ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ГРУПОВОЇ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ ПО ФОРМУВАННЮ МОТИВАЦІЇ ДО ПРИПИНЕННЯ ТЮТЮНОПАЛІННЯ В ОСІБ ІЗ ВПЕРШЕ ВИЯВЛЕНИМ ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ

Анотація

Резюме. На сьогоднішній день хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) залишається однією з провідних проблем охорони здоров'я. Найбільш вивченим фактором розвитку ХОЗЛ є паліннія, що діагноістується у 80-90% випадкіів.

Мета роботи – оцінити ступінь нікотинової залежності та ефективність методів групової психокорекційної роботи по формуванню мотивації до припинення тютюнопалінняу у осіб із вперше виявленим ХОЗЛ.

Матеріал і методи. У ході дослідження за допомогою оригінальної анкети, створеної на основі опитувальників GOLD (2012, 2015 рр.) та наказу МОЗ України № 555 від 27.06.2013 р., залежно від вираженості клінічних проявів респіраторних симптомів та факторів ризику виникнення ХОЗЛ, ми відібрали групу пацієнтів із високим ризиком розвитку ХОЗЛ. Ступінь нікотинової залежності оцінювали за допомогою тесту Фагерстрема, зацікавленість кинути палити – за формою оцінки паління. Встановлено, що серед обстежених у 79 (58,1%) пацієнтів було вперше діагностовано ХОЗЛ. Наступним етапом нашого дослідження стало проведення групової психокорекційної роботи по формуванню мотивації до припинення тютюнопаління.

Результат. Серед опитаних, у кого було вперше діагностовано ХОЗЛ 53 (67,1%) особи палили, у тому числі 7 (8,9%) - це колишні курці. Отже, за нашими даними паління слід розглядати, як один з основних чинників ХОЗЛ серед осіб, що вважають себе здоровими.

За тестом Фагерстрема провели аналіз у пацієнтів з ХОЗЛ і виявили, що більшість пацієнтів (34 особи, 74%) з вперше виявленим ХОЗЛ мали високий рівень нікотинової залежності.

За формою оцінки паління оцінили зацікавленість кинути палити серед осіб з ХОЗЛ розподілилась наступним чином: у деякій мірі та значно хочуть кинути палити 27 осіб (58 %), зовсім не хочуть - 4 особи (9%). Отже, попри високий рівень нікотинової залежность встановлено, що особи з вперше верифікованим діагнозом достовірно частіше виявляють бажання кинути палити (р=0,01).

Серед існуючих методів лікування нікотинової залежності ми обрали проведення групової психокорекційної роботи по формуванню в учасників мотивації до припинення тютюнопаління. Слід відмітити, що попри високий ступінь нікотинової залежності та значній зацікавленості осіб, що палять та знають про встановлення діагнозу ХОЗЛ, дали згоду на участь у тренінгах лише 13 осіб (28,3%).

Після проведення двох занять психокорекційної роботи по формуванню мотивації до припинення тютюнопаління 3 особи (23,1%) з учасників тренінгу повідомили, що вони повністю відмовилися від тютюнопаління. Бажання робити спроби відмовитися від даної звички і подалі виявили бажання більшість учасників тренінгу – 12 осіб (92,3%).   

Висновки. Отримані нами результати хоча й не задовільнили нас повністю, однак продемонстрували, що загальні результати ефективності проведеної роботи доволі високі. Наша гіпотеза стосовно того, що підвищення усвідомлюваної мотивації до припинення тютюнопаління сприятиме повній або частковій відмові від паління, виявилась вірною.