Клінічна та експериментальна патологія

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ОКСИДАЦІЙНОГО СТРЕСУ ТА ДІЇ ЛІПОСОМАЛЬНОГО ПРЕПАРАТУ

Л.В. Вислоцька, Б.В. Гутий, Б.М. Вервега, Т.В. Мартишук, З.А. Гута — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Наведено результати досліджень впливу введення ліпосомального препарату
«Бутаінтерсил» на динаміку окремих показників антиоксидантної системи
організму щурів при їх інтоксикації тетрахлорметаном (CCl4). Для досліджень
використовувалимодельтетрахлорметану,яка,надумкубагатьохавторів,найбільш
адекватновідтворює розвиток оксидаційного стресу. Отруєнняекспериментальних
тварин тетрахлорметаном за морфологічною картиною і біохімічними змінами є
близьким до гострих уражень печінки різної етіології у людини та тварин.
Мета дослідження – вивчити вплив ліпосомального препарату «Бутаінтерсил»
на антиоксидантний статус організму щурів за умов оксидаційного стресу.
Матеріали і методи. Моделювання оксидаційного стресу здійснювали на
статевозрілих самцях щурів Вістар масою тіла 180-200 г. У крові щурів
досліджували зміни активності глутатіонпероксидази та рівня відновленого
глутатіону, а також рівні продуктів пероксидного окиснення ліпідів: гідроперекиси
ліпідів та ТБК-активних продуктів.
Результати. Внутрішньом’язове введення50 %-го олійного розчину тетрахлорметану
у дозі 0,25 мл/100 г маси тіла тварини призвело до змін активності глутатіонової
системи антиоксидантного захисту: зниження активності глутатіонпероксидази
та рівня відновленого глутатіону. Водночас в інтоксикованих тварин спостерігали
посилення процесів пероксидного окиснення ліпідів, а саме: зростання рівня
гідроперекисів ліпідів та ТБК-активних продуктів протягом усього періоду
досліджень. При додатковому введенні тваринам ліпосомального препарату
«Бутаінтерсил» за умов інтоксикації тетрахлорметаном встановлено посилення
антиоксидантногостатусу.На14-тудобудослідуактивністьглутатіонпероксидази
та рівень відновленого глутатіону були найвищими у крові щурів другої дослідної
групи порівняно з інтоксикованими тваринами у 2,1 і 2,37 раза відповідно. Також
за умов дії досліджуваного ліпосомального препарату у крові щурів другої дослідної
групи виявлено зниження рівня гідроперекисів ліпідів та ТБК-активних продуктів.
Висновки. Отримані результати вказують про корегуючий вплив бутаінтерсилу
на параметри антиоксидантного захисту організму щурів за їх інтоксикації
тетрахлорметаном.

ОНТОГЕНЕТИЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЛИЦЕВИХ ЗАЧАТКІВ КІСТОК ЧЕРЕПА У ПЕРШОМУ ТРИМЕСТРІ ПРЕНАТАЛЬНОГО ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ

Р.Р. Дмитренко, О.В. Цигикало — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Мета дослідження – уточнити джерела та терміни закладки, з’ясувати
вікову динаміку змін та особливості морфогенезу кісток лицевого відділу черепа
у першому триместрі внутрішньоутробного розвитку (ВУР).
Матеріал і методи. Досліджено серійні мікропрепарати 20 зародків (4,0-13,5 мм
тім’яно-куприкової довжини (ТКД) та 25 передплодів (14,0-80 мм ТКД), які
охоплюють період від 4-го до 12-го тижнів ВУР. Застосовано комплекс методів
морфологічного дослідження: виготовлення серій послідовних гістологічних зрізів,
мікроскопія, морфометрія, тривимірне реконструювання.
Результати. Зачатками кісток лицевого відділу черепа є мезенхіма п’яти
лицевих виступів 4-тижневих зародків людини. Закладка передньої частини
ектоменінгеальної капсули має нейроектодермальне походження, а її зовнішній
шар утворює спланхнокраніум – зачаток лобової, виличної, носової, сльозової
кісток, леміша, щелеп. У 5-тижневих зародків починається процес зрощення
лобового відростка, присередніх і бічних носових відростків верхньощелепного
відростка та нижньощелепного відростка І зябрової дуги та під’язикової зябрової
дуги, у результаті чого виникають носові ямки і первинна носова порожнина.
У 6-тижневих зародків утворюється зачаток нижньої щелепи. Упродовж 7-8-го
тижнів ВУР хрящовий зачаток черепа стає безперервною структурою. Закладка
передньої частини ектоменінгеальної капсули (попереду від зачатка гіпофіза) має
нейроектодермальне походження, а її зовнішній шар утворює спланхнокраніум –
зачаток кісток лицевого відділу голови (лобової, виличної, носової, сльозової кісток,
леміша, щелеп), і осифікується як первинним, перетинчастим, так і вторинним,
хрящовим шляхами. Джерелами розвитку лобової, сльозової, носової кісток, леміша,
передщелепної частини верхньої щелепи є мезенхіма нижньощелепної зябрової дуги.
Джерелами розвиткуверхньої щелепиі виличної кістки є мезенхімаверхньощелепного
відростка І зябрової дуги, тоді як нижня щелепа і барабанна частина скроневої
кістки утворюються з мезенхіми нижньощелепного відростка цієї зябрової дуги.
Висновки. Порушення проліферації відростків І зябрової дуги, їх консолідації та
перетворення зябрового апарату наприкінці зародкового періоду (5-6-й тижні
ВУР) може призвести до появи тяжких уроджених вад лиця. Також критичними
періодами морфогенезу зачатків черепа людини, часом можливої появи варіантів
будови або уроджених вад, є 7-й та 10-й тижні ВУР

ОСОБЛИВОСТІ РІЗНИХ ВИДІВ ЛОКОРЕГІОНАРНОЇ АНАЛЬГЕЗІЇ У ДІТЕЙ

Я.В. Семкович — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Регіональні блоки, у складі мультимодальної аналгезії, можуть покращити
контроль болю в післяопераційному періоді і зменшити ускладнення, що виникають
при використанні одного режиму знеболення.
Мета дослідження – порівняти ефективність різних методик регіонарної
анальгезії.
Матеріал та методи. Усі пацієнти були розподілені на 2 групи: І група – 31
дитина, оперована на передній черевній стінці під загальним знеболенням із
застосуванням регіонарного блоку поперечної фасції живота (TFPB); ІІ група –
32 дитини, оперованих на передній черевній стінці під загальним знеболенням із
застосуванням регіонарного блоку поперечної фасції живота (TFPB), поєднаного
з блокадою квадратного м’яза попереку (QLB-4) з одного уколу. Оцінку якості
знеболення та наявності гострого болю проводили за допомогою візуальноаналогової шкали (ВАШ) в післяопераційному періоді (на 6-ту, 12-ту, 24-ту, 36-ту
години та при виписці), а психометричної шкали-опитувальника Likert – до операції,
після операції та на момент виписки.
Результати. У дітей I групи показник інтенсивності болю за візуально-аналоговою
шкалою (ВАШ) через годину становив 4,6±0,16 бала, тоді як у дітей II групи –
3,5±0,15 (р<0,05). Оцінка інтенсивності болю за ВАШ у динаміці післяопераційного
періоду показала, що діти I групи через 6 год після операції мають в 1,2 раза вищі
показники болю порівняно з дітьми II групи (р<0,05), через 12 год – в 1,7 раза, через
24 год – в 1,6 раза, через 36 год – в 1,5 раза та при виписці в 1,6 раза (р<0,001).
За результатами шкали LIKERT встановлено значно вищі показники болю у дітей
I групи після операції та на момент виписки (10,12±0,15 та 5,45±0,22 порівняно
з 5,93±0,19 та 3,50±0,15 у дітей II групи (р<0,001). Найменший об’ємпарацетамолу,
який використовувався для pre-emptive та мультимодальної анальгезії у дітей
I групи – 95 мл, тоді як у дітей II групи – 40 мл. Найбільший об’єм, який вимагали
діти в процесі знеболення – 220 мл та 150 мл у I та II групах відповідно. Середній
час для виконання QLB-4 становив 117,3±1,76 сек, тоді як TFPB – 121,8±3,56 сек
(p=0.27). Тривалість післяопераційного знеболення після виконання комбінованої
локорегіонарної методики сягала 32,56±0,5 годин, тоді як при використанні
моноблоку TFPB – 22,9±0,57 годин (р<0,001).
Висновки. Використання комбінованого блоку для регіонарної анальгезії при
операціях на передній черевній стінці супроводжується: нижчим показником
інтенсивності болювпісляопераційному періоді (р<0,001); зниженням необхідності
використання «рятувальних доз анальгетиків» в післяопераційному періоді
(р<0,001); поширенням сенсорного блоку на рівні T7-L2 дерматомів; збільшенням
тривалості післяопераційного знеболення (р<0,001) порівняно з відповідними
показниками при використанні моноблоку TFPB.

КАРІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ БУКАЛЬНИХ ЕПІТЕЛІОЦИТІВ У ДІТЕЙ НА ТЛІ ГОСТРОЇ РЕСПІРАТОРНОЇ ПАТОЛОГІЇ, СПРИЧИНЕНОЇ SARS-COV-2

Р.В. Ткачук, Т.М. Білоус — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Пневмоніяєоднієюзосновнихпричинсмертідітейувіцідо5роківукраїнахізнизьким
рівнем доходу у всьому світі. Особливо ця проблема загострилася із початком нової
коронавірусної інфекції, зумовленої вірусом SARS-CoV-2. Позалікарняна пневмонія
також є одним із найпоширеніших захворювань у дітей, що потребує широкого
використання антибіотиків та ушпиталення до педіатричної клініки. Саме
тому діагностика активності інфекційно-запального процесу та прогнозування
тяжкості перебігу захворювання є вагомим фактором в оптимізації лікування
дітей з інфекційною респіраторною патологією.
Мета роботи – покращити прогнозування тяжкого перебігу гострої респіраторної
патології,спричиненоївірусомSARS-CoV-2,шляхоманалізурезультатівкаріологічних
показників ексфоліативних клітин букального епітелію у дітей різного віку.
Матеріал та методи. Методом простої випадкової вибірки за методикою
«дослід-контроль» комплексно обстежено 63 дитини з гострою респіраторною
патологією, спричиненою вірусом SARS-CoV-2 (середній вік – 10,6±0,5 років).
Верифікацію етіологічного чинника запалення респіраторного тракту проводили
методом полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскриптазою
(набір COVID-19 Multiplex RT-PCR у режимі реального часу від Labsystems
Diagnostics Oy) у назофарингеальному мазку та/або легеневому експіраті.
Фіксовані мазки-відбитки ексфоліативних клітин букального епітелію фарбували
азур-еозином за Романовським-Гімза. Шляхом світлової мікроскопії цитологічних
зразків оцінювали змінені клітини з ядерними порушеннями й визначали кількість
клітин із мікроядрами та каріологічні показники ексфоліативних клітин букального
епітелію на 100 клітин у препараті.
Результати. Патологічні зміни ексфоліативних клітин букального епітелію
у вигляді протрузії, каріопікнозу, каріорексису та апоптозу пропорційні тяжкості
перебігу захворювання та відображають ступінь токсичної дії. Встановлення
ступеня морфологічних змін клітин букального епітелію може бути діагностичним
чинником у прогнозуванні тяжкого перебігу захворювання, а відповідно – слугувати
поштовхом до оптимізації стратегії лікування.
Висновки. Більша кількість патологічних клітин у мазках-відбитках букального
епітелію, та, відповідно, дещо вищі цитогенетичні індекси визначаються
упацієнтівізпневмонією тамультисистемнимзапальним синдромом,асоційованим
із SARS-CoV-2, що мали тяжкий і вкрай тяжкий перебіг захворювання. Значно
менше патологічно змінених клітин виявляється у хворих із гострою інфекцією
дихальних шляхів множинної локалізації та бронхітом, в яких переважно
траплявся середньотяжкий перебіг захворювання, що може використовуватися
в прогнозуванні тяжкості стану інфекційно-запального процесу в дітей.

ВПЛИВ ГОСТРОГО ПОРУШЕННЯ ЦЕРЕБРАЛЬНОГО КРОВООБІГУ В БАСЕЙНІ СОННИХ АРТЕРІЙ НА ВМІСТ РНК У КЛІТИНАХ ЛІМФОЇДНОЇ ПОПУЛЯЦІЇ ТИМУСА ЩУРІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

С.С. Ткачук, О.В. Ткачук, О.І. Денисенко, В.Д. Сорохан — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Мета роботи – з’ясувати вікові особливості реакції РНК клітин лімфоїдної
популяції тимуса на гостре порушення церебрального кровотоку в басейні сонних
артерій у шести- та дев’ятимісячних щурів.
Матеріали і методи. Гостре порушення мозкового кровообігу моделювали у білих
нелінійних лабораторних щурів віком 6 та 9 місяців двобічним кліпсуванням сонних
артерій упродовж 20 хв. із подальшою реперфузією. Тимус забирали на 12-ту
добу постішемічного періоду, фіксували його в розчині Буена, після стандартної
гістологічної обробки заливали в парафін, виготовляли серійні зрізи товщиною
5 мкм. Після депарафінування, регідратації та зафарбовування галоціанінхромовими квасцями за Ейнарсоном здійснювали аналіз гістологічних зрізів
у системі цифрового аналізу зображення VIDAS-386 (Kontron Electronik, Німеччина)
люмінесцентним мікроскопом AXIOSKOP (Zeiss, Німеччина). Загальний уміст РНК
виражалив одиницях оптичної щільності (ЕОП на 1 мм2).
Результати. У клітинах лімфоїдної популяції всіх структурно-функціональних
зон тимуса контрольних щурів обох вікових груп встановлено зростання вмісту
РНК у напрямку від незрілих до більш зрілих класів (р<0,05). Ця закономірність
зберігається і в постішемічному періоді. У клітинах лімфоїдної популяції
субкапсулярної та глибокої кіркової зон тимуса вміст РНК достовірно переважає
у шестимісячних щурів, у внутрішньочасточкових периваскулярних просторах –
у дев’ятимісячних, а у медулярній зоні вікові відмінності відсутні. Постішемічні зміни
вмісту РНК у шестимісячних щурів у субкапсулярній зоні та внутрішньочасточкових
периваскулярних просторах тимуса полягають у його зниженні в незрілих класах
клітин і зростанні – у зрілих малих тимоцитах (р<0,05); у глибокій корі – у зростанні
у всіх класах тимоцитів (р<0,05). У дев’ятимісячних тварин у субкапсулярній зоні
відмінності полягали у зростанні вмісту РНК і в менш зрілих середніх тимоцитах,
у глибокій корі – у зменшені вмісту РНК у всіх класах, крім малих тимоцитів,
у внутрішньочасточкових периваскулярних просторах – у зниженні вмісту РНК
у всіх класах тимоцитів (р<0,05 для всіх випадків). У медулярній зоні тварин обох
вікових груп зміни односпрямовані (зниження вмісту РНК, р<0,05).
Висновки. Вікові відмінності характеру постішемічних змін вмісту РНК
у тимоцитах наявні у всіх структурно-функціональних зонах залози, за винятком
медулярної, в якій в обох вікових групах зміни були односпрямованими.

ПОРІВНЯЛЬНА МОРФОЛОГІЯ ПРЕНАТАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ ТА СВИНІ СВІЙСЬКОЇ (SUS DOMESTICA)

О.В. Цигикало, К.А. Владиченко — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Мета роботи – визначити особливості джерел закладки та хронологічну
послідовність топографо-анатомічних перетворень органів і структур сечової
системи людини та свині свійської.
Матеріал і методи. Дослідження виконано на 14 серіях послідовних гістологічних
зрізів препаратів зародків і передплодів людини віком від 4-го до 11-го тижнів
внутрішньоутробного розвитку (ВУР) та 8 серіях гістологічних зрізів препаратів
зародків і передплодів свині свійської. Для порівняльного аналізу розвитку людини
та свині свійської у ВУР для періодизації ембріогенезу застосували стадії
пренатального розвитку Карнегі (CS). Використано комплекс сучасних методів
морфологічного дослідження (антропометрія, морфометрія, мікроскопія,
тривимірне комп’ютерне реконструювання, статистичний аналіз).
Результати. Скелетотопічно мезонефрос у ембріонів свиней на стадіях від CS13
до CS16 розташовується між T1 і S2. Під час стадії CS19 краніальна межа
мезонефроса виявлена на рівні T2, при подальших стадіях міграція продовжувалась:
на стадії CS21 до T7 та CS23 – до L3. Каудальна межа мезонефроса свині
простягалася до S3 під час стадій CS19-CS23.
При порівнянні раннього етапу розвитку мезонефроса встановлено, що на
стадії CS13 краніальна межа мезонефроса людини та свині розташовується на
рівні T1/T2. Під час подальшого розвитку краніальна межа в ембріонів людини
переміщується до L4/L5, тоді як у ембріонів свині ці зміни починаються на стадії
CS19, тобто на шість стадій пізніше. Виявлено, що каудальна межа мезонефроса
в ембріонів людини та свині розташована на рівні S1-S3 протягом усього розвитку.
Отже, мезонефроси людини і свині мають подібні постійні каудальні межі.
Під час диференціального росту мезонефроса мезонефральна протока поступово
змінює положення з дорсолатерального на вентролатеральне відносно мезонефроса
у людини на стадіях CS16-CS18, а в ембріонів свині – на вентромедіальне під час
стадій CS16-CS19. Ці зміни в положенні мезонефральної протоки вказують на те,
що процес росту мезонефроса відбувається більш інтенсивно в дорсальній частині.
Висновки. Використання систематизованих даних про нормальний та
патологічний внутрішньоутробний розвиток органів сечостатевої системи
свиней є перспективним для моделювання їх захворювань у людини.

МІКРОБНІ КАРІЄСОГЕННІ ЧИННИКИ ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ ПРОТИДІЇ У РОТОВІЙ РІДИНІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

О.І. Годованець, Л.Г. Гринкевич, О.Т. Хомишин — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Мета роботи – визначити баланс між про- та антибактеріальними агентами,
що впливають на розвиток каріозного процесу в дітей раннього віку.
Матеріал та методи. Обстежено 117 дітей віком 2-3 роки. Сформовано дві
групи спостереження залежно від стану твердих тканин зубів: до І групи
віднесено 52 дитини без карієсу, до ІІ групи – 65 дітей із карієсом. У дітей груп
спостереження здійснено оцінку стану гігієни ротової порожнини за допомогою
індексу ЕМ Кузьміної, досліджено ротову рідину щодо рівня активності лізоциму
бактеріологічним методом, умісту sIgА методом радіальної імунодифузії. За
допомогою тестового набору «Saliva- Check Mutans» визначали рівень концентрації
Str. mutans у ротовій рідині дітей. Усі маніпуляції здійснювали після одержання
проінформованої згоди батьків.
Результати. Установлено, що в дітей у період формування тимчасового прикусу
гігієна ротової порожнини є незадовільною – (0,48±0,20) бала за індексом МЕ
Кузьміної. Рівень колонізації ротової порожнини Str. mutans є високим у 34,48 %
стоматологічно здорових дітей та у 73,33 % дітей, уражених карієсом. За умов
розвитку каріозного процесу в дітей спостерігаються зміни щодо основних
захисних компонентів ротової рідини, зокрема підвищення рівня sIgA на 17,14 %
відносно показника у здорових дітей (р<0,05) та зниження активності лізоциму
в 1,25 раза (р<0,05).
Висновки. У всіх обстежених дітей виявлено м’які зубні відкладення, що
підтверджується значеннями індексів гігієни та рівнем концентрації Str. mutans,
які є вірогідно більшими в осіб ІІ групи. За умов розвитку каріозного процесу
спостерігаються зміни основних захисних компонентів ротової порожнини, що,
безумовно, є сприятливим фоном для результативної дії карієсогенних чинників.

РОЛЬ ШВАННІВСЬКИХ КЛІТИН В РЕГЕНЕРАЦІЇ ПЕРИФЕРИЧНИХ НЕРВІВ (МОЛЕКУЛЯРНО-МОРФОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ)

О.М. Грабовий, Л.М. Яременко, Б.М. Лузан, В.Ю. Молотковець, А.С. Демидчук — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Метароботи – здійснити аналіз сучасної наукової літературистосовновизначення
ролі шваннівських клітин у регенерації периферичних нервів.
Висновки. 1. Дисфункція шваннівських клітин є важливим фактором затримки,
авдеякихвипадках–івідсутностівідновленняфункціїпісляушкодженьпериферичних
нервів. 2. Сучасне лікування ушкоджених периферичних нервів має включати засоби,
спрямовані на активацію програми репарації в шваннівських клітинах, ініціацію
рекрутування макрофагів, стимулювання синтезу нейротрофічних факторів
нейролемоцитами та макрофагами, оптимізацію метаболізму та імунної
відповіді. 3. Використання генної інженерії для можливості впливу на гени,
що регулюють активність шваннівських клітин при травмах периферичних
нервів, є багатообіцяючою стратегією лікування цієї нозології. 4. Регенеративний
потенціал шваннівських клітин вселяє надію на значне розширення терапевтичних
можливостей при лікуванні ушкоджень периферичних нервів.

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ, СПРИЧИНЕНОЇ SARS-COV2, У ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ

Л.І. Романчук, О.К. Колоскова — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Коронавірус SARS відомий ще з 2002 року. У 2019 році стрімке поширення вірусу
SARS-CoV-2 стало причиною світової пандемії. У статті наведений аналіз
інформації щодо походження та будови вірусу, обговорено епідеміологічні аспекти
коронавірусноїінфекціїтаосновніланкипатогенезу,узагальненоданіщодоосновних
клінічних проявів SARS-CoV-2 у дітей та віддалених наслідків захворювання, таких
як мультисистемний запальний синдром у дітей та підлітків (MIS-C), сфокусовано
увагу на засобах діагностики, методах лікування та профілактики.
Мета роботи – проаналізувати та узагальнити інформацію про особливості
перебігу коронавірусної інфекції, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, серед дитячого
населення, її епідеміологічні характеристики та засоби профілактики.
Висновки. 1. Знання епідеміологічних та клінічних особливостей нової коронавірусної
хвороби COVID-19у дитячогонаселення потребуютьпостійногооновлення, оскільки
багато аспектів клінічного перебігу інфекції у дітей залишаються незрозумілими.
2. CoV-2 вражає дітей рідше і менш агресивно, ніж дорослих, із дуже низькою
смертністю, що може бути пов’язано з рідшим впливом основних джерел передачі
(наприклад, внутрішньолікарняного) і схильністю до значно слабших симптомів
захворювання. 3. Лабораторні та рентгенологічні дані у хворих дітей із симптомами
переважно неспецифічні, але вони можуть допомогти виявити пацієнтів у тяжких
станах. 4. У зв’язку з мутаціями вірусу наукові дослідження клініко-патогенетичних
особливостей перебігу та профілактики COVID-19 продовжуються, адже наслідки
перенесеного захворювання потребують подальшого вивчення. 5. Вакцинація дітей
на сьогодні є одним із важливих профілактичних заходів із запобігання ускладненого
перебігу гострого респіраторного захворювання, асоційованого із SARS-CoV-2.

СИМУЛЯЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОПТИМІЗАЦІЇ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ІЗ ХІРУРГІЇ

І.Ю. Полянський, Я.В. Гирла, В.В. Андрієць — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовані освітні передумови та заходи щодо підвищення якості
практичної підготовки студентів та лікарів-інтернів із хірургії. Показано, що
використання симуляційних технологій під час додипломного та післядипломного
навчання дозволяє створити всі умови для оволодіння студентами та лікарямиінтернами базовими теоретичними знаннями та практичними навичками, які
визначенні у кваліфікаційних характеристиках лікаря-спеціаліста. Підкреслена
необхідність органічного поєднання різнобічних глибоких теоретичних знань,
розуміння суті патологічних процесів, їх клінічнихпроявів із можливістю оволодіння
практичними навичками з діагностики та лікування. Показано, що включення
в навчальний процес інноваційних віртуальних технологій дозволяє формувати й
удосконалювати професійні знання, вміння та навички і забезпечити підготовку
студентів до компетентної професійної діяльності.
Висновки. 1. Використання симуляційних технологій є важливою складовою
професійної підготовки майбутніх лікарів, сприяє покращенню компетентнісної
підготовки студентів та лікарів-інтернів. 2. Симуляційне навчання дозволяє
підвищити засвоюваність навчального матеріалу, поглибити теоретичні знання
та оволодіти необхідними практичними навичками, покращити якість та
ефективність навчального процесу.

ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА ФАХОМ «СТОМАТОЛОГІЯ» БУКОВИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

П.П. Перебийніс — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

У системі охорони здоров’я України відбулись значні зміни. Ці процеси мають
великий вплив на вищу медичну освіту, і тому вона значно трансформується.
Досконале опанування значним об’ємом практичних навичок, постійне підвищення
якостіпрофесійної підготовки єоднимізважливихзавданьвищих медичнихзакладів
освіти. Підготовка лікаря-стоматолога передбачає практичне відпрацювання
необхідних для лікаря не тільки загальномедичних маніпуляцій, а й спеціальних
навичок із діагностики, профілактики, лікування стоматологічних захворювань.
Провідним у підготовці здобувачів вищої освіти за фахом «Стоматологія»
є обʼєктивний структурований клінічний іспит, який стимулює навчання
і концентрує увагу студентів на набутті клінічних компетентностей, підвищує
якість начального досвіду в осіб, що складають іспит, забезпечує валідність та
надійність оцінювання, якісний зворотній зв’язок при поточному оцінюванні знань
та вмінь студентів.
Мета дослідження – здійснити аналіз освітньо-професійної програми
«Стоматологія» та напрямів її реалізації у здобувачів вищої освіти на кафедрах
стоматологічного спрямування. Матеріал та методи. Аналіз освітньо-професійної програми «Стоматологія»,
психолого-педагогічної, методичної літератури, матеріалів навчальнометодичних конференцій, методичної роботи кафедри. Для досягнення мети,
уточнення сутності та особливостей використання сучасних педагогічних
технологій в освітньому процесі застосовано теоретичні методи (аналіз, синтез,
узагальнення, порівняння, систематизація).
Висновки. 1. Реалізація освітньої програми 221 «Стоматологія» у БДМУ
ґрунтується на сучасних наукових досягненнях стоматології та системи
стоматологічної допомоги. У програмі враховано специфіку розвитку системи
охорони здоров’я регіону в умовах трансформації ринку праці. Навчання
зорієнтоване на кваліфіковану практичну стоматологічну підготовку здобувачів
шляхом інтеграції міжнародних інноваційних освітніх технологій. 2. Об’єктивний
структурований клінічний іспит позитивно впливає на освітній процес, оскільки
стимулює навчання: увага здобувачів вищої освіти зосереджена на набутті
клінічних компетентностей. 3. Знання студентів оцінюються в умовах,
максимально наближених до клінічних, які допомагають найбільш точно оцінити
їхні вміння і навички, необхідні у професійній діяльності.

МНОЖИННА ІНФАНТИЛЬНА ГЕМАНГІОМА У НЕОНАТАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ (СПОСТЕРЕЖЕННЯ З ПРАКТИКИ)

Н.М. Крецу, Л.В. Колюбакіна, Є.З. Трекуш, Л.М. Кузьменко — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Інфантильні гемангіоми є найпоширенішими доброякісними судинними пухлинами
дитячого віку. Мультифокальний інфантильний гемангіоматоз із ураженням
внутрішніх органів новонароджених є рідкісним і потенційно летальним
захворюванням у немовлят, наявним при народженні або таким, що виникає
протягом першого тижня життя.
У статті наведено клініко-параклінічні особливості перебігу множинної
інфантильної гемангіоми в неонатальному періоді.
Представлений клінічний випадок демонструє, що вчасне призначення
неселективних β-адреноблокаторів (пропранололу) є основним елементом
у лікуванні та сприятливому прогнозі цього захворювання.

АДРЕНОГЕНІТАЛЬНИЙ СИНДРОМ У ЖІНОК: КЛАСИЧНА ФОРМА (СПОСТЕРЕЖЕННЯ З ПРАКТИКИ)

П.М. Ляшук, Р.П. Ляшук — Tue, 30 Jan 2024 00:00:00 +0200

Розвиток адреногенітального синдрому обумовлений дефектом гена CYP21, який
кодує фермент 21-гідроксилаза, що відіграє важливу роль в утворенні кортизолу.
Ці процеси супроводжуються підвищенням продукції АКТГ та зростанням
попередників кортизолу, що перетворюються на андрогени надниркових залоз –
розвивається класичний адреногенітальний синдром. При точковому дефекті гена
CYP21 виникає неповний блок ферменту 21-гідроксилази, що призводить до
невираженого порушення стероїдогенезу надниркових залоз – розвивається
некласична форма адреногенітального синдрому. Наведено випадок класичної
форми захворювання, яка проявилася безплідністю.