ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ АЛКОГОЛЬНОГО ГЕПАТИТУ ТА АЛКОГОЛЬНОГО ЦИРОЗУ ПЕЧІНКИ ЗА ПОЄДНАННЯ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Анотація

Мета роботи – вивчити особливості поєднаного перебігу хронічного алкогольного гепатиту (ХАГ) та алкогольного цирозу печінки (АЦП) з артеріальною гіпертензією (АГ) шляхом визначення основних клініко-лабораторних показників. Матеріал і методи. Обстежено 13 хворих на ХАГ (І група), 22 хворих на ХАГ, поєднаний з артеріальною гіпертензією (ІІ група), 22 хворих на АЦП (ІІІ група) та 40 хворих на АЦП у поєднанні з артеріальною гіпертензією (ІV група). Визначали вміст у сироватці крові С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-α (ФНПα), трансформуючого фактора росту-β1 (ТФРβ1 ), інтерлейкіну-10 (ІЛ-10), 8-ізопростану, Д-димеру, стабільних метаболітів монооксиду нітрогену (нітритів/ нітратів), ендотеліну-1 (ЕТ-1), молекул міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1); час рекальцифікації плазми (ЧРП), протромбіновий час (ПЧ), тромбіновий час (ТЧ), активований парціальний тромбопластиновий час (АПТЧ)), рівень фібриногену в плазмі крові, активність антитромбіну ІІІ (АТІІІ), активність фактора ХІІІ (Ф ХІІІ), спонтанну агрегацію тромбоцитів. Досліджували також функціональний стан печінки та ліпідний спектр крові. Результати. Встановлено, що прояви синдромів цитолізу та холестазу в більшості були суттєвішими у хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП) при її поєднанні з АГ. Водночас спостерігалося підвищення рівнів СРБ, ФНПα, ТФРβ1 , ІЛ-10, церулоплазміну та 8-ізопростану. За наявності супутньої АГ вміст ІЛ-10 (у пацієнтів із ХАГ), СРБ (у пацієнтів із АЦП), а також вміст 8-ізопростану та церулоплазміну (у хворих на ХАГ та АЦП) вірогідно (p<0,05) перевищував такий у пацієнтів без АГ. Як при ХАГ, так і при АЦП, встановлена наявність ендотеліальної дисфункції. Порушення функціонального стану ендотелію супроводжувалися змінами гемокоагуляційної ланки гомеостазу та ліпідного спектра крові. При оцінці якісного LAL-тесту встановлено, що позитивний тест був у 97,5% у хворих на АЦП з АГ порівняно із ХАГ з АГ, коли цей тест був позитивним у 68,2% випадків. При порівнянні груп хворих на АЦП та ХАГ виявлено, що в 77,2% випадків він був позитивним у ІІІ групі та в 38,5% - у І групі. У хворих на АЦП з та без АГ даний тест мав такий розподіл: 39 пацієнтів із 40 мали позитивний тест у ІV групі та 17 із 22 – у IІІ групі. Висновок. Виникнення цитолітичного, холестатичного, мезенхімільнозапального синдромів та печінково-клітинної недостатності у хворих на АХП з АГ пов'язане із безпосередньою дією етанолу на печінку, розвитком системного запалення, оксидативного стресу, дисліпопротеїнемії, ендотеліальної дисфункції з порушеннями гемокоагуляції та ендотоксемією.