіотою та віком, антропометричними показниками, імуно-біохімічними
показниками тиреоїдної панелі у пацієнтів із порушеннями вуглеводного обміну та
дисфункцією щитоподібної залози.
Матеріали та методи. У дослідження включено 89 пацієнтів із порушеннями
вуглеводного обміну (цукровий діабет типу 2, переддіабет, ожиріння) та
дисфункцією щитовидної залози (автоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз, хвороба
Грейвса). Визначено антропометричні показники росту та маси тіла; імунобіохімічні показники вуглеводного обміну та гормони щитоподібної залози. Для
аналізу складу кишкової мікробіоти проведено відбір зразків калу та розраховано
кількісний та якісний склад за допомогою принципу ПЛ-секвенування. Використано
статистичні методи порівняння та кореляції змінних.
Результати. Встановлено негативну кореляцію між індексом маси тіла та
Bifidobacterium spp. та Escherichia coli та позитивну кореляцію між індексом
маси тіла та деякими умовно-патогенними мікроорганізмами. Існує прямий
слабкий достовірний зв’язок із Shigella spp. та Staphylococcus aureus та зворотній
достовірний звʼязок з Helicobacter pylory. Бактерії типу Firmicutes обернено
корелюєть із рівнями Т3. Представники типу Bacteroidetes виявили пряму кореляцію
з вТ3 та титрами антитіл до тиреоглобуліну. Clostridium perfringens прямо
корелює з рівнями вТ3, вТ4, титрами антитіл до рецептора ТТГ, титрами антитіл
до тиреоглобуліну, а Fusobacterium nucleatum прямо корелює з титрами антитіл
до тиреопероксидази. Candida spp. виявила обернений кореляційний зв’язок із
титрами антитіл до тиреопероксидази, тоді як Candida krusei характеризується
прямим кореляційним зв’язком із титрами антитіл до рецептора титреотропного
гормону. Helicobacter pylory прямо корелює з титрами антитіл до рецептора
титреотропного гормону і титрами антитіл до тиреоглобуліну.
Висновки. 1.Між окремими представниками кишечної мікробіоти та індексом
маси тілаіснують прямі та зворотні кореляційні зв’язки. 2. Встановленікореляційні
зв’язки між окремими представниками мікробіому кишечника та рівнем гормонів
щитоподібної залози і тиреоїдних антитіл свідчать про здатність мікробіому
впливати на функціональний стан щитоподібної залози через посередництво
імунної системи.

ФАКТОРИ РИЗИКУ НИЗЬКОЇ ПЛАЦЕНТАЦІЇ

С.В. Печеряга — 2024-08-27

Мета дослідження – оцінити фактори ризику виникнення низької плацентації
в ранні терміни гестації.
Матеріали таметоди.Проведеноклініко-статистичнийаналіз 150індивідуальних
карт вагітної та породіллі у жінок із низьким розташуванням плаценти (основна
група) та 80 вагітних із нормальним розташуванням плаценти у дні та тілі матки
(контрольна група), які були під диспансерним наглядом у жіночій консультації.
Результати. Встановлено, що в основній групі переважали жінки віком понад
30 років (40,7 % випадків), порівняно з 25,0 % у вагітних контрольної групи (р<0,05).
Вік настання менархе після 14 років відзначається достовірно частіше у вагітних
із низькою плацентацією – у 22,7 %, порівняно з нормальним розміщенням плаценти
у 8,8 % випадків. Становлення менструального циклу до року в основній групі було
у 2,5 раза рідше, ніж у контрольній. У 58,7 % вагітних із низькою плацентацією було
2 і більше артифіційних абортів, у 46 % – самовільні викидні в анамнезі, у вагітних
із нормальною плацентацією ці показники відповідно становили 32,5 % і 18,8 %
вагітних (р<0,05). У 20,7 % випадків жінок основної групи пологи завершувалися
кесаревим розтином, а у контрольній групі – у 7,5 % випадків. У вагітних із низькою
плацентацією запальні захворювання додатків матки були у 26,0 %, ерозія шийки
матки – у 50,7 %, міома матки – у 10,7 %, ендометріоз – у 16,7 % (порівняно
з контрольною групою – у 17,5 %, 36,3 %, 3,8 % та у 6,3 % випадків відповідно,
(р<0,05)). Консервативна міомектомія була проведена у 30 % випадків основної
групи і 12,5 % жінок контрольної групи.
Висновки. Факторами ризику низької плацентації є вік жінки, старший за 30 років,
пізнє менархета пізнє становленняменструальноїфункції,наявністьгінекологічних
захворювань в анамнезі, високий паритет пологів, наявність самовільних викиднів
та артифіційних абортів в анамнезі, рубець на матці та ручна ревізія стінок
порожнини матки. Виявлення факторів ризику низької плацентації надасть змогу
знизити рівень перинатальних та акушерських ускладнень.

ОКИСНЮВАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ ПРОТЕЇНІВ ПРИ КОЛОРЕКТАЛЬНОМУ РАКУ ЗА ВПЛИВУ 5-ФТОРУРАЦИЛУ І МОЛЕКУЛЯРНОГО ВОДНЮ

О.О. Покотило — 2024-08-27

Мета роботи – дослідити вплив води, насиченої молекулярним воднем, та
5-фторурацилу на вміст карбонільних груп окисно модифікованих протеїнів
у сироватці крові білих щурів із колоректальним раком.
Матеріал та методи. Досліди проведено на 50 самцях білих щурів лінії Вістар.
Тваринам моделювали колоректальний рак (КРР) шляхом підшкірного введення
1,2-диметилгідразину (ДМГ) в дозі 7,2 мг/кг маси тіла 1 раз на тиждень впродовж
30 тижнів. 5-фторурацил вводили внутрішньоочеревинно 4 дні по 12 мг/кг і ще
4 дні через день по 6 мг/кг. Тварини споживали воду, збагачену молекулярним воднем
в концентрації 0,6 ppm ad libitum. Евтаназію щурів проводили під тіопенталовим
наркозом. Для дослідження використовували сироватку крові, в якій визначали
вміст карбонільних груп колориметричним методом. Статистичну обробку даних
виконували за допомогою пакета програмного забезпечення SPSS-22.
Результати. Встановлено, що моделювання колоректального раку призводило до
збільшення вмісту карбонільних груп у сироватці крові щурів в 1,77 раза порівняно
з інтактними тваринами. Вміст карбонільних груп у сироватці крові щурів із КРР,
яким застосовували хіміотерапію шляхом введення 5-фторурацилу, зростав в 1,93 раза
стосовно тварин інтактної групи та в 1,10 раза щодо тварин із КРР. Споживання
води, насиченої молекулярним воднем, протягом 30 днів після моделювання КРР та
введення 5-фторурацилу білим щурам призводило до зниження вмісту карбонільних
груп у сироватці крові в 1,18 раза порівняно з тваринами з КРР, яким вводили
5-фторурацил та які не споживали води, насиченої молекулярним воднем.
Висновок. Застосування насиченої молекулярним воднем води є ефективним
методом зменшення окисної модифікації білків у щурів із колоректальним раком за
умов хіміотерапії 5-фторурацилом.

ВІТАМІН D ТА ОКРЕМІ ПОКАЗНИКИ РОСТУ У ДІТЕЙ ІЗ РІЗНИМИ ФОРМАМИ НИЗЬКОРОСЛОСТІ

М.О. Ризничук — 2024-08-27

Мета дослідження – здійснити аналіз рівня 25(ОН)D у плазмі крові дітей із
різними формами низькорослості залежно від стану системи ГР/ ІПЧР-1.
Матеріали та методи. У відділі дитячої ендокринної патології ДУ «Інститут
ендокринологіїта обмінуречовин імені В. П. Комісаренка НАМН України» проведено
обстеження 129 дітей із низькорослістю. Враховані: стать та вік пацієнтів,
антропометричні дані, рівень віт.D у крові (виключені літні місяці набору хворих),
кістковий вік, рівень гормону росту (ГР) до та після стимуляційних тестів
(клонідин, інсулін), рівні інсуліноподібного чинника росту (ІПЧР-1). Результати
дослідження статистично проаналізовані у програмі Excel.
Результати. Усі групи досліджуваних мали затримку росту в межах від мінус
2,19±0,49 до мінус 2,83±0,12 SDS. У дітей із синдромом біологічно неактивного
ГР (СБНГР) та ідіопатичною низькорослістю (ІПН) відставання кісткового віку
було в межах 1,84 роки. У пацієнтів із затримкою внутрішньоутробного розвитку
(ЗВУР) кістковий вік практично відповідав паспортному, а діти із дефіцитом
гормону росту (ДГР) мали затримку кісткового віку на 2,44 роки. Базальний рівень
ГР був низьким у всіх пацієнтів, але найнижчий рівень відзначали у дітей із ДРГ,
а найвищий – у пацієнтів із СБНГР. Під час проведення стимуляційних тестів із
клофеліном та інсуліном отримано максимальний викид ГР у крові досліджуваних.
При цьому у дітей із ДРГ він був низьким, що вказувало на цю патологію, у всіх
інших групах рівень ГР зростав до нормальних цифр (більше 10 нг/мл).
Висновки. Базальний рівень ГР був найнижчим у дітей із ДРГ, а найвищим –
у пацієнтів із СБНГР. Найнижчий рівень ІПЧР-1 відзначено у дітей зі ЗВУР. У дітей
із СБНГР більша частина (60,87 %) мала недостатність віт. D. У пацієнтів зі ЗВУР
виявлено недостатність віт. D у 52,94 % та дефіцит віт. D у 47,06 %. Найбільша
група дітей з ІПН та ДГР мали дефіцит віт. D (48,57 % та 47,22 % відповідно).

МЕТАБОЛІЧНА АКТИВНІСТЬ МІКРОБІОТИ ТОВСТОГО КИШЕЧНИКА У ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ

О.В. Ткачук — 2024-08-27

Мета роботи – дослідити зміни метаболічної активності мікробіоти товстого
кишечника у щурів з експериментальним цукровим діабетом.
Матеріал і методи. Цукровий діабет (ЦД) моделювали однократним
внутрішньочеревним уведенням стрептозотоцину (Sigma, США, 60 мг / кг маси)
двомісячним щурам-самцям. Тривалість ЦД – чотири міс. Метаболіти мікробіоти
товстої кишки (оцтова, пропіонова, масляна, молочна, щавелево-оцтова,
ά-кетоглутарова, фенілпропіонова кислоти, n-крезол, скатол, індол) вивчали
методом газорідинної хроматографії. Біогенні аміни (метиламін, гістамін,
серотонін) досліджували методом високоефективної рідинної хроматографії.
Результати. Визначення метаболічних показників мікробіоценозу при ЦД виявило
достовірне (р≤0,05) зниження вмісту карбонових кислот: оцтової, пропіонової
масляної і молочної, що узгоджується зі зниженням кількості анаеробної кишкової
мікрофлори(лакто- та біфідобактерії,бактероїди). Встановлено достовірне(р≤0,05)
зниження рівнів ά-кетоглутарової і щавлево-оцтової кислот. Профіль ароматичних
сполук характеризувався достовірним зниженням вмісту n-крезолу, скатолу,
фенілпропіонової кислоти на тлі підвищення рівня індолу стосовно відповідних
показників у групі контролю. Крім того, у щурів із чотиримісячним ЦД визначено
збільшене виділення метиламіну на тлі зниженого вмісту гістаміну та серотоніну.
Висновки. За профілем метаболітів мікрофлори товстої кишки у щурів із ЦД наявний
дисбактеріозкишечника,якийхарактеризуєтьсязниженнямметаболічноїактивності
фізіологічно корисних анаеробних автохтонних облігатних біфідобактерій та
лактобактерій і накопиченням окремих токсичних продуктів обміну.

ЛАПАРОСКОПІЧНА ДІАГНОСТИКА ЕНДОМЕТРІОЗ-АСОЦІЙОВАНОГО БЕЗПЛІДДЯ

О.М. Юзько — 2024-08-27

Мета дослідження – узагальнити лапароскопічні прояви генітального та
екстрагенітального ендометріозу у жінок із непліддям із наступним визначенням
приналежності його до міжнародних класифікаторів патології для можливості
вибору повноцінних методів впливу на вогнище захворювання.
Матеріали та методи. Дослідження проводили у два етапи: детальний аналіз
наукових досліджень із питання класифікації ендометріозу R-AFS, Enzian, EFI
з узагальненням основних критеріїв пошуку при лапароскопії; дослідження на базі
медичного центру «Yuzko Medical Center» м. Чернівці, в якому взяло участь 42 жінки,
щозвернулисязприводубезпліддя.Упрактичнійчастиніроботивикористані клінічні,
параклінічні методи діагностики, лапароскопічна ревізія з наступним формуванням
діагнозів згідно з основними класифікаторами ендометріозу, визначенням індексу
фертильності та узагальненням форми ендометріозу як причини непліддя.
Результати. З метою повноцінної діагностики в конкретному випадку важливим
етапом є визначення глибини та стадії розвитку ендометріоїдного вогнища за
результатами лапароскопії згідно з класифікацією, запропонованою Американським
товариством фертильності (R-AFS classification), Enzian із наступним визначенням
індексу фертильності (EFI) з метою вибору індивідуальної тактики ведення кожної
пацієнтки.Умедичномуцентрі«Yuzko Medical Center»проведенодослідження,вякому
взяли участь 42 жінки різного віку, що скаржилися на безпліддя. Під час проведення
лапароскопічних операцій реалізовані різні методики видалення ендометріоїдних
вогнищ залежно від конкретного клінічного випадку, після чого визначено стадію
ендометріозу згідно з класифікацією Enzian, R-AFS та сформовано висновок про
пряму залежність ризику непліддя та глибини поширення ендометріозних вогнищ.
Висновок. Стадія та глибина ендометріозу відіграє визначальну роль у розвитку жіночого
безпліддя, тому потребує ретельної діагностики за сучасними класифікаторами
та реалізації конкретної лікувальної програми з метою розвитку природної
вагітності або успішного ембріотрансферу при екстракорпоральному заплідненні.

ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРІВ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ПЕРВИННОЇ ПЛАЦЕНТАРНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ЖІНОК ІЗ ЗАГРОЗОЮ АБОРТУ В ПЕРШОМУ ТРИМЕСТРІ ВАГІТНОСТІ

Л.М. Юр’єва — 2024-08-27

Мета роботи – оптимізувати прогнозування розвитку первинної плацентарної
дисфункції шляхом визначення факторів ризику її розвитку у жінок із загрозою
невиношування в ранні терміни вагітності.
Матеріали та методи. Проведено проспективний аналіз соматичного,
репродуктивного та акушерського анамнезу 40 вагітних із загрозливим абортом
у І триместрі вагітності і клінічними проявами плацентарної дисфункції (ПД) –
основна група, 60 вагітних із загрозливим абортом без ПД (група порівняння).
Контрольна група сформована з 50 жінок із фізіологічним перебігом І триместру
вагітності.
Результати. Серед обстежених із симптомами загрози переривання вагітності
в ранніх термінах гестації і ПД достовірно вищою, ніж у групі порівняння і у групі
контролю, була кількість жінок пограничного репродуктивного віку (≤18 років
і ≥40 років), із ожирінням (ІМТ > 30) та поєднанням декількох коморбідних
екстрагенітальних патологій. В анамнезі вагітних основної групи достовірно
частіше виявляли гінекологічні захворювання, ранні втрати вагітностей
(самовільні викидні і вагітності, що не розвиваються). У І триместрі вагітності
у жінок основної групи достовірно частіше діагностовано вагінальну кровотечу,
відшарування хоріону, ретрохоріальну гематому, низьке розташування хоріону.
У 7,5 % випадків у І триместрі гестації вагітні із загрозою аборту і ПД хворіли на
гостру респіраторно вірусну інфекцію.
Встановлена залежність між розвитком первинної ПД та частотою асоційованих
із плацентою гестаційних ускладнень, прееклампсією (20,0 %), передчасним
відшаруванням нормально розташованої плаценти (17,5 %), синдромом затримки
росту плода (10,0 %) і дистресу плода (27,5 %). Передчасними пологами
завершилась кожна третя вагітність (32,5 %). Відсоток розродження шляхом
кесаревого розтину в основній групі становив 62,5 %. Асоційовані із порушеною
функцією плаценти ускладнення вагітності і пологів обумовили високу частоту
народження немовлят у стані асфіксії помірного і тяжкого ступеня (15,0 %
і 5,0 % відповідно) та мертвонародження.
Висновки. Проведені дослідження підтвердили, що розвиток плацентарної
дисфункції із ранніх термінів гестації у жінок із загрозою аборту є причиною
ускладненого перебігу вагітності і пологів, які призводять до несприятливих
перинатальних наслідків. Факторами ризику розвитку плацентарної дисфункції
у вагітних із загрозливим абортом є пограничний репродуктивний вік матері,
ожиріння, поєднання декількох коморбідних екстрагенітальних патологій,
гінекологічні захворювання та ранні репродуктивні втрати в анамнезі. Також ризик
порушення плацентогенезу зростає при відшаруванні хоріону, ретрохоріальній
гематомі та гострій респіраторно вірусній інфекції в ранніх термінах вагітності.

МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАРАМЕТРІВ ШИЇ У ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ

І.О. Цуманець — 2024-08-27

Мета дослідження – встановити нормативні морфометричні параметри
окружності, передньо-заднього діаметра, висоти та ширини шиї впродовж
перинатального періоду онтогенезу з подальшою побудовою їх анатомічних моделей.
Матеріал і методи. Дослідження виконано на 63-х об’єктах плодів людини віком від
4 до 10 місяців та 7 новонароджених (зокрема, 5 ізольованих органокомплексів). Для
створення анатомічних моделей визначали загальновідомі розміри шиї у всіх вікових
групах за допомогою сантиметрової стрічки та штангель-циркуля. Окружність шиї
визначали на рівні під’язикової кістки. Передньо-задній діаметр шиї – відстань від тіла
під’язикової кісткидоVII остистоговідросткашийного хребця.Висотушиї вимірювали
від рівня верхньої до рівня нижньої меж шиї, ширину визначали у фронтальній площині
на рівні тіла під’язикової кістки між бічними краями шиї. Статистичний аналіз
одержаних даних проводили за допомогою ліцензованої програми RStudio.
Результати. Морфометричний аналіз середніх значень загальновідомих параметрів
шиї, а саме її окружності, передньо-заднього діаметра, висоти та ширини
в перинатальному періоді онтогенезу дає змогу стверджувати, що для них є
характерними несинхронність збільшення упродовж усього досліджуваного періоду
розвитку, періоди інтенсивного та відносного збільшення. Кореляційний аналіз
показав, що значення усіх парних коефіцієнтів кореляції є додатними і близькими до 1
(≥0,90), що засвідчує про тісний сильний позитивний кореляційний зв’язок між усіма
досліджуваними морфометричними параметрами шиї плодів і новонароджених.
Аналізуючи дані тесту Коновера-Імана щодо статистично значимих медіан
досліджуваних морфометричних параметрів шиї, можна зробити висновок, що
пари «9 міс – 10 міс» і «10 міс – Новонароджені» є невірогідними для всіх параметрів
шиї. Побудовані стандартні анатомічні моделі морфометричних параметрів шиї
слугуватимуть нормою для подальшого визначення певних морфологічних відхилень,
для встановлення варіантів будови та вад розвитку ділянки шиї.
Висновки. 1. Упродовж перинатального періоду розвитку загальновідомі параметри
шиї (окружність, передньо-задній діаметр, висота та ширина) збільшуються
асинхронно. 2. За даними середніх значень морфометричних параметрів
окружності та передньо-заднього діаметра шиї впродовж перинатального
періоду онтогенезу є характерним один період прискореного розвитку (з 7-го по
9-й місяці внутрішньоутробного розвитку для окружності шиї та з 6-го по 9-й
місяці – для передньо-заднього діаметра). Для параметрів висоти та ширини
шиї існують два періоди прискореного розвитку: з 5-го по 7-й місяці та з 8-го по
9-й місяці розвитку – для висоти шиї і з 4-го по 5-й місяці розвитку та з 7-го по
9-й місяці – для ширини шиї. У всі інші вікові періоди розвитку досліджувані
морфометричні параметри шиї збільшуються незначно. 3. На основі середніх
арифметичних даних окружності, передньо-заднього діаметра, висоти та ширини
шиї побудовані моделі прогнозування їх нормативних морфометричних параметрів
у плодів та новонароджених. Систематизовані дані про особливості просторовочасових перетворень морфометричних параметрів окружності, передньо-заднього
діаметра, висоти та ширини шиї з подальшою побудовою їх математичних моделей
сприятимуть індивідуалізації норми, удосконаленню методів ранньої діагностики
та розробці нових способів хірургічної корекції вроджених вад шиї.

МЕТАБОЛІЧНИЙ ПАТЕРН, РІВНІ ХОЛЕКАЛЬЦИФЕРОЛУ, ПАРАТГОРМОНУ ТА ІОНІЗОВАНОГО КАЛЬЦІЮ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ І ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК

Б.А. Литвин — 2024-08-27

Артеріальна гіпертензія (АГ), цукровий діабет поряд з іншими метаболічними
розладами є одними з провідних причин ураження нирок у світі.
Мета роботи – дослідити метаболічний патерн, рівні холекальциферолу,
паратгормону та іонізованого кальцію у хворих на есенційну артеріальну
гіпертензію (ЕАГ) і хронічну хворобу нирок (ХХН) з урахуванням статі.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 100 хворих на ЕАГ і 60 практично
здорових осіб групи контролю, які пройшли комплекс клінічно-лабораторних
обстежень. Метаболізм аналізували за ліпідним профілем (загальним холестеролом
(ЗХС), ліпопротеїнами високої і низької щільностей (ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ),
коефіцієнтом атерогенності (КА), триацилгліцеролами (ТГ)), вмістом у крові
глюкози, креатиніну, цистатину-С, білірубіну, холекациферолу, іонізованого
кальцію, паратгормону (ПТГ) та альбумінурією. Також визначали індекс маси тіла
(ІМТ), обвід талії (ОТ), стегон (ОС), їх співвідношення (ОТ/ОС).
Результати. Поява ХХН у хворих на ЕАГ супроводжується вищим рівнем
артеріального тиску (АТ) (систолічного АТ – на 5,98 % (р=0,012), діастолічного АТ –
на 5,57 % (р=0,007)), переважно у жінок – на 6,34 % (р=0,008) і 5,81 % (р=0,013)
відповідно; вищою концентрацією у крові білірубіну – на 27,79 % (р=0,007), креатиніну
та цистатину-С незалежно від статі (суттєвіше у чоловіків) – на 21,76-26,67 %
(р<0,001), глюкози (вірогідно у чоловіків) – на 33,49 % (р=0,035), за нижчого рівня
іонізованого Ca2+ (р=0,05), ХС ЛПВЩ – на 16,81 % (р=0,02), що зумовило збільшення коефіцієнту атерогенності (вірогідно у чоловіків) – 35,36 % (р=0,027); більшим
ІМТ – на 24,67 % (р=0,003) і ОТ – на 14,97 % (р=0,023) у чоловіків. Також при ХХН
у хворих на ЕАГ спостерігається масивніша альбумінурія загалом – на 32,45 %
(р=0,02), достовірно тільки у жінок – на 44,20 % (р=0,004). Зміни концентрації
сумарних метаболітів вітаміну D і паратгормону не асоціюють із ХХН у пацієнтів
із ЕАГ у нашому дослідженні.
Висновок. Проатерогенний патерн, гіперглікемія, надмірна маса тіла /чи ожиріння
(переважно у чоловіків), альбумінурія і гемодинамічні розлади (переважно у жінок)
формують загалом зміни метаболізму при ХХН у хворих на ЕАГ.

СУДОВО-МЕДИЧНЕ ФЕНОТИПУВАННЯ ДНК ДЛЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНЦІВ

Ю.Ю. Козар — 2024-08-27

Мета роботи – здійснити аналіз сучасних досягнень і можливостей судовомедичного фенотипування ДНК для визначення зовнішніх характеристик
особи, її біогеографічного походження та віку з метою сприяння кримінальним
розслідуванням.
Висновки. Судово-медичне фенотипування ДНК (FDP) включає передбачення
зовнішніх характеристик людини: її зовнішнього вигляду, біогеографічного
походження та віку на основі зразків ДНК із місця злочину з метою забезпечення
розслідування та успішного пошуку невідомих злочинців, яких неможливо
ідентифікувати за допомогою криміналістичного STR-профілювання.
Передбачення зовнішнього вигляду на основі ДНК вийшло за межі визначення
кольору очей, волосся та шкіри й охопило нові ознаки, такі як колір брів, веснянки,
структура волосся, випадіння волосся у чоловіків і висота зросту. Біогеографічний
висновок про походження на основі ДНК просунувся від континентального
походження до виявлення субконтинентального походження та розв’язання
моделей спільного походження у генетично змішаних індивідів. Оцінка віку за ДНК
тепер можлива не тільки через аналіз крові, а ще і за рахунок соматичних тканин,
таких як слина та кісткова тканина, а також нових маркерів та інструментів
для аналізу сім’яної рідини. Технологічний прогрес дав змогу використовувати
придатну для криміналістики технологію визначення ДНК зі значно збільшеною
мультиплексною здатністю для одночасного аналізу сотень предикторів ДНК за
допомогою цільового масивного паралельного секвенування (MPS). Криміналістично
підтверджені інструменти FDP (на основі MPS для прогнозування на основі ДНК
місця злочину використовують для встановлення: кількох ознак зовнішності;
мультирегіонального походження; кількох ознак зовнішності разом із
мультирегіональним походженням; віку за різними типами тканин. Незважаючи
на нещодавні досягнення, які, ймовірно, посилять роль FDP у розгляді кримінальних
справ у найближчому майбутньому, перенесення достовірного прогнозування
зовнішнього вигляду, походження та віку з ДНК місця злочину на рівень деталізації
та точності, якого можуть забажати криміналісти, потребує подальших
інтенсивних наукових досліджень разом із технічними розробками та судовомедичними перевірками.

ШИШКОПОДІБНА ЗАЛОЗА: ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС ТА СУЧАСНІ НАУКОВІ ФАКТИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

С.Б. Семененко — 2024-08-27

Мета дослідження – здійснити аналіз даних літератури стосовно історії становлення вчення про будову та функції шишкоподібної залози.

Висновки. 1. Аналіз еволюції поглядів на роль шишкоподібної залози в регуляції функцій організму демонструє, що залоза була постійним предметом наукових дискусій та філософських концепцій упродовждекількох століть. 2. Сучасні наукові досягнення з вивчення біологічних ефектів продуктів секреторної активності залози свідчать про полідромність їх впливів та не залишають сумнівів щодо значних перспектив у розкритті нових механізмів їх дії.

ОЦІНКА ГОТОВНОСТІ ДО ВИПИСКИ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ З КАРДІОЛОГІЧНОГО СТАЦІОНАРУ

Д.К. Григорець — 2024-08-27

Мета дослідження – оцінити готовність до виписки пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) із кардіологічного стаціонару медичними сестрами за допомогою форми Readiness For Hospital Discharge Scale – Nurse Form, та визначити показники самооцінки пацієнтів із СН за формою Readiness For Hospital Discharge Study – Adult Form, шкали RHDS. Матеріалиіметоди.Анкетування здійснювали50 пацієнтівіз СН ІІ-А таІІ-Бстадіями за класифікацієюВасиленко-Стражескоі ІІ-ІVфункціональнихкласів за NIHA, віком 30- 85 років та 10 медичних сестер ЗКВ №1 ОКНП «Чернівецький кардіологічний центр». Результати. До виписки були готові 72,0% пацієнтів. Низьку фізичну стабільність та емоційну готовність в день виписки мали 28,0% респондентів, а 68,0% характеризувались помірним рівнем. На час опитування 64,0% хворих показали низькі знання щодо догляду за собою вдома, а 46,0% – здатність долати труднощі. Існують відмінності між оцінками медичних сестер та оцінками особистого статусу пацієнтів на час виписки і якістю отриманих знань при виписці, пов’язаних із подоланням труднощів вдома. За оцінкою медсестер 81,5% пацієнтів мали помірний фізичний та емоційний рівень готовності до виписки. Більше третини (38,2%) пацієнтів мали низькі знання щодо прийому ліків та обмежень після повернення додому. Показники оцінки медсесестр помірно корелюють із самооцінкою готовності до виписки пацієнтів і є вагомішим прогностичним параметром ризику повторної госпіталізації, ніж самооцінка пацієнта. Висновки. Отримані результати вказують на задовільний рівень самооцінки готовності та помірний рівень з точки зору оцінки медсестрами до виписки пацієнтів із СН з кардіологічного стаціонару.

ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ЕКТОПІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ

С.М. Ясніковська — 2024-08-27

У статті представлено результати лікування ектопічної трубної вагітності (ЕВ). Встановлено, що повторновагітні з епізодами штучного, мимовільного переривання попередніх вагітностей, наявністю в анамнезі ектопічної вагітності, запальними захворюваннями верхнього відділу статевого тракту, безпліддям, діагностичнолікувальними інвазіями в порожнину матки з приводу доброякісних пухлин чи фонових процесів ендометрію, рецидивуючими інфекціями нижнього відділу статевого тракту та перенесеною лапаротомією/скопією з приводу хірургічної патології становлять високу групу ризику з розвитку ектопічної вагітності. У більшості з них (76,5 %) мала місце відсутність прегравідарної підготовки. Очікувальна тактика ведення мала місце у 14,7 % спостережень. Більшість епізодів ЕВ (67,7 %) завершено оперативним шляхом, з яких майже в половині випадків (43,5 %) вдалося провести органозберігаючі операції на трубі. Ефективність консервативної терапії ЕВ метотрексатом за нашими даними становить 50 %. Отримано позитивний досвід використання метотрексату з інтерпретацією певних симптомів, які виникали після його застосування у пацієнток, що перебували під нашим спостереженням.

ЗДОБУТКИ КАФЕДРИ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ. ДО 80-РІЧЧЯ БУКОВИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Л.П. Сидорчук — 2024-08-27

У статтінаведеноздобуткикафедрисімейної медициниБуковинськогодержавного медичного університету (БДМУ) за останні 5 років, особливості організації роботи, науковий і кадровий потенціал, історію становлення кафедри. Описано особливості проведення навчального та лікувального процесів, наукові досягнення, міжнародну діяльність. Стаття присвячується 80-річчю БДМУ

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ЛІКАРІВ-АНЕСТЕЗІОЛОГІВ

А.В. Андрущак — 2024-08-27

Мета роботи – дослідити роль інформаційно-комунікаційних технологій упрофесійномурозвиткулікарів-анестезіологів,акцентуючи увагунасимуляційному навчанні, електронних медичних записах, телемедицині, електронних навчальних ресурсах. Матеріали та методи. Проведено огляд наукової літератури, аналіз публікацій у медичних журналах, базах даних PubMed, Scopus, Google Scholar для визначення основних тенденцій та результатів використання інформаційно-комунікаційних технологій в анестезіології. Результати. Симуляційне навчання дозволяє лікарям відпрацьовувати складні клінічні ситуації в безпечному середовищі, що значно підвищує рівень готовності до реальних невідкладних станів. Електронні медичні записи спрощують доступ до пацієнтів і забезпечують точність та безперервність медичної інформації, що важливо для передопераційної підготовки та післяопераційного догляду. Телемедицина відкриває нові можливості для консультування та навчання, дозволяючи лікарям отримувати консультації від колег з усього світу та брати участь у віддалених навчальних сесіях. Електронні навчальні ресурси забезпечують постійний доступ до новітніх знань, досліджень і клінічних рекомендацій, що сприяє безперервному професійному розвитку. Висновок. Інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій у навчання та роботу лікарів-анестезіологів сприяє підвищенню якості медичної допомоги, безпеки пацієнтів та професійного розвитку фахівців.