ОСОБЛИВОСТІ МІЖГЕННИХ ТА ГЕН-ФАКТОРНИХ ВЗАЄМОДІЙ У ПАТОГЕНЕТИЧНИХ МЕХАНІЗМАХ РОЗВИТКУ АЛКОГОЛЬНОГО ГЕПАТИТУ ТА АЛКОГОЛЬНОГО ЦИРОЗУ ПЕЧІНКИ

Анотація

Мета роботи - проаналізувати комбінації генотипів за генами eNOS (T-786C),
PNPLA3 (C10109G), CD-14 (C-159T) у хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП).
Матеріал і методи. Обстежено 99 пацієнтів із встановленим діагнозом АХП. У 37
(37,37 %) із 99 пацієнтів основної групи було підтверджено за допомогою
додаткових лабораторних та інструментальних методів алкогольний гепатит
(АГ), а у 62 (62,62%) - алкогольний цироз печінки (АЦП). У 64,86 % пацієнтів з АГ
та у 64,51% з АЦП було виявлено гіпертонічну хворобу (ГХ) І-ІІ стадій, I-II ступенів,
без серцевої недостатності, тому до групи порівняння із 21 практично здорової
особи було також залучено 10 (32,25%) осіб з ГХ. Для визначення поліморфних
варіантів генів CD 14 (C-159T), rs2569190 PNPLA3 (C10109G), rs738409 та eNOS
(T-786C), rs2070744 використовували модифіковані протоколи з олігонуклеотидними праймерами із застосуванням методу полімеразної ланцюгової реакції та
наступним аналізом поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів.
Результати. Встановлено, що між хворими на АГ та хворими на АЦП не було виявлено значущих відмінностей при аналізі комбінацій генотипів за двома генами
eNOS/PNPLA3, eNOS/CD14, CD14/PNPLA3. У практично здорових осіб частота
розповсюдження комбінацій генотипів ТС/СТ за генами eNOS/CD14 становила
33,33% та була достовірно вищою ніж у пацієнтів з АЦП - на 11,29% (2= 5,43;
p<0,05). Під час розрахунку показника співвідношення шансів OR, який склав 0,255
(з довірчим інтервалом CI: 0,077-0,846), з'ясовано, що зазначена комбінація генотипів знижує ризик розвитку АЦП. У пацієнтів із АГ, як і у практично здорових
осіб, була підвищена частка осіб із комбінацією генотипів ТС/СС за генами eNOS/
PNPLA3 порівняно з пацієнтами із АЦП, але зазначене підвищення не було достовірним (2= 3,22; р>0,05; для значущих відмінностей критичне значення показника мало повинно становити 3,84), що було підтверджено розрахунком показника
співвідношення шансів (OR=2,19; CI: 0,92-5,19). А частка пацієнтів із комбінацією
генотипів CС/СG за генами eNOS/PNPLA3, навпаки, була знижена серед пацієнтів
із АГ порівняно з пацієнтами із АЦП, але ці відмінності також не були значущими
(2= 3,56; р>0,05; OR=6,11; CI: 0,74-50,37). Серед хворих на гіпертонічну хворобу
(ГХ) була значуще підвищена частота розповсюдження комбінацій генотипів ТТ/ТТ
за генами eNOS/CD14, а також CC/GG за генами CD14/PNPLA3 (20% та 30%, а у
клінічно здорових осіб цих комбінацій не виявлено взагалі, відповідно: 2= 4,49;
p<0,05 та 2= 6,97; p<0,01). Результати аналізу розповсюдження комбінацій
генотипів за трьома дослідженими генами показали, що значуща відмінність при
цьому порівнянні була визначена лише для комбінації генотипів TT/TT/GG за генами
eNOS/CD14/PNPLA3, частота яких переважала серед пацієнтів із ГХ порівняно із
клінічно здоровими особами (20% та не виявлено взагалі, відповідно, 2= 4,49;
p<0,05; а показник співвідношення шансів зовсім не розраховувався, бо досліджена
комбінація генотипів не була виявлена у клінічно здорових осіб). Комбінацію генотипів TС/CC/CC було виявлено у 10,10% хворих із АХП, з них - 13,51% у підгрупі
із АГ та 8,06% у підгрупі із АЦП, а у групі порівняння цей генотип взагалі не було
виявлено. Серед осіб групи порівняння та клінічно здорових осіб переважала частота розповсюдження комбінації генотипів TС/CT/GG (9,68% та 14,29%,
відповідно) порівняно із загальною групою пацієнтів із АЗП (2,02%) та пацієнтами
із АГ (5,41%), а порівняно із хворими на АЦП, у яких не було цієї комбінації генотипів, згадане зростання було значущим (2= 6,20; p<0,05 та 2= 9,18; p<0,01).
Висновок. При розрахунку розповсюдження всіх варіантів комбінацій генотипів у
хворих на алкогольну хворобу печінки встановлено, що комбінації генотипів ТС/СТ
за генами eNOS/CD14 та TС/CT/GG за генами eNOS/CD14/PNPLA3 значуще знижують ризик циротичного ураження печінки, у тому числі у випадку тривалого
зловживання алкоголем.