ОСОБЛИВОСТІ ВМІСТУ ПЕПСИНУ У ШЛУНКОВОМУ СОКУ У ХВОРИХ НА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНУ РЕФЛЮКСНУ ХВОРОБУ
DOI:
https://doi.org/10.24061/1727-4338.XIV.2.52.2015.4Ключові слова:
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, пепсин, шлунковий сікАнотація
Мета роботи вивчити особливості вмісту пепсину в шлунковому соку серед хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ).
Матеріали та методи. Проаналізовано зразки нестимульованого шлункового соку та слини 18 пацієнтів з ГЕРХ. Шлунковий сік збирали під час ендоскопії за допомогою електровідсмоктувача. Слину збирали через 30 хвилин після чищення зубів і ретельного ополіскування порожнини рота дистильованою водою. Для визначення концентрації пепсину використовували колориметричний спосіб, який грунтується на здатності поліпептидів білка давати біуретову реацію в лужному середовищі. Нормальні значення пепсину в шлунковому соку визначені в 22 здорових добровольців. Проведено статистичний аналіз даних.
Обговорення результатів дослідження. У 11 (61,1%) пацієнтів встановлено неерозивну ГЕРХ, у 7 (38,9%) – ерозивну. Проаналізовано середні рівні пепсину в шлунковому соку серед пацієнтів. Встановлено, що середнє значення ранжованого ряду (СРР) у контрольній групі становило 0,41 мг/мл (95% ДІ, 0,33 мг/мл до 0,61 мг/мл), у хворих з неерозивною ГЕРХ – 0,37 мг/мл (95% ДІ 0,28 мг/мл до 0,95 мг/мл), у хворих з ерозивною ГЕРХ – 0,57 мг/мл (95% ДІ, 0,29 мг/мл до 0,95 мг/мл). Отже, не виявлено статистично достовірно розходження між показниками рівня пепсину у хворих на ГЕРХ незалежно від форми. Проаналізовано взаємозв'язки між рівнем пепсину шлункового соку і слини: СРР серед волонтерів було 19,1 (95% ДІ 9,9 до 26,6), у групі з неерозивною ГЕРХ – 11,7 ( 95% ДІ від 9,5 до 14,5) і у пацієнтів з ерозивною ГЕРХ – 7,6 (95% ДІ 4,4 до 17,1). Таким чином, дослідження лише вмісту пепсину у шлунковому соку не може бути методом діагностики ГЕРХ, оскільки статистично значущих змін цього показника не знайдено. Однак аналіз співвідношення пепсину слини до пепсину шлункового соку може бути методом диференційного діагнозу неерозивної/ерозивної ГЕРХ.Посилання
Babak O.Ya. Gastroezofageal'naya reflyuksnaya bolezn'. Ot teorii k praktike / O.Ya. Babak // Suchasna hastroenterol. – 2014. – №4 (78). – S. 38-44.
Babak O.Ya. Gastroezofageal'naya reflyuksnaya bolezn': ot ponimaniya mekhanizmov razvitiya zabolevaniya k umen'sheniyu klinicheskikh simptomov / O.Ya. Babak, E.V. Kolesnikova // Suchasna hastroenterolohiia. – 2012. – №3 (65). – S. 32-38.
Bychkov M.A. Osoblyvosti vmistu kal'tsiiu u shlunkovomu soku u khvorykh na hastroezofaheal'nu refliuksnu khvorobu // M.A. Bychkov / Likars'ka sprava. – 2014. – №11. – S. 142-146.
Tyn V.P. Metod opredeleniya pepsina v zheludochnom soke s ispol'zovaniem kolorometrii / V.P. Tyn // Lab.delo.- 1976.-№ 11.- S.656-657.
Shcherbinina M.B. Sovremennye patofiziologicheskie aspekty gastroezofageal'noy reflyuksnoy bolezni. Optimizatsiya terapii // Suchasna hastroenterol. – 2013. – №6 (74). – S. 76-83.
6. Suzuki H. Nitrate and nitrosative chemistry within Barrett’s oesophagus during acid reflux / H. Suzuki, K. Iiijima, G. Scobie // Gut. – 2005. – Vol. 54. – P. 1527-1535.
7. Vakil N. The Monreal definition and classification of gastroesophageal reflux disease: a global evidance-based consensus/ N. Vakil, S.V. van Zanden, P. Kahrilas // Am. J. Gastroenterol. – 2006. – Vol. 101. – P. 1990-1920.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 M. A. Bychkov
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Часопис користується «Типовим шаблоном положення про авторські права».
