РІВЕНЬ ЕЛЕКТРОЛІТІВ СЛИНИ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЮ РЕФЛЮКСНОЮ ХВОРОБОЮ ДО ТА ПІСЛЯ ЛІКУВАННЯ

Анотація

Слина є першим фактором, що контактує з рефлюктантом, відповідно змінюється її склад кількісно та якісно. Запускається реакція порушення нейтралізаційної функції слини, що призводить до неякісного хімічного кліренсу стравоходу. Тому вивчення складу слини, у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), можна розглядати як важливий ранній діагностичний маркер.

Мета робота – вивчити зміни концентрації електролітів обміну слини до та через 6 місяців після лікування.

Матеріал і методи. Обстежено 2 групи пацієнтів: контрольна – практично здорові особи (n=10) та дослідна – пацієнти з ГЕРХ(n=15). В усіх пацієнтів забирали ранкову нестимульовану слину з подальшим визначенням рівнів електролітів. Лікування проводилося протягом 4 тижнів препаратом пантопразолу 40 мг на добу.

Комп’ютерну обробку даних проводили за допомогою програми Microsoft Excel. Статистично достовірними вважали дані при р<0,05.

Результати та висновки. Встановлено, що у пацієнтів з ГЕРХ до лікування були наступні концентрації електролітів у слині: кальцій 1,92±0,16 ммоль/л, магній 0,85±0,03 ммоль/л, натрій 63,57±13,07 ммоль/л, калій 13,46±0,67 ммоль/л.

Через 6 місяців після лікування рівні електролітів слини у хворих на ГЕРХ становили: кальцій 2,04±0,07 ммоль/л, магній 0,96±0,03ммоль/л, натрій 77,81±13,48 ммоль/л, калій 14,63±0,72 ммоль/л. Доведено статистично достовірні коливання рівнів кальцію, магнію та натрію. Проте для більш достовірних даних потрібно збільшити кількість осіб в обох групах.

Таким чином, визначення концентрації електролітів слини у пацієнтів з ГЕРХ може бути як важливим скринінговим методом ранньої діагностики, так і надійною оцінкою ефективності фармакотерапії.