ФАГОЦИТАРНА АКТИВНІСТЬ МОНОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ У ХВОРИХ НА HBV-ІНФЕКЦІЮ

Анотація

Резюме. Елімінацію HBV не можливо досягнути без ефективної противірусної імунної відповіді. Одним із досягнень у області імунології стало відкриття взаємодії між резидентними макрофагами – клітинами Купфера (КК) і макрофагами, що трансформуються з моноцитів. Моноцити відіграють критичну роль у вродженій та адаптивній імунній системі, здійснюють фагоцитоз, представляють антиген і продукують цитокіни. Вчасна реакція мононуклеарних клітин на HBV є запорукою розвитку наступних адекватних імунних процесів.

Мета роботи – вивчення динаміки показників фагоцитарної активності моноцитів у крові хворих на HBV-інфекцію.

Матеріали та методи. Під наглядом знаходилися 108 хворих на ГГВ, від 18 до 69 років, з них 56 чоловіків і 52 жінок, середній вік хворих становив 34±1,88 роки. Контрольну групу склали 17 здорових осіб. Для оцінки фагоцитарної активності моноцитів (ФАМ) визначали фагоцитарний індекс моноцитів (ФІМ) і фагоцитарне число моноцитів (ФЧМ) з періодами інкубації 30, 60 і 180 хвилин.

Результати і висновки. Показники ФІМ при ГГВ знижені у 1,1-3,2 рази порівнюючи з групою контролю, можливо за рахунок зменшення кількості фагоцитуючих моноцитів у крові хворих на HBV-інфекцію. Інтенсивність пониження фагоцитарних реакцій моноцитів корелює з ступенем тяжкості ГВ. Можливо припустити, що значне зменшення кількості фагоцитів у периферичній крові інфікованих осіб пов’язано з перерозподілом фенотипів моноцитів та рекрутуванні цих імунних клітин у вогнище запалення.

Підвищення рівня ФЧМ до 1,8 разів у хворих на ГГВ може вказувати на значні компенсаторні можливості моноцитів за рахунок збільшення їх поглинаючої спроможності.

Використання симбіотика у комплексній терапії хворих на ГГВ підвищує інтенсивність фагоцитозу, що підтверджується збільшенням кількості моноцитів, які вступають у фагоцитоз, втім їх рівень не досягає значень контрольної групи.