ВПЛИВ ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ НА АКТИВАЦІЮ СИСТЕМИ ПЕРЕКИСНОГО - ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У ТКАНИНІ ПЕЧІНКИ

Анотація

Провідним механізмом пошкодження після ішемії/реперфузії є надлишкова продукція активних форм кисню. Цей процес призводить до утворення цілого ряду продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ).

З метою уточнення розвитку процесу перекисного окиснення ліпідів важливе значення має вивчення дієнових кон’югатів. Вони є первинними продуктами ПОЛ та відносяться до токсичних метаболітів, які надають шкідливу дію на ліпопротеїди, білки, ферменти і нуклеїнові кислоти. Вищевказані механізми активно відбуваються у постраждалих із поєднаною травмою та реперфузійними пошкодженнями, та водночас обґрунтовують необхідність вивчення змін системи ПОЛ у таких постраждалих з метою корекції їх лікування. 

Мета роботи – вивчити вплив ішемічно-реперфузійного синдрому на зміни у системі перекисного окислення ліпідів тканини печінки в експерименті у тварин з поєднаною травмою органів черевної порожнини.

Матеріали та методи. В експерименті використали 80 статевозрілих  білих щурів-самців лінії Wistar масою 190-220 г. 

Тварин розподілили на контрольну і 3 дослідні  групи (по 8 тварин у кожній групі). У тварин першої дослідної групи  вивчали розвиток ішемічно-реперфузійного синдрому. У другій дослідні групі  моделювали закриту травму органів черевної порожнини та  гіповолемічний шок.  У третій групі дослідження поєднували пошкодження перших двох груп. Тварин контрольної групи вводили в наркоз, без формування жодних травм.

У гомогенаті печінки досліджували рівень дієнових кон’югатів, трієнових кон’югатів та малонового деальдегіду через добу, три та сім діб після моделювання травм.

Тварин дослідних груп виводили з експерименту в умовах тіопентало натрієвого наркозу методом тотального кровопускання з серця.

Результати. Аналіз отриманих результатів показав, що накладання кровоспинних джгутів терміном на дві години викликає значну активацію системи ПОЛ у тканині печінки, навіть через сім діб показники МДА, ДК та ТК не поверталися до нормальних величин. Порівнюючи дослідні групи між собою, з’ясували, що вміст ДК у другій групі був статистично більшим,  ніж у першій та меншим,   ніж у третій. У ГД-3 показник ДК був статистично більшим,   ніж у ГД – 1 та ГД – 2 у всіх контрольних точках експериментального дослідження.

У ГД – 3  рівень МДА зростав до сьомої доби: починаючи з першої доби, зріс у 9,4 раза  (р<0,001), через три доби – у 15,7 раза  (р<0,001) та через сім діб– у 18,2 раза (р<0,001) порівняно з контрольними показниками.

Вищевказане показує перспективу подальшого дослідження в розрізі корекції системних змін, які виникають в післяішемічному періоді.

Висновки. Ішемічно-реперфузійний синдром в моделі поєднаної травми органів черевної порожнин, призводить до розвитку системних змін, про що опосередковано засвідчує  значне зростання показників системи ПОЛ.