ЕФЕКТИВНІСТЬ НЕБУЛАЙЗЕРНОЇ ТЕРАПІЇ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ЗАГОСТРЕНЬ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ В ДІТЕЙ

Анотація

Нами обстежено 72 дітей, хворих на бронхіальну астму (БА), віком 6 - 8 років, що перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні алергології обласної дитячої клінічної лікарні м. Івано-Франківська. У всіх дітей діагностовано частково контрольований або неконтрольований перебіг захворювання у зв’язку з низькою прихильністю батьків до базової терапії БА. Більшість пацієнтів (51 дитина – І група) не отримували необхідних медикаментів для контролю захворювання згідно з уніфікованим протоколом лікування. У них діагностовано значні порушення в системі зовнішнього дихання, які зумовлені дифузними морфофункціональними змінами бронхолегеневого апарату: істотно нижчі об’ємні показники та резерви системи зовнішнього дихання: ЖЕЛ до (58,81±1,25)%; МВЛ до (41,77±1,25)%; РО_ВД до (46,94±1,35)%, РО_ВИД до (34,28±1,15)%. Усім пацієнтам призначено терапію для усунення загострення БА. Іа та ІІ група пацієнтів отримувала іГКС та β₂-адреноміметики у вигляді дозованих інгаляторів, Іб група – за допомогою небулайзерної терапії. Після проведеного лікування у всіх дітей мало місце суттєве покращення показників ФЗД, більш виражене у дітей ІІ групи. У більшості пацієнтів І групи (68,6%), які не отримували базової терапії до надходження до стаціонару та використовували дозовані інгалятори під час загострення захворювання, зберігалось порушення прохідності дрібних бронхів порівнянно з дітьми, які використовували небулайзерну терапію: СОШ_25-75 (56,698±2,79)% проти (61,49±2,25)%; МОШ₇₅  (51,07±2,16)% проти (53,93±2,06)% випадків відповідно, р>0,05. Застосування сальбутамолу та флютіказону пропіонату за допомогою небулайзерної терапії у дітей із тяжким загостренням БА сприяє покращенню показників спірограми та зменшенню проявів вентиляційної недостатності, особливо у дітей, які не використовували раніше дозованих інгаляторів.