Клінічна та експериментальна патологія

ДИНАМІКА ЛЕЙКОЦИТАРНИХ МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ ТА РОЛЬ КОЛХІЦИНУ ЯК ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ІНФАРКТІ МІОКАРДА З ЕЛЕВАЦІЄЮ ST

Р.А. Бота, В.К. Тащук — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження – оцінити динаміку лейкоцитарних маркерів запалення
у пацієнтів з інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) при додатковому
призначенні їм до оптимальної медикаментозної терапії (ОМТ) колхіцину.
Матеріал та методи. Для досягнення поставленої мети обстежено 24 пацієнти
зі STEMI, які знаходилися на стаціонарному лікуванні. Групу 1 (n = 12) сформували
з пацієнтів зі STEMI, які отримували традиційну ОМТ, а групу 2 – з хворих на STEMI,
яким призначали колхіцин (0,5 мг один раз на день) у поєднанні з ОМТ. Для оцінки
маркерів запалення використано загальноклінічний аналіз крові на час надходження
у стаціонар і на 30-й день лікування. З гематологічних маркерів використовували:
1) співвідношення нейтрофілів/лімфоцитів (Neutrophil-to- Lymphocyte ratio – NLR);
2) співвідношення тромбоцитів/лімфоцитів (Platelet-to- Lymphocyte ratio – PLR);
3) індекс системного імунного запалення (Systemic Immune Inflammation Index – SII).
Результати. При оцінці параметрів загальноклінічного аналізу крові в динаміці
лікування у пацієнтів групи 2 встановлено вірогідне зниження рівня лейкоцитів
периферійної крові на 38,29 % (р˂0,01), нейтрофілів – на 57,91 % (р˂0,01),
моноцитів – на 28,16 % (р˂0,01), тоді як у пацієнтів групи 1 достовірної різниці
між показниками в динаміці лікування не спостерігали. У хворих групи 2 виявили
вірогідне підвищення кількості лімфоцитів на 35,26 % (р˂0,01) та не спостерігали
вірогідної динаміки цього показника у хворих групи 1. Не відмітили вірогідної
динаміки вмісту в крові тромбоцитів у жодній із груп обстежених хворих на
STEMI. При оцінці лейкоцитарних маркерів запалення на тлі призначеного
лікування у пацієнтів групи 2 спостерігали зменшення показників NLR на 68,36 %
та SII на 67,69 % (р˂0,01). Вірогідних змін індексу PLR після проведеного лікування
у пацієнтів групи 2 не виявлено. У пацієнтів групи 1 порівняно з вихідними даними
спостерігалася тенденція до збільшення NLR на 21,90 % (р>0,05), SII – на 23,51 %
(р>0,05) та PLR – на 35,12 % (р>0,05).
Висновки. Додаткове призначення до оптимальної медикаментозної терапії
колхіцину у дозі 0,5 мг 1 раз на добу впродовж 30 днів пацієнтам з інфарктом
міокардазелевацієюсегментаSTсприяєвірогідномузниженнюрівня лейкоцитарних
маркерів запалення: співвідношення нейтрофіли/лімфоцити (р˂0,01) та індексу
системного імунного запалення (p<0,01), які відображають запальну реакцію
після STEMI.

СТАН НЕЙРОДИНАМІЧНИХ ФУНКЦІЙ У ОСІБ ІЗ РІЗНОЮ ТЕПЛОЧУТЛИВІСТЮ

С.Н. Вадзюк, І.Г. Бідзюра — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Температура має вагомий вплив на організм. Чутливість до підвищеної
температури різна у кожної людини. Однак питання індивідуальної чутливості
до тепла залишається недостатньо вивченим. Встановлено, що фізіологічні
або поведінкові реакції організму обумовлюють резистентність організму до
підвищення температури середовища існування. До психофізіологічних функцій, що
значною мірою визначають стан вищої нервової діяльності відносять: швидкість
простої (ПЗМР) та складної зорово-моторної реакції (СЗМР), функціональну
рухливість нервових процесів (ФРНП), реакцію на рухомий об’єкт (РРО). Проте,
незважаючи на інтерес науковців до цього питання, в літературі відсутні
дослідження нейродинамічних функцій людини з індивідуальними відмінностями
у реакції на тепло.
Мета роботи – визначити стан нейродинамічних функцій у підлітків із різною
теплочутливістю.
Матеріал і методи. Проведено тестування 160 осіб підліткового віку, яких
попередньо розподілили на дві групи – із високою та низькою теплочутливістю –
на основі опитувальника «Рівні теплочутливості» (авторське свідоцтво № 115529
від 01.11.2022 р.) та теплової проби. Для оцінки індивідуальних особливостей
вищої нервової діяльності обстежених використовували комп’ютерну програму
«Діагност-1», розроблену під керівництвом М. В. Макаренка. Рівні нейротизму,
екстраверсії та типи темпераменту в осіб із різною теплочутливістю, які
в загальному описують сукупність рис людини, визначали за опитувальником
Г. Айзенка EPI.
Результати. Виходячи із отриманих результатів, можна говорити про зниження
психофізіологічних функцій (латентних періодів простої та складної зоровомоторної реакції та функціональної рухливості нервових процесів) в осіб із високою
теплочутливістюпорівнянозпідлітками знизькоютеплочутливістю.Встановлено
високі та середні кореляційні зв’язки між показниками психофізіологічних функцій
в осіб із низькою теплочутливістю та високі, середні і низькі зв’язки цих функцій
в осіб із високою теплочутливістю.
Особи із сильним типом вищої нервової діяльності переважали серед підлітків із
нижчою теплочутливістю, в той час як серед осіб із вищою теплочутливістю
виявлено домінування слабкого типу вищої нервової діяльності.
Висновки. Отримані результати є науковим підґрунтям в організації ефективної
медико-психологічної допомоги, створенні нових методик і технологій корекційнорозвиваючої роботи, що врешті зможе покращити процес адаптації осіб із
високою теплочутливістю до умов глобального потепління та підвищити якість
їх життя.

КРАНІОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛОДІВ ЛЮДИНИ

Р.Р. Дмитренко — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження – з’ясувати закономірності вікової динаміки морфометричних
змін черепа у плодовому періоді онтогенезу людини.
Матеріал і методи. Досліджено 59 препаратів та 12 комп’ютерних томограм
(КТ) черепів плодів людини віком від 4-х до 10-ти місяців внутрішньоутробного
розвитку (ВУР). Застосовано комплекс методів морфологічного дослідження,
який включав антропометрію, морфометрію, тривимірне реконструювання та
статистичний аналіз.
Результати. Встановлено, що поздовжній і поперечний розміри, окружність
мозкового відділу черепа майже рівномірно зростають до народження, але до 5-го
місяця ВУР спостерігається більш прискорене зростання, завдяки чому діаграма
розсіювання має вигляд логарифмічної залежності. У вікових змінах ширини та
верхньої висоти лиця також спостерігається дещо нерівномірне зростання
цих морфометричних показників. Виявлено зростання лицевого кута впродовж
плодового періоду, що можна пояснити розвитком нижньої щелепи («висуванням»
її вперед). Водночас, базилярний кут незначно зменшується упродовж плодового
періоду розвитку, що можна пояснити зростанням об’єму головного мозку.
Базилярний кут зростає з віком плода, але дещо нерівномірно у лептенів, тобто до
початку 6-го місяця він майже не змінюється, упродовж 6-7-го місяців інтенсивно
зростає, а потім знову уповільнюється до кінця плодового періоду ВУР. У еуріенів
спостерігається рівномірне зростання базилярного кута впродовж плодового
періоду розвитку, причому інтенсивніше, ніж у середнього морфотипу – мезенів.
Аналіз кореляції віку плодів, черепного індексу і величини базилярного кута показав
ще суттєвішу анатомічну мінливість: якщо у доліхо- та мезоморфів базилярний
кут зростає майже рівномірно впродовж плодового періоду, то у брахіморфів
він спочатку інтенсивно зменшується до 6-го місяця розвитку, а потім починає
зростати до періоду новонародженості. Слід зазначити, що схожа особливість
спостерігається і в динаміці вікових змін лицевого кута, крім уповільнення
зростання його з 8-го місяця у доліхоморфів.
Висновки. 1. Регресійний аналіз кореляції віку, показників морфотипу та
базилярного і лицевого кутів дав змогу встановити закономірності індивідуальної
морфометричної мінливості черепа в динаміці плодового періоду пренатального
розвитку людини, а також виділити критичні періоди морфогенезу мозкового
та лицевого відділів черепа, якими є 6-7-й місяці у лептенів, 6-й місяць – для
брахіморфів та 8-й місяць – для доліхоморфів. 2. Величина базилярного кута
черепа є важливим діагностичним та прогностичним показником в сукупності
з індексами, які характеризують морфотип індивіду, для моніторингу нормального
розвитку черепа та головного мозку плода.

АНАЛІЗ ОСЕРЕДКІВ СКОСТЕНІННЯ ДІАФІЗА ЛІКТЬОВОЇ КІСТКИ У ПЛОДІВ 20-32 ТИЖНІВ ГЕСТАЦІЇ

А.О. Коваль — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження – вивчити особливості скостеніння діафізів правої і лівої
ліктьових кісток у плодів 20-32-х тижнів гестації.
Методи. Для з’ясування особливостей скостеніння ліктьових кісток у плодів
людини аналізували комп’ютерні томограми 52 плодів людини віком 20-32 тижні
гестації. Результати дослідження статистично проаналізовані у програмі Excel.
Для порівняння середніх використовували t-критерій Ст’юдента для незалежних
змінних та однофакторний дисперсійний аналіз.
Результати. У плодів у віковому діапазоні 20-32 тижні гестації середня довжина
осифікації правої ліктьової кістки збільшується з 20,72±0,33 мм до 42,27±0,14 мм,
а лівої – з 21,43±0,13 мм до 42,62±0,05 мм, y = 1,7186 х вік – 12,116 (R2 = 0,987).
Проксимальний поперечний діаметр діафіза ліктьової кістки збільшується, що
описується таким квадратичним рівнянням: y = 0,2424 x вік – 1,7107 (R² = 0,987).
Поперечний діаметр середньої частини діафіза ліктьової кістки збільшується
згідно з таким квадратичним рівнянням: y = 0,1391 x вік – 0,978 (R² = 0,987).
Поперечний діаметр дистальної частини діафіза ліктьової кістки зростає та
описується квадратичним рівнянням: y = 0,1404 x вік – 0,9946 (R² = 0,987).
Висновок. Отримані морфометричні дані про осередки скостеніння діафіза
правої і лівої ліктьових кісток можна вважати нормативними для відповідних
тижнів гестації; вони можуть слугувати для оцінки віку плода і ультразвукової
діагностики уроджених вад розвитку.

МІКРОФЛОРА УРОГЕНІТАЛЬНОГО ТРАКТУ ПРИ ГОСТРИХ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЯК ПЕРЕДУМОВА АБДОМІНАЛЬНОГО СЕПСИСУ

чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Метароботи– з’ясувати етіологічну роль різних таксономічних груп автохтонних
та алохтонних мікроорганізмів у виникненні гострих гнійно-запальних захворювань
сечовидільної системи як передумови абдомінального сепсису.
Матеріали і методи. Дослідження охоплює 145 хворих на гострі гнійно-запальні
захворювання сечовидільної системи. При дослідженні мікробіоти сечовидільної
системи застосовано стандартні мікробіологічні методи, підраховували
кількість колонієутворювальних одиниць (КУО), визначаючи популяційний рівень
кожного виду чи групи мікроорганізмів, отримані числові значення конвертували
у десятинний логарифм (lg КУО). Етіопатогенетичне значення окремих
представників мікробіоти оцінювали за індексом постійності, показниками
частоти вияву та значущості, а також коефіцієнтом кількісного домінування
кожного виду мікроорганізмів, іншими показниками (індекс Маргалефа, індекс
домінування Бергера-Паркера).
Результати. Гострі гнійно-запальні захворювання сечовидільної системи є
поліетіологічним захворюванням, викликаним мікроорганізмами, що зараховані до
різних таксономічних груп. Провідна роль належить умовно-патогенним ешерихіям,
дещо меншою мірою – ентеропатогенним E.coli, а також умовно патогенним
стафілококам, при цьому тільки у незначної (13,48 %) кількості хворих не вдалося
виділити та ідентифікувати збудники. Нерідко траплялися асоціації збудників.
Висновки. Гострі гнійно-запальні захворювання сечовидільної системи
характеризуються поліетіологічністю, розмаїттям збудників із домінуючою роллю
кишкових паличок та стафілококів. Визначені збудники створюють потенціал
для транслокації та формування, за певних умов, абдомінального сепсису у цього
контингенту хворих.

ГІСТОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ СТРОМИ ХОРІАЛЬНИХ ВОРСИНОК ПЛАЦЕНТИ ПРИ ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГАХ

П.Ю. Токар — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи – дослідити деякі гістометричні параметри строми хоріальних
ворсинок плаценти при передчасних пологах порівняно з фізіологічною вагітністю.
Матеріал і методи. Матеріал (30 плацент при передчасних пологах та 30 плацент
при фізіологічній вагітності) фіксували 22-24 години в нейтральному забуференому
10 %-му розчині формаліну, після зневоднення у висхідній батареї спиртів його
заливали в парафін при 58оС, робили серійні гістологічні зрізи 5 мкм завтовшки.
Після депарафінізації здійснювали їх забарвлення гематоксиліном і еозином,
гістохімічне забарвлення на загальний білок із бромфеноловим синім за Богхегом,
гістохімічне забарвлення на колаген та фібрин хромотропом-водним блакитним
за Н. З. Слінченком. Виконана також комп’ютерна морфометрія на попередньо
отриманих цифрових копіях оптичних мікроскопічних зображень тканини (мікроскоп
Delta Optical Evolution 100 (планахроматичні об’єктиви відповідно до необхідного
оптичного збільшення), та цифрова камера Olympus SP550UZ)). Цифрові копії
зображення аналізували за допомогою копії вільної (freeware) спеціалізованої для
цифрових гістометричних досліджень комп’ютерної програми ImageJ v1.52. На
цифрових копіях оптичних зображень методом комп’ютерної мікроденситометрії
у сполучнотканинних волокнах визначали оптичну густину забарвлення на загальний
білок, оптичну густину забарвлення на колаген, питомий об’єм сполучнотканинних
волокон у позасудинному інтерстиції в різних типах хоріальних ворсинок. Отримані
цифрові дані оброблено статистично. Використовували параметричні методи
статистичного аналізу: обрахування середньої арифметичної та її похибки, непарний
двобічний критерій Стьюдента, а також непараметричний критерій Mann- Whitney.
Результати. Не виявлено жодних відмінностей клітин строми при фізіологічній
вагітності та передчасними пологами. Водночас, оцінка стану волокнистого
компонента строми хоріальних ворсинок за трьома параметрами показала, що
оптична густиназабарвленнясполучнотканиннихволоконназагальний білоктаколаген
не змінювалася при передчасних пологах, однак можна було побачити зменшення
показника «Питомий об’єм сполучнотканинних волокон у позасудинному інтерстиції».
Висновки. При передчасних пологах порівняно з фізіологічною вагітністю
відзначається зменшення питомого об’єму сполучнотканинних волокон
у позасудинному інтерстиції проміжних незрілих, проміжних зрілих та
термінальних ворсинок, тоді як властивості самих волокон не змінюються
відповідно до оцінки оптичної густини загального білка та колагену.

ВПЛИВ ТРИВАЛОГО ВВЕДЕННЯ ГЛУТАМАТУ НАТРІЮ НА МАСУ ТІЛА ЩУРІВ ТА ДЕЯКІ ПОКАЗНИКИ ОБМІНУ ЛІПІДІВ

В.В. Бевзо — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Глутамат натрію, широко відомий як підсилювач смаку, який використовується
в багатьох оброблених харчових продуктах. При цьому допустимі норми
можуть бути значно перевищені. Продовжуються дебати та дослідження
щодо потенційного впливу глутамату натрію на здоров’я, особливо його зв’язок
з ожирінням та порушеннями обміну речовин.
Мета роботи – вивчити вплив 30-денного введення глутамату натрію в дозі 30 мг/
кг маси тіла на рівень глюкози, тригліцеридів та загального холестерину в крові
щурів, а також його потенційну роль у розвитку ожиріння.
Матеріали і методи. Дослідження впливу глутамату натрію проводили на
3-місячних щурах, що отримували 3 %-й водний розчин per os щоденно по 1 мл
в розрахунку 30 мг/кг маси тіла протягом 30 днів. Контрольна група отримувала
стандартний раціон без добавок глутамату натрію.
Результати. Встановлено, що через 1 місяць у щурів, які отримували глутамат
натрію, маса тіла була більшою порівняно з контролем на 11,5 %, а довжина тіла –
меншою на 6,8 %. Антропометричні показники використовували для визначення
індексу маси тіла щурів, що опосередковано може свідчити про розвиток
ожиріння. У щурів дослідної групи цей показник збільшився на 28 % порівняно
з контролем. У крові тварин, яким перорально вводили глутамат натрію протягом
30 днів, реєстрували зростання вмісту глюкози на 75 %, тригліцеридів – на 60 %,
загального холестерину – на 25 % порівняно з тваринами контрольної групи. Висновки. 30-денне введення глутамату натрію в дозі 30 мг/кг маси тіла
призводить до несприятливого впливу на рівні глюкози, тригліцеридів і загального
холестерину в сироватці крові 3-місячних щурів. Встановлені зміни індексу маси
тіла тварин вказують на потенційну роль глутамату натрію у розвитку ожиріння.
Отримані результати свідчать про небезпечність тривалого вживання харчової
добавки глутамату натрію, особливо в молодому віці.

ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ВЗАЄМОДІЇ КЛІНІЧНИХ І МЕТАБОЛІЧНИХ ФАКТОРІВ У ДІТЕЙ ІЗ НЕФРОТИЧНИМ СИНДРОМОМ

Є.А. Бурлака, І.О. Мітюряєва-Корнійко — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Нефротичний синдром (НС) є найбільш поширеним гломерулярним захворюванням
нирок у дитячому віці. Обмежений успіх існуючих терапевтичних стратегій
у сповільненні прогресування хронічної хвороби нирок вимагає вивчення нових
шляхів оцінки і трактування рівнів хронічної внутрішньоклітинної гіпоксії відносно
основних клінічних даних та показників функції нирок у дітей із НС.
Мета – дослідити основні клінічні, лабораторні показники, стан транскрипційого
фактора і маркера внутрішньоклітинної гіпоксії HIF-1alfa як можливі фактори
кластерного поділу та стратифікації за тяжкістю пошкоджень у дітей із
НС; оцінити особливості взаємозв’язку зазначених вище маркерів у виділених
кластерних групах дітей.
Матеріали та методи. Обстежено 37 дітей із гормон-чутливим НС. Визначали
маркер внутрішньоклітинної гіпоксії HIF-1alfa, креатинін, холестерин у зразках
плазми крові, показники загального аналізу крові, швидкість клубочкової фільтрації
(ШКФ), рівень протеїнурії. Для множинних порівнянь та перевірки значущості
відмінностей використано метод ANOVA з подальшим post-hoc тестом КраскалаУолліса. Кореляціюміж дослідженими факторами визначали за критерієм Пірсона.
Використано пограмне забезпечення GraphPad Prism 9.0 Software. Двоетапний
кластерний аналіз виконано за допомогою програмного забезпечення Statistica 10.0.
Значення P <0,05 вважали статистично значущими.
Результати. Сформовано чотири кластерні групи дітей із НС, які відрізнялися
за рівнем HIF-1alfa. Встановлено, що підвищення HIF-1 альфа до 189,2±1,37 у.од. асоційоване зі зниженням ШКФ. Подальше збільшення HIF-1alfa до 200,2±3,02 од.
пов’язане зі зниженням ШКФ, наростанням запального статусу, зниженням рівня
холестерину. HIF-1alfa на рівні 214,4±1,81 у.од. асоціюється з найбільш суттєвим
зниженням ШКФ, рівнем протеїнурії, запальним фенотипом.
Висновок. Зростання HIF-1 альфа до 189,2±1,37 у.од. і більше у дітей із НС
можна використовувати як відправну точку для специфічних антигіпоксичних
терапевтичних заходів.

СТАН ПРО- ТА АНТИОКСИДАНТНОЇ РІВНОВАГИ КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ПОЄДНАНОГО ВВЕДЕННЯ ЕТАНОЛУ ТА КОФЕЇНУ ТА КОРЕКЦІЇ МЕЛАТОНІНОМ

Н.В. Давидова, Д.Д. Салехі — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи – вивчити показники прооксидантної та антиоксидантної систем
у крові щурів за умов алкогольної інтоксикації, поєднаної з введенням кофеїну та
мелатоніну.
Матеріали та методи. Експерименти проведені на 30 самцях щурів масою
180-200 г. Підгостру алкогольну інтоксикацію викликали інтрагастральним
введенням 40 %-го етанолу в дозі 7 мл/кг маси тіла протягом 7 днів. Кофеїн вводили
внутрішньошлунково в дозі 30 мг/кг маси тіла. Визначали вміст малонового
діальдегіду в еритроцитах, окиснювально модифікованих білків, SH-груп,
церулоплазміну, активність каталази в плазмі крові.
Результати. Встановлено, що алкогольна інтоксикація супроводжувалась зростанням
вмісту малонового альдегіду та окисно модифікованих білків на 40 % та 37,5 %
вище контрольних показників відповідно. Поєднане введення етанолу та кофеїну
супроводжувалось менш вираженими проявами окисного стресу в крові щурів.
У тварин, яким вводили як етанол, так і його комбінацію з кофеїном, спостерігалось
зниження вмісту у крові SH-груп на 25 % і 39,7 % стосовно контрольних показників
відповідно. Вміст церулоплазміну та активність каталази у алкоголізованих щурів
виявились значно вищими від рівня контролю, а у щурів, яким вводили комбінацію
етанолу з кофеїном, активність каталази зростала. Введення мелатоніну в дозі
5 мг/кг впродовж 7 днів одночасно з етанолом призводило до нормалізації показників
прооксидантної та антиоксидантної систем у крові алкоголізованих щурів. Однак
у випадку поєднаного введення етанолу та кофеїну нормалізуючий вплив мелатоніну
на активність каталази та церулоплазміну був менш суттєвим.
Висновок. Мелатонін проявляє антиоксидантні властивості, зменшуючи окисний
стрес у крові щурів, викликаний етанолом, але його вплив менш виражений за умов
поєднаного введення етанолу та кофеїну.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ НЕХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТУ. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

С.І. Бойцанюк, М.О. Левків, Н.В. Манащук, Н.В. Чорній — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи – проаналізувати сучасні підходи до нехірургічного лікування
генералізованого пародонтиту.
Висновки. Лікарі-стоматологи та пацієнти віддають перевагу нехірургічним
методам як основному курсу лікування пародонтозу. Початковий і найважливіший
крок у лікуванні пародонтозу – це забезпечення мотивації пацієнта.

ЗВ’ЯЗОК МІЖ ПАТОЛОГІЄЮ ПАРОДОНТУ І ЗАХВОРЮВАННЯМИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Кореляція між захворюваннями пародонту та численними загальними системними
захворюваннями, у тому числі шлунково-кишковими, дуже тісна. Початковими
клінічними ознаками розладів травної системи можуть бути запальні процеси
в ротовій порожнині, а наявність системних захворювань в організмі може
вплинути на етіологію та патогенез захворювань пародонту.
Метадослідження–напідставіаналізуданихлітературиокреслитивзаємозв’язок
патології пародонту та шлунково-кишкового тракту та вплив захворювань
пародонту на загальний гомеостаз організму людини.
Висновки. 1. Узагальнення наукових даних засвідчують, що патологія шлунковокишкового тракту послаблює захисні сили організму і може активізувати
пародонтопатогенну мікрофлору. Розлади шлунково-кишкового тракту та
гепатобіліарної системи негативно впливають на слинні залози, що призводить до
їх дисфункції. Виразкова хвороба, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, хронічний
гастрит, панкреатит, коліт супроводжують гінгівіт і пародонтит. 2. Отже,
захворювання пародонту та розлади шлунково-кишкового тракту тісно пов’язані
між собою, а функціональний зв’язок між ними слід враховувати при діагностиці та
лікуванніобохтипівзахворювань.Результатицьогооглядупоказують,щозахворювання
пародонту можуть мати значний вплив на загальний гомеостаз організму людини.

СУЧАСНИЙ СТАН ВИВЧЕННЯ МЕЛАТОНІН-ЗАЛЕЖНИХ РОЗЛАДІВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБМІНУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

С.Б. Семененко, М.Д. Перепелюк, В.С. Джуряк, Н.Я. Черней, М.П. Мотрук — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи – проаналізувати сучасний стан вивчення мелатонін-залежних
розладів енергетичного обміну.
Висновки. Згідно даних наукових літературних джерел при ожирінні та
метаболічному синдромі відзначається зниження рівня та порушення ритму
продукціїмелатоніну.Мелатонін є ефективним засобом корекції низкипатологічних
змін, що супроводжують розвиток ожиріння та порушення енергетичного обміну.

АНТИГІПЕРТЕНЗИВНА ТЕРАПІЯ БЕТА-АДРЕНОБЛОКАТОРАМИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ КАРДІОЛОГІЇ

В.К. Тащук, Г.І. Хребтій — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи – здійснити огляд опублікованих клінічних досліджень впливу
антигіпертензивної терапії бета-адреноблокаторами на перебіг артеріальної
гіпертензії.
Висновки. Дані літератури засвідчують, що стрімке зростання упродовж
останніх років частоти призначення вазодилатуючих бета-адреноблокаторів
(β-АБ) обумовлена наявністю у них ряду переваг порівняно зі звичайними
кардіоселективними препаратами (без судинорозширювальних властивостей).
До переваг вазодилатуючих β-АБ відносять відсутність негативного впливу на
показники ліпідного та вуглеводного обміну, можливість їх безпечної комбінації
зтіазиднимиітіазидоподібнимидіуретиками,пропорційне зниженняцентрального
та периферичного артеріального тиску, мінімальний вплив на бронхіальну
прохідність, відсутність негативного впливу на еректильну функцію, зниження
частоти кардіоваскулярних ускладнень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

ВПЛИВ ОНЛАЙН НАВЧАННЯ НА РІВЕНЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «ОНКОЛОГІЯ ТА РАДІАЦІЙНА МЕДИЦИНА У ТОМУ ЧИСЛІ»

В.Ю. Бодяка — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи – оцінити ефективність засвоєння знань студентами, які вивчали
дисципліну «Онкологія та радіаційна медицина у т. ч.» в онлайн та офлайн режимах
шляхом порівняння результатів заключного модульного контролю.
Матеріали та методи. Для реалізації метиздійснилиоцінку результатів складання
заключного модульного контролю у 608 студентів. Групу порівняння сформували із
236 студентів, що навчалися та складали заключний модульний контроль в офлайнрежимі, а основну групу – з 372 студентів, що навчалися в онлайн-режимі, однак
частина з них складали заключний модульний контроль в онлайн-режимі (перша
підгрупа), а інші – в офлайн-режимі (друга підгрупа). У всіх підгрупах здійснювали
комплексне оцінювання результатів заключного модульного контролю за трьома
складовими: 1) тестові завдання (за допомогою серверу дистанційного навчання
moodle); 2) практична навичка у вигляді клінічної задачі з п’ятьма варіантами
відповідей; 3) усні відповіді на 3 запитання. Результати оцінювали за п’ятибальною
системою, оцінки конвертували у бали.
Результати. При порівнянні результатів модульного контролю в підгрупах другої
групи встановлено, що при складанні модуля в онлайн-режимі відсоток оцінок «4»
і «5» достовірно більший, а відсоток оцінок «2» і «3» – менший, ніж при складанні
в офлайн-режимі. Поетапний аналіз успішності дав змогу встановити, що таке
переважання реалізується за рахунок кращих оцінок при складанні тестового
комп’ютерного контролю та усного опитування, тобто, на етапах, під час яких
студент може скористатися ще одним комп’ютером для пошуку відповіді або
підказкою іншого студента, а викладач не в змозі проконтролювати цей процес.
Висновки. 1. Онлайн-навчання необхідно використовувати в окремих випадках,
при вивченні теоретичного матеріалу, з періодичним опитуванням або складанням
проміжного модульного контролю в офлайн-режимі. 2. Для об’єктивного
оцінювання рівня знань студентів заключний модульний контроль при онлайнрежимі навчання необхідно проводити виключно в офлайн-режимі.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ОНЛАЙН ЗАНЯТЬ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ «РАДІОЛОГІЯ»

І.Я. Гушул — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи – здійснити порівняльний аналіз рівня знань студентів після
онлайн та офлайн вивчення дисципліни «Радіологія» за результатами складання
заключного модульного контролю.
Матеріали та методи. Аналіз здійснено за результатами складання заключного
модульного контролю 548 студентами, яких розподілили на дві групи: групу
порівняння (236 студентів, які навчалися та складали заключний модульний
контроль в офлайн-режимі) та основну групу (312 студентів, які навчалися
в онлайн-режимі), розподілену на дві підгрупи. Перша – студенти, які складали
заключний модульний контроль в онлайн-режимі, друга –ті, що складали заключний
модульнийконтроль в офлайн-режимі. Складання заключного модульногоконтролю
відбувалося у три етапи: тестуванняза допомогою серверудистанційного навчання
moodle, виконання практичної навички (опис рентгенограми, комп’ютерної або
магнітно-резонансної томограми) та усне опитування. Всі етапи оцінювали за
п’ятибальною системою з подальшою конвертацією оцінки у бали.
Результати. За даними аналізу, результати складання модульного контролю
в онлайн-режимі набагато кращі, ніж в офлайн-режимі, що доводить вірогідне
переважання відсотка оцінки «5» та менший відсоток оцінки «2». При
складанні заключного модульного контролю в офлайн-режимі результати гірші
(переважають оцінки «2» та зменшується відсоток оцінок «5»). Кількість
набраних балів за тестовий комп’ютерний контроль та усне опитування в кожній
групі відповідає тій же закономірності, що пояснюється можливістю студента
скористатися джерелами інформації або підказкою іншої особи при складанні
модульного контролю в онлайн-режимі. Однак при складанні практичних навичок
у вигляді комп’ютерного контролю кількість набраних балів у підгрупах студентів
вірогідно не відрізняється, що пов’язано з обмеженням часу відповіді на кожне
запитання і технічним ускладненням використання інших джерел інформації.
Отже, онлайн-навчання, попри свої недоліки має переваги, а в деяких випадках, як
під час довготривалого карантину, є незамінним. Проведене дослідження доводить
його ефективність, проте є певні запитання щодо об’єктивності оцінки рівня
знань студентів, що вказує на необхідність проведення проміжного та заключного
модульного контролів виключно в офлайн-режимі.
Висновок. Важливість та необхідність онлайн-навчання є беззаперечними, проте
для його ефективності необхідно проводити періодичний контроль рівня знань
студентів виключно в офлайн-режимі.

ОЦІНКА ПЛАТФОРМ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Т.В. Тодорів, Н.М. Воронич-Семченко — чт, 09 тра 2024 00:00:00 +0300

Повномасштабне вторгнення в Україну та воєнні дії, які тривають дотепер,
мають значний вплив на всі аспекти життя людини, зокрема соціальний розвиток
і освіту, що змусило активізувати управління ризиками в надзвичайних ситуаціях.
За таких умов найбезпечнішою формою організації навчання є дистанційна.
Мета – здійснити аналіз дистанційних методів навчання та самонавчання
учасників освітнього процесу під час воєнних реалій та перспектив їх розвитку
у післявоєнний час.
Матеріали і методи. Здійснено огляд різних доступних онлайн-платформ, їх
порівняння щодо основних функцій, переваг, операційних систем, у яких вони
підтримуються, інтерфейсу користувача та кількості осіб, які можуть брати
участь, а також безпеки та обмежень.
Результати. Онлайн-навчання – це один із способів підтримання освіти під
час військових дій для студентів і викладачів. Багато закладів освіти перейшли
на змішану та дистанційну форму і зосередилися на інтеграції технологій для
навчання студентів вдома. Онлайн-платформи стали важливою частиною
освітнього процесу та надання інформації в сьогоднішніх реаліях.
Висновок.Описанісучасніонлайн-платформидаютьможливістьсуттєвозбільшити
ефективність навчального процесу закладів вищої освіти. Для України важливим
пріоритетом сьогодення є створення та удосконалення платформатизованого
навчання, яке розглядається частиною досягнення нової якості освіти.