ОПТИМІЗАЦІЯ ТАКТИКИ ВЕДЕННЯ БАГАТОПЛІДНОЇ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ

Анотація

Резюме. Проведений ретельний аналіз перебігу пологів та перинатальних наслідків у вагітних двійнею. Доведено, що багатоплідна вагітність є чинником високого ризику перинатальних ускладнень. Вивчено особливості процесу неонатальної адаптації у близнюків залежно від тактики розродження.   

Мета дослідження – поліпшення перинатальних наслідків у жінок з багатоплідною вагітністю шляхом оптимізації тактики ведення вагітних.

Матеріал і методи. Обстеженено 68 вагітних з двійнею після екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), що склали І групу, 62 вагітних зі спонтанною двійнею – ІІ група, та 38 жінок з самостійною одноплідною вагітністю, котрі увійшли в контрольну групу. Вагітних І та ІІ груп залежно від призначеного лікування розділено на дві підгрупи: ІА (36 вагітних) та ІІА (32 вагітних) отримували стандартний обсяг лікувально-профілактичних заходів. Підгрупи ІВ (32 вагітних) та ІІВ (30 вагітних), крім стандартних лікувально-профілактичних заходів, отримували натуральний мікронізований прогестерон (200 мг 3 рази на добу). Усім вагітним проведено повне клініко-лабораторне обстеження з використанням ультразвукового дослідження (УЗД), доплерометрії, кардіо­токографії (КТГ), визначення біофізичного профілю плода.

Проведений аналіз перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду та стан неонатальної адаптації в обстежуваних групах. У неонатальному періоді здійснювали нейросонографію, у частини новонароджених відслідковували психомоторний розвиток у перші шість місяців життя. Отримані результати статистично обробляли з використанням стандартних пакетів прикладного статистичного аналізу (Statistic 6.0 for Windows, Statgraphics v. 7.0).   

Результати. Результати аналізу перебігу вагітності у пацієнток з ЕКЗ виявили кількість серйозних ускладнень під час вагітності та пологів: загроза передчасних пологів (66,2 %), плацентарна дисфункція (48,5 %), залізодефіцитна анемія (51,5 %), прееклампсія (52,9 %), передчасний розрив плодових оболонок (17,6 %), слабкість пологової діяльності (27,9 %), а також значна частота оперативного розродження (30,9 %). На фоні гормональної підтримки відзначено зменшення частоти дуже ранніх передчасних пологів у І групі в 1,6 раза, ранніх передчасних пологів — на 1,5 раза та збільшення частоти пізніх передчасних пологів в 1,4 раза, що є сприятливим прогностичним фактором зменшення перина­тальних утрат.

Серед основних методів розродження варто вказати на велику частоту кесаревого розтину в І А підгрупі (55,6 %) та ІІ А підгрупи (46,9 %), кожна з яких була значно вищою порівняно з групою контролю (10,5 %), (р <0,05). Недоношеність і глибока морфофункціональна незрілість притаманні дітям, народженим під час передчасних пологів, що значно впливало на оцінку за шкалою Апгар, яка в І групі була нижчою, ніж в ІІ групі та групі контролю (р < 0,05).

Висновки. Диференційований підхід до підготовки та ведення пологів, ретельне спостереження за пацієнтками та динамічний моніторинг стану плодів дозволяють знизити частоту постнатальних ускладнень, сприяючи зниженню перинатальної захворюваності і смертності.