Особистісні особливості і доклінічні прояви у хворих на психосоматичні розлади.

Анотація

Резюме. Дослідження присвячене аналізу анамнестичних даних хворих вегето-судинною дистонією з вегетативними кризами й гіпертонічною хворобою Ӏ-ӀӀ ст. з неускладненими гіпертонічними кризами. Досліджені як власне відомості про особистісні особливості й доклінічні прояви, так і їх взаємозв'язок з існуючими, клінічно обкресленими, порушеннями. У дослідженні використані: клінічне, патопсихологічне дослідження, стандартне інтерв'ю, опитувальники з оцінкою інтенсивності й значимості проявів (факторів) від 0 до 5 балів. Результати оброблялися з використанням методів: багатомірної статистики – факторний аналіз (метод головних компонентів); оцінки математичних статистичних вибірок; критерію кутового перетворення Фішера. Встановлено, що доклінічні прояви при гіпертонічній хворобі й вегето-судинної дистонії існують в 2-х варіантах - психосоматичний і соматопсихічний. Це підтверджене результатами факторного аналізу. Аналіз динаміки й взаємодії аналізованих ознак вказує на те, що психосоматичні порушення у своєму розвитку проходять наступні стадії (етапи): 1 - компенсовані особливості, 2 – декомпенсовані особливості (доклінічні порушення), 3 – полісистемні, клінічно обкреслені, прояви (вегето-судинна дистонія), 4 – моносистемні, клінічно обкреслені, прояви (гіпертонічна хвороба). Варіанти доклінічнихпсиховегетативних особливостей відповідають психосоматичним і соматопсихічним варіантам перебігу пароксизмальних проявів аналізованої патології. Дані факторного аналізу дозволяють стверджувати про формування, на базі доклінічних особливостей патологічної стратегії поведінки особистості, що еволюціонує та включає в себе спосіб реагування (пароксизмальні прояви) і спосіб поведінки (перманентні прояви) особистості. Результати даного дослідження важливі для розуміння патогенезу розвитку, терапії, первинної й вторинної профілактики психосоматичних порушень, особливо з використанням методів психокорекції.